27 жовтня 2020 р. Справа № 440/2428/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевяков І.С., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 17.06.20 року по справі № 440/2428/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії з обмеженням її максимального розміру на підставі ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які в 2016 році визнано неконституційними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з дня призначення, тобто з 29.12.2017, перерахунок призначеної позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату (доплату) різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення відповідачем перерахунків пенсії позивача на підставі положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнано неконституційними, протиправно обмежено максимальний розмір пенсії. Звернувшись до пенсійного органу зі скаргою щодо порушення законодавства під час проведення перерахунку пенсії, відповіддю від 24.01.2020 № 6365/К-03 позивачу протиправно відмовлено у проведенні відповідного перерахунку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 29.12.2017 року зі застосуванням обмеження її максимального розміру на підставі частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 29.12.2017 перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату (доплату) різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що позивачу пенсію призначено у 2017 році, тому вимоги п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», згідно якого обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011, на позивача не розповсюджуються.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 29.12.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
06.06.2019 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 440/508/19 та на підставі довідки від 02.01.2018 № 6, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача, відповідно до якого з 29.12.2017 виплаті підлягало - 1039,35 грн., з січня 2018 року - 12407,59 грн., з лютого по червень 2018 року - 13730 грн., з липня по листопад 2018 року - 14350 грн., з грудня 2018 року по червень 2019 року - 14970 грн. (а.с. 34).
Не погоджуючись з проведеним перерахунком, позивач звернувся до пенсійного органу з скаргою від 11.12.2019, у якій просив провести перевірку правильності перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 440/508/19 на предмет відповідності розміру донарахувань (а.с. 15).
Листом від 24.01.2020 № 6365/К-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_2 , що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 440/508/19 проведено перерахунок з 29.12.2017 з грошового забезпечення на загальну суму 15075,13 грн., в т.ч.: посадовий оклад - 1688 грн., оклад за військове звання - 130 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 727,20 грн., розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія, щомісячна додаткова грошова допомога) - 12529,93 грн. Основний розмір пенсії становив 70% грошового забезпечення за вислугу 27 років у розмірі 10552,59 грн. До пенсії позивача додатково нараховано: підвищення як учаснику бойових дій - 363 грн., цільову допомогу інваліду війни - 40 грн., надбавку на неповнолітнього утриманця сина ОСОБА_3 - 726 грн., надбавку на неповнолітнього утриманця сина Михайла - 726 грн. Загальний розмір пенсії, з урахуванням ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" становив 10740 грн. В результаті проведених перерахунків розмір пенсії становив: з 01.01.2018 - 12407,59 грн., з 01.02.2018 - 13730 грн. Починаючи з 01.07.2018 позивачу проведено уточнений перерахунок пенсії, у зв'язку з оновленням програмного забезпечення, з урахуванням ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У вказаному листі також зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено згідно чинного законодавства та відповідно до рішення суду (а.с. 16-17).
Не погоджуюсь з проведеним пенсійним органом перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-XII), яким визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII (в редакції від 13.11.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на ч. 5 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як на підставу застосованого обмеження сум виплачуваної позивачу пенсії є необґрунтованим, оскільки частина 5 даної статті не містить будь-яких норм щодо обмежень граничних розмірів виплачуваної пенсії.
Про обмеження виплачуваної пенсії йшлося у ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку 20.12.2016 рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 визнано неконституційною.
Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зміни щодо тимчасових обмежень розміру виплачуваних військовим пенсіонерам пенсій в черговий раз внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII саме у ст. 43 ч. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". А остання станом на дату набрання чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII - вже не існувала в силу визнання її неконституційною рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016. Тому зміни щодо обмеження внесені до неіснуючої статті закону, а отже слід зробити висновок, що у тілі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" норма щодо обмеження розміру виплачуваної пенсії відсутня.
Відтак, за результатами повного та всебічного дослідження матеріалів адміністративної справи судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу у пенсійного органу не було жодних підстав застосовувати до розміру пенсії позивача обмеження граничним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі №440/2428/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц