27 жовтня 2020 р. Справа № 440/917/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Клочко К.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.04.20 року по справі № 440/917/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року, відповідно до ч. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у сумі 8421,33 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність бездіяльності відповідача в спірних правовідносинах, зокрема щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року, виплаченої у листопаді 2019 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є належним і ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача не відповідає дійсності, оскільки дієвий механізм примусового виконання рішення суду зобов'язального характеру чинним законодавством України не визначений, органами пенсійного фонду України рішення судів зобов'язального характеру реально не виконуються. Отже, саме стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії буде належним і ефективним способом захисту інтересів позивача.
В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише грошові доходи, які не мають разового характеру. Також відповідачем вказано, що пенсійні виплати, заявлені в позовних вимогах на час звернення позивача до суду, пенсійним органом не були нараховані, тому вважає позовну вимогу щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0030230 від 28.11.2018, черговий переогляд - листопад 2021 року (а.с. 3), ІІ група інвалідності призначена позивачу з 16.11.2017, що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 440/4433/18 (а.с. 5).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у адміністративній справі № 440/4433/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 19.11.2018 №209; зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" з дати припинення виплати.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі № 440/4433/18 залишено без змін.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №440/3015/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості по виплаті пенсії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.12.2018 по 31.08.2019; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру", в сумі 46981,92 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
16.01.2020 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернення на підставі нездійснення відповідачем фактичного поновлення пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", за період з січня 2019 року по 21.05.2019, в якому просила здійснити розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та виплатити компенсацію (а.с. 6).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.01.2020 № 376/Ц-02 позивача повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019, яке набрало законної сили 21.05.2019, виплату пенсії у збільшеному розмірі розпочато з вересня 2019 року. Доплату з 21.05.2019 по 31.08.2019 у сумі 28464,34 грн. перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 разом з поточною пенсією. Пенсійні кошти з 01.12.2018 по 20.05.2019 у сумі 45641,92 грн. обліковано для подальшої виплати згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у листопаді 2019 року позивачу перераховано доплату пенсії у розмірі 8085,14 грн. за грудень 2018 року, у зв'язку з цим сума, яка облікована для виплати згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, зменшилась і становить 37556,78 грн.
Вказаним листом Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача, що у зазначених рішеннях суду відсутні зобов'язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", також даним Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 не передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду (а.с. 7).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Як вже вище зазначалось, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 по справі №440/4433/18 зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" з дати припинення виплати.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Так, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у т.ч., пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 3.07.2018 у справі №521/940/17, від 5.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 8.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
З урахуванням того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №440/4433/18 (набрало законної сили 21.05.2019), виконано частково, а саме: у листопаді 2019 року здійснено доплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8085,14 грн., нарахованої за грудень 2018 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, а відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 31.01.2020 вих.№376/Ц-02, є протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте, враховуючи, що спірний розмір компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідачем не нараховувався та не виплачувався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за грудень 2018 року.
Доводи відповідача про те, що перерахована доплата, проведена позивачу не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті здійснення перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 3.07.2018 у справі №521/940/17 та від 8.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі №440/917/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц