Справа № 420/11151/20
27 жовтня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови від 29.09.2016 року ВП №51259786 та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
Встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови від 29.09.2016 року ВП №51259786 та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, 22.10.2020 року працівниками відділу судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду було складено акт № 984 про те, що під час розкриття конверту (електронного листа), надісланого ОСОБА_2 , не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: жодного з переліку додатків до адміністративного позову та клопотань.
Відповідно до ч.1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В порушення ч.1 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано її копій, що приєднуються до неї для відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Проте, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а також не обґрунтовано неможливість надання таких доказів
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначене положення Закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 133 КАС України, а саме: Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Проте, до позовної заяви не надано жодних доказів скрутного матеріального становища та неможливості сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
Згідно ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою сплачується судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 840,80 грн.
Проте позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 161 КАС України, не надано документу про сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Проте, позовні вимоги визначені в адміністративному позові не викладені у чіткій формі відповідно до вимог КАС України.
Суд звертає увагу, на тому, що позовна заява ОСОБА_1 викладена російською мовою, разом з позовною заявою позивачка подала заяву про розгляд позовної заяви, поданої на російській мові. В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що народилася та виросла на Одещині та не володіє українською мовою.
Згідно з ч.1 ст.15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99 українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч.5 ст.10 Конституції України).
Згідно з ч.1 ст.1, ст.7 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
У порушення вищезазначеним нормам законодавства позовна заява Білецької І.Г. викладена не державною мовою, а російською.
Поряд з цим на території м. Одеси, Одеської області російська мова як регіональна мова відповідним рішенням місцевої ради поширена не була.
Отже, відповідно до вказаних вимог закону, позовна заява має бути викладена державною (українською) мовою.
Така позиція суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06.07.16 року у справі №21-1092а16), Верховного Суду викладеному у постанові від 06.02.18 року у справі №826/24325/15 (К/9901/8018/18) та ухвалах від 18.01.18 року у справі №577/4156/17 (К9901/2272/18), від 21.02.18 року у справі №826/1833/16 (К/9901/20397/18).
Враховуючи вищевикладені обставини, позивачу необхідно подати позов у примірниках для суду та відповідача у відповідності до ст.15 КАС України, ч.1 ст.10 Конституції України та ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики" складений українською мовою.
Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що строк позовної давності був пропущений у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків начальниками юридичної групи.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що позивач неодноразово зверталась до суду із позовом, однак, через різні підстави, в тому числі не усунення недоліків позовної заяви, судом було повернуто позовну заяву у справі № 815/893/17 а позовні вимоги по справі №420/5247/19 залишені без розгляду.
При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом та згідно ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року по справі №815/893/17 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача, такою що не відповідає вимогам закону - постанову ВП №40011488 від 02.10.2013 року з протиправного відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Трояновським І.А. по протиправній заяві від 30.09.2013 року, за відсутності повноважень у стягувача, відповідача, УПФУ про примусове стягнення з заборгованості у розмірі 1288,80 грн. на підставі протиправно складеної відповідачем незаконної, недостовірної, такої, що не відповідає вимогам закону, вимоги № ф-47 від 05.05.2011 року; визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси позивача, такою що не відповідає вимогам закону постанову від 31.05.2016 року ВП № 51259786 виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Карамарковою Т.А. по заяві, за відсутністю повноважень у стягувача, відповідача УПФУ про примусове стягнення з позивача заборгованості (що не відповідає дійсності) у розмірі 1288,80 грн. на підставі виконавчого листа від 02.10.2015 року № 815/5032/15 (який не підлягає виконанню), виданого 12.05.2016 року Одеським окружним адміністративним судом; та інші постанови, які виявляться та будуть відкриватися, так як відсутні законі підстави для їх відкриття, складання, та дію; визнання незаконною, протиправною, такою, що порушує права та інтереси, та такою, що не відповідає вимогам законодавства України та принципам верховенства права постанову від 29.09.2016 року № 51259786, незаконно складену державним виконавцем Карамарковою Т.А. про примусове стягнення з позивача пенсії, заборгованості (що не відповідає дійсності) в розмірі 1288,80 грн. по заяві не уповноваженого стягувача, відповідача УПФУ, на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року № 815/5032/15 та про стягнення виконавчого збору у розмірі 128,88 грн., видатки на проведення виконавчих дій у розмірі 89,90 грн., які всього у сумі складають 1507,58 грн., від 29.09.2016 року № 51259786 про незаконне стягнення з позивача пенсії і без того катастрофічно недостатньої, такої, що не забезпечує її життя; визнання таким, що не підлягає виконанню та (не поновлювати дію) анулювати виконавчий лист № 815/5032/15 від 02.10.2016 року, який порушує позивача законні та гарантовані права та інтереси, виданий 12.05.2016 року Управлінню ПФУ Одеським окружним адміністративним судом про примусове стягнення з позивача на користь УПФУ заборгованості, яка не відповідає дійсності, у розмірі 1288,80 грн.; визнання відсутніми обов'язки боржника у позивача; визнання, що у позивача на законному рівні не створилися і не могли бути створені, були відсутніми та відсутні будь-які заборгованості, у тому числі по ЄСВ (єдиному соціальному внеску) за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) і після припинення СПД, так як на то малися та маються визначальні, вагомі, тверді, безперечні підстави та докази, джерела інформації, які заслуговують переконливе довіри; задоволення клопотання позивача, в т.ч.: № 6 Зобов'язати виконавчу службу припинити і не поновлювати заходи щодо примусових зборів і витрат на проведення примусових дій; стягнення з відповідачів на користь позивача в повному обсязі з урахуванням інфляції незаконно стягнуті, відраховані відповідачами з пенсії позивача грошові кошти, безпідставно та незаконно утримані відповідачами з пенсії позивача грошові кошти по виконавчому листу за заявою не уповноваженого стягувача, відповідача УПФУ (ст.259.2 КАСУ) - залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №815/893/17, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 815/893/17 скасовано в частині залишення позовної заяви без розгляду та направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначено, що судами не перевірено чи були направлені відповідачем спірні постанови на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Докази надіслання Білгород-Дністровського міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанов про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача в матеріалах справи відсутні (пп.33,34 постанови Верховного Суду).
Позов по справі №815/893/17 ухвалою суду повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням позивачем ухвали про залишення позову без руху від 17.07.2019 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року.
Так, ухвалою суду від 10.09.2019 про відкриття провадження у справі, судом на виконання постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року по справі №420/5247/19 зобов'язано позивача надати до суду докази отримання оскаржуваних постанов та зобов'язано Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №40011448; ВП№51259786, з доказами отримання оскаржуваних постанов позивачем.
20 вересня 2019 року згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" позивачем надані докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2016 року ВП № 51259786, а саме: постанова про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.06.2019 року ВП № 51259786 в сумі 1288, 80 грн., виконавчий збір у розмірі 128, 80 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89, 90 грн., а саме: копія конверту, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 31.01.2017 року, що не заперечується позивачем.
Постанову про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 від 29.09.2019 року ВП № 51259786 в сумі 1288, 80 грн., виконавчий збір у розмірі 128, 80 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 89, 90 грн. позивач отримала 31.01.2017 року, про що свідчить копія конверту, результати пошуку на сайті Укрпошта про те, що поштове відправлення вручено адресату 31.01.2017 року та не заперечується позивачем.
У постанові Верховного Суду по справі №815/893/17, суд зазначив, що 09.08.2016 року - це дата коли позивач вперше звернулась з позовом до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, в яких оскаржувала аналогічні постанови: від 02.10.2013 року ВП №40011448 та від 31.05.2016 року ВП №51259786. Але при цьому, позовна заява не була предметом судового розгляду і судом не перевірялись обставини направлення відповідачем спірних постанов на адресу позивача, оскільки адміністративний позов було повернуто судом (п. 37 постанови Верховного Суду). Позивач скористався своїм правом і звернувся повторно з даним позовом до суду і саме суд, при розгляді даної справи, повинен перевірити дотримання Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області приписів частини першої статті 31, частини другої та четвертої статті 82 Закону України від 21.04.1999 року № 606 XIV "Про виконавче провадження" щодо направлення позивачу спірних постанов про відкриття виконавчого провадження. Лише після встановлення часу, з якого позивач дізналась або повинна була дізнатись про існування спірних постанов (дати отримання), суд може обчислити строк звернення позивача до суду з даним позовом (пп. 38,39 постанови Верховного Суду). Позивач в позовній заяві зауважувала, що постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.09.2016 року № 51259786 була отримана нею - 31 січня 2017 року, з позовом до суду вона звернулась - 08 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 VIII "Про виконавче провадження" (п. 49 постанови Верховного Суду).
З позовною вимогою про визнання незаконною, несправедливою та скасування постанови від 29.09.2016 року № 512259786 позивач звернувся вчасно по справі №815/893/17.
Так, у п. 49 постанови Верховного Суду у справі №815/893/17 зазначено, що позивач в позовній заяві зауважувала, що постанова Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.09.2016 року № 51259786 була отримана нею - 31 січня 2017 року, з позовом до суду вона звернулась - 08 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 VIII "Про виконавче провадження".
Проте при новому розгляді справи позов по справі №815/893/17 ухвалою суду повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням позивачем ухвали про залишення позову без руху від 17.07.2019 року, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року.
Як вже суд зазначив, неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи зазначені обставини, в Ухвалі від 12.05.2020 року по справі №420/5247/19 Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відносно позовної заяви про визнання незаконною, несправедливою та скасування постанови від 29.09.2016 року № 512259786 належить позов залишити без розгляду. Вказана ухвала залишена без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 року.
Суд акцентує увагу на тому, що в Постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 року Судова колегія погодилася з висновками суду першої інстанції, що у позивача були відсутні об'єктивні перешкоди для вчасного звернення до суду, оскільки саме через неявку у судові засідання позивача без поважних причин первинний позов ОСОБА_1 (справа № 815/3928/16) був залишений без розгляду, тобто з підстав, що безпосередньо від неї залежали, згодом інші позови були повернуті ОСОБА_1 через невиконання нею вимог ухвал про залишення позову без руху.
При цьому, Судова колегія зазначила, що позивач звернулася до суду з пропуском строку, вона не наводить та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали їй своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів приходить до висновку про правильність рішення суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині оскарження постанов виконавчого провадження від 02.10.2013 року ВП №40011488, від 31.05.2016 року ВП № 51259786 , від 29.09.2016 року № 51259786.
Згідно приписів ч.ч. 1-3, 6 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на предявлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що вказаною статтею визначено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Крім того, необхідно звернути увагу позивача на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У п.1 ч.2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, Європейський суд з прав людини в рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, суддя звертає увагу позивача що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
За таких обставин, суд не погоджується з доводами позивача відносно поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом викладеними в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
За таких обставин позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви.
Недоліки позову необхідно усунути шляхом надання до суду копії усіх перелічених документів в додатках до адміністративного позову та клопотань; копії позовної заяви разом з додатками відповідно до кількості учасників справи; доказів, що підтверджують обставини на яких ґрунтується позовна вимога; доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" у розмірі 840,80 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подання позовної заяви, викладеної українською мовою з чітким викладенням позовних вимог відповідно до ст. 5 КАС України; надання заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду, у якій позивач має вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014р. за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови від 29.09.2016 року ВП №51259786 та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Тарасишина