Справа № 212/6551/20
2/212/3243/20
27 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про скасування наказу про преміювання працівників в частині депреміювання,
04 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача КП ««Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КП «КБЛПД» ДОР»), у якому просила скасувати як незаконний наказ № 191к, виданий 30.07.2020 в.о. генерального директора підприємства відповідача ОСОБА_2 , «Про винесення дисциплінарного стягнення»; скасувати як незаконний наказ № 142з від 30.07.2020, виданий в.о. генерального директора підприємства відповідача ОСОБА_2 , «Про преміювання працівників за підсумками роботи протягом липня 2020 року» в частині депреміювання позивача «за неналежне виконання обов'язків та винесену у зв'язку з цим догану»; стягнути з Відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у сумі 15000 грн. та витрати на оплату судового збору у сумі 840,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працює на посаді головного бухгалтера в КП «КБЛПД» ДОР». 30.07.2020 в.о. гендиректора підприємства ОСОБА_2 був виданий Наказ № 191к «Про винесення дисциплінарного стягнення», яким позивача «за неналежне виконання п.п. 2.3, 2.6, 4.3, 5.1 посадової інструкції та абзацу 6 п. 9.2 та п. 10.2 Положення про бухгалтерію» була винесена догана. Даний Наказ позивач вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач належним чином виконувала свої посадові обов'язки і висновок, викладений у Наказі щодо неналежного виконання зазначених у наказі пунктів посадової інструкції та Положення про бухгалтерію не відповідає дійсності. Зокрема, коли позивачу стало відомо про те, що бухгалтером ОСОБА_3 умисно перед її звільненням з роботи не було здійснено нарахування собі зарплати за останній робочий день, позивач одразу надала своїй підлеглій вказівку негайно усунути порушення, здійснивши необхідні нарахування.
Як наслідком незаконності вказаного Наказу № 191к, на думку позивача, є незаконним пункт 2 Наказу № 142з, яким позивача депреміювали «за неналежне виконання обов'язків та винесену у зв'язку з цим догану», і він в цей частині підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано за клопотанням позивача докази, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву та роз'яснено сторонам їх право на звернення з клопотанням до суду про розгляд справи з повідомленням сторін.
22 вересня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву у зв'язку із неможливістю надати його у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача від 22.09.2020 задоволено частково, продовжено процесуальний строк відповідачу для подання відзиву до 20 жовтня 2020 року.
19 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідачем були додержані вимоги норм КЗпП України, що регламентують порядок і основні засади накладення дисциплінарних стягнень з огляду на наступні обставини. Наказом № 191к від 30.07.2020 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання пп. 2.3, 2.6, 4.3, 5.2 посадової інструкції та абз. 6 п. 9.2, 10.2 Положення про бухгалтерію, з цим наказом позивач була ознайомлена в цей же день. Наказом № 142з від 30.07.2020 п.2 ОСОБА_1 депремійовано за неналежне виконання обов'язків та винесену у зв'язку з цим догану. Накладенню стягнення та депреміювання ОСОБА_1 стали підставою такі обставини. На бухгалтерів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно п. 2.1 посадової інструкції був покладений обов'язок по розрахунку заробітної плати, зокрема бухгалтер ОСОБА_4 проводила самостійно і у повному обсязі нарахування зарплати працівникам бухгалтерії, яке проводиться згідно наданих графіків та табелів обліку використання робочого часу співробітників відповідних структурних підрозділів. Бухгалтер ОСОБА_4 у період часу з 30.06.2020 по 16.07.2020 перебувала у щорічній відпустці, а тому нарахування зарплати працівникам бухгалтерії здійснювала бухгалтер ОСОБА_3 , яка 01.07.2020 працювала останній день і в цей день нею здійснювалися нарахування розрахункових виплати 2 працівникам, які звільнялися - лікарю ОСОБА_5 та їй особисто. Проте, ОСОБА_3 , знаючи, що 01.07.2020, є останнім її робочим днем, здійснила нарахування собі вихідної допомоги у сумі 9943,32 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 6703,62 грн. та в порушення своєї посадової інструкції не здійснила собі нарахування заробітної плати за останній робочий день в сумі 197,61 грн. 01.07.2020 ОСОБА_3 була звільнена та у подальшому вона повідомила бухгалтера ОСОБА_4 , що у зв'язку із тим, що їй не було надано табель відпрацювання робочого часу, вона забула і не здійснила нарахування собі зарплати, а тому підприємство повинно виплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку. Бухгалтер ОСОБА_4 про виниклу ситуацію повідомила головного бухгалтера ОСОБА_1 16.07.2020, яка самостійно без з'ясування обставин, встановлення винних осіб надала вказівку підлеглим працівникам про виплату ОСОБА_3 зарплати за весь час затримки, а саме 10 робочих днів у сумі 4617,10 грн. Проте, на думку відповідача, вина підприємства у невиплаті зарплати ОСОБА_3 відсутня, оскільки на рахунках лікарні знаходилися грошові кошти і з усіма працівниками, які звільнялися в період з 01.03.2020 по 01.07.2020 здійснювався своєчасний розрахунок без затримок, тобто у діях бухгалтера ОСОБА_3 вбачається вина у не нарахуванні собі заробітної плати. Однак, головний бухгалтер ОСОБА_1 не дотрималась абз. 6 п. 9.2 Положення про бухгалтерію щодо обов'язку вживати рішучих заходів щодо попередження недоліків, розтрат і інших порушень, та п.4.3 посадової інструкції щодо здійснення контролю за проведенням розрахунків зарплати, що призвело до безпідставних виплат, які відповідно до ст. 130 КЗпП України повинні бути відшкодовані винною особою. Про виниклу ситуацію ОСОБА_1 повідомила юрисконсульта та в.о. гендиректора лише 17.07.2020 вже після здійснення нарахування ОСОБА_3 безпідставно нарахованих грошових коштів у сумі 4617,10 грн. Отже, ОСОБА_1 в порушення Положення про бухгалтерію та посадової інструкції не розподілила функціональні обов'язки між підлеглими працівниками, що призвело до не складання та неподання табелю обліку робочого часу для нарахування належних при звільненні коштів ОСОБА_3 ; не перевірила проведений ОСОБА_3 розрахунок заробітної плати за 01.07.2020; не виконала вимоги Положення про бухгалтерію в частині вжиття заходів щодо попередження розтрат (у даному випадку - безпідставного нарахування грошових коштів). Таким чином, на думку відповідача, адміністрацією підприємства правомірно був винесений наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та депреміювання останньої.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З письмових доказів, наданих сторонами і досліджених судом, встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах із Комунальним підприємством «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» і працює на підприємстві на посаді головного бухгалтера з 02.09.2016 року (Наказ № 165ос від 01.09.2016) по теперішній час, що підтверджується копією довідки № 397 від 31.08.2020 (а.с. 7).
Наказом № 191к «Про винесення дисциплінарного стягнення», виданим 30.07.2020 року КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», головному бухгалтеру ОСОБА_1 за неналежне виконання пп. 2.3, 2.6, 4.3, 5.1 посадової інструкції та абзацу 6 п. 9.2 та п. 10.2 Положення про бухгалтерію винесено догану. З Наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 30.07.2020 (а.с. 8).
Підставою для оголошення догани позивачу стали:
письмові пояснення секретаря ОСОБА_6 від 24.07.2020 про те, що вранці 17.07.2020 юрисконсульт Коваленко С.І. перебувала у приймальні генерального директора, коли до неї підійшла головний бухгалтер ОСОБА_1 та в її присутності викликала в коридор для бесіди. До початку оперативної наради гол. бухгалтер ОСОБА_1 в приймальні та в її присутності повідомила генерального директора ОСОБА_2 , що бухгалтер ОСОБА_3 01.07.2020 не нарахувала собі зарплату у повному обсязі, а тому 16.07.2020 прийшлось здійснити проплату разом з штрафними санкціями (а.с. 67);
письмові пояснення юрисконсульта Коваленко С.І. від 27.07.2020 про те, що вранці 17 липня 2020 року в приймальні лікарні до неї звернулася головний бухгалтер ОСОБА_1 та довела до відома, що 01.07.2020 бухгалтер ОСОБА_3 при нарахуванні розрахункових сум працівникам, які звільняються, не здійснила нарахування собі всіх сум, які підлягають виплаті при звільненні працівника, так як в неї 01.07.2020 був останній робочий день, проте, повідомила бухгалтера ОСОБА_4 , яка знаходилася у щорічній відпустці про те, що закладом у порушення КЗпП їй не було здійснено розрахунок за останній робочий день, тобто за 01.07.2020. На її питання, чи здійснено виплату ОСОБА_3 та чи повідомлено про виниклу ситуацію керівника, головний бухгалтер повідомила, що ОСОБА_3 було нараховано за останній робочий день 200 грн. та 16.07.2020 перераховано на картку більше 3500 грн. середнього заробітку за час затримки. Керівнику вона не повідомляла, бо не змогла повідомити, і в цей же день 17.07.2020 головний бухгалтер повідомила, що довела до відома керівника про виплату сум (а.с. 69);
письмові пояснення бухгалтера ОСОБА_4 без зазначення дати надання пояснень про те, що вона з 30.06.2020 по 16.07.2020 знаходилася у тарифній відпустці, та отримала СМС-повідомлення від ОСОБА_3 , що остання забула нарахувати собі зарплату за 1 робочий день, коли робила свій розрахунок в останній робочий день. По проханню головного бухгалтера, знаходячись у тарифній відпустці, вона виходила на роботу на протязі кількох днів для нарахування авансу за липень місяць. 15.07.2020, перераховуючи аванс, вона перевірила інформацію від ОСОБА_3 та донарахувала їй зарплату за 01.07.2020, після чого ввечері отримала повідомлення від ОСОБА_3 , що був порушений закон про виплату зарплати і тепер їй належить виплатити середній заробіток за весь час затримки, з чим вона і звернеться у відповідний орган, про що вона ( ОСОБА_4 ) в усній формі повідомила головного бухгалтера 16.07.2020 і нею було прийнято рішення нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток згідно п.117 КЗпП, щоб не порушувати закон та за відповідної вказівки вона зробила нарахування та перерахування до банку необхідної суми 16.07.2020 (а.с. 70);
письмові пояснення головного бухгалтера Копенкової Н.І. від 24.07.2020 про те, що бухгалтером ОСОБА_4 при нарахуванні авансу за 1 половину липня було донараховано заробітну плату бухгалтеру ОСОБА_3 за 1 робочий день (01.07.2020), так як ОСОБА_3 , роблячи свій розрахунок в останній робочий день перед звільненням (01.07.2020), не здійснила правильно нарахування розрахункової суми. Виплата авансу була 15.07.2020, після чого бухгалтер ОСОБА_4 отримала СМС-повідомлення від ОСОБА_3 з тим, що був порушений закон про своєчасну виплату заробітної плати при звільненні працівника і тепер їй належить виплатити компенсацію за кожен день затримки, з чим вона тепер і звернеться у відділ праці і соціального захисту населення, про що мені в усній формі повідомила бухгалтер ОСОБА_4 16.07.2020. Згідно ст. 117 КЗпП було нараховано та виплачено середній заробіток за весь час затримки, щоб не допустити порушення закону, про що вона ( ОСОБА_1 ) в усній формі повідомила в.о. генерального директора 16.07.2020 (а.с.71).
Наказом № 142з «Про преміювання працівників за підсумками роботи протягом липня 2020 року, виданим 30.07.2020 року КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», депреміювано головного бухгалтера ОСОБА_1 за неналежне виконання обов'язків та винесену у зв'язку з цим догану (а.с. 9).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі урегульовані нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ч.1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Способи захисту порушених трудових прав працівника врегульовано нормами КЗпП України.
Так, статтею 150 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема головного бухгалтера підприємства, установи, організації, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень.
Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами позивач працює на посаді головного бухгалтера на підприємстві відповідача.
Відповідно до Посадової інструкції головному бухгалтеру КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» (далі - Інструкція), з якою ознайомлена ОСОБА_1 і до якої внесене зазначення про те, що з 19.06.2019 року заклад реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство згідно розпорядження Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 388-14/VII, зі змінами від 10.04.2020, головний бухгалтер диспансеру є посадовою особою, наділеною повноваженнями щодо керівництва бухгалтерією (п.1.1 Розділу І Інструкції).
При цьому суд звертає увагу про те, що посилання про зміни у назві підприємства з КП «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» на КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» в Інструкції відсутні.
Згідно із п. 2.3 Інструкції головний бухгалтер розробляє та виконує Положення про бухгалтерію відповідно до Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою КМУ від 26.01.2011 № 59.
Пунктом 2.6 Інструкції передбачено, що головний бухгалтер забезпечує законність, своєчасність і правильність оформлення документів за виконані роботи (послуги), здійснення контролю за проведенням розрахунків заробітної плати та правильним нарахуванням податків і зборів у місцевий та інші бюджети, страхових внесків у державні позабюджетні соціальні фонди, платежів у банківські установи, погашення заборгованостей банкам за позиками у встановлений на те термін, а також здійснення контролю по відрахуванням коштів на матеріальне стимулювання працівників закладу.
Пункт 4.3 Інструкції визначає право головного бухгалтера давати підлеглим йому співробітниками, службам та матеріально-відповідальним особам доручення та завдання з низки питань, що входять у їх функціональні обов'язки.
Головний бухгалтер несе відповідальність за невиконання своїх функціональних обов'язків, а також роботи підлеглих йому працівників з питань виробничої діяльності (п. 5.1 Інструкції).
Положення про бухгалтерію, затверджене в.о. головного лікаря КЗ «КПНД» ДОР» ОСОБА_2 та змінами до нього від 10.04.2020 (далі - Положення), із яким ознайомлена ОСОБА_1 , визначає, зокрема мету та предмет діяльності головного бухгалтера, а також його завдання та функції. При цьому суд звертає увагу про те, що будь-яких застережень або зазначень про реорганізацію підприємства відповідача та зміни його назви у Положенні немає.
Абзац 7 пункту 9.2 Розділу 9 Положення передбачає, що головний бухгалтер для реалізації поставленої мети повинен вживати рішучих заходів щодо попередження недоліків, розтрат і інших порушень.
Натомість, відповідно до абзацу 6 пункту 9.2 Розділу 9 Положення, на який йдеться посилання у оспорюваному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, для реалізації поставленої мети головний бухгалтер повинен забезпечити контроль за своєчасним проведенням інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і звітів.
Головний бухгалтер здійснює керівництво діяльністю бухгалтерії, забезпечує раціональний та ефективний розподіл посадових обов'язків між її працівниками з урахуванням вимог щодо забезпечення захисту інформації та запобігання зловживанням під час ведення бухгалтерського обліку (пункт 10.2 положення).
Відповідно до ст.147 КЗпП України догана, як вид дисциплінарного стягнення, може бути застосовано за порушення трудової дисципліни.
Згідно ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України).
Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.
Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.
Органами, правомочними застосовувати дисциплінарні стягнення, відповідно до ст. 147-1 КЗпП України є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Згідно ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Аналізуючи надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про те, що роботодавець не дотримався наведених норм законодавства при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача з огляду на таке.
У оспорюваному Наказі № 191к «Про винесення дисциплінарного стягнення» від 30.07.2020 відсутнє будь-яке посилання на те, у чому саме полягало порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, які саме її дії були вчинені у порушення зазначених у Наказі норм Інструкції та Положення.
Крім того, у Наказі не викладені фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, натомість є перелік пояснень співробітників щодо певних обставин, але які саме обставини були наслідком дій ОСОБА_1 і в чому полягала їх невідповідність зазначеним нормам Інструкції та Положення, у наказі не зазначено.
Також, суд звертає у вагу на те, що у резолютивній частині Наказу № 191к викладені підстави винесення ОСОБА_1 догани, а саме за неналежне виконання пункту 4.3 Інструкції, який визначає право головного бухгалтера, а не її обов'язок давати підлеглим йому співробітниками, службам та матеріально-відповідальним особам доручення та завдання з низки питань, що входять у їх функціональні обов'язки.
Також, догана винесена за неналежне виконання пункту 5.1 Інструкції, який визначає відповідальність головного бухгалтера за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, і не зрозуміло, яким чином ОСОБА_1 неналежно виконала саме цей пункт Інструкції.
Також, підставою для оголошення позивачу догани стало неналежне виконання нею абзацу 6 п. 9.2 Інструкції, який взагалі визначає обов'язок забезпечити контроль за проведенням інвентаризації грошових коштів, і яким чином він стосується викладених обставин у Наказі, у останньому не визначається.
Таким чином, з наведених підстав, суд не може визнати законним Наказ № 191к від 30.07.2020 «Про винесення дисциплінарного стягнення», як такий, що винесений із додержанням власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, а тому цей наказ підлягає скасуванню.
Що стосується наказу № 142 з від 30.07.2020, яким депреміювано ОСОБА_1 , то суд також вважає його таким, що винесений без додержання вимог трудового законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 15 загаданого Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, законодавством надано право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання у колективному договорі чи в Положенні про преміювання.
Відповідно до Положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР», яке є Додатком №1 до колективного договору, визначено, що працівника може бути повністю або частково позбавлено премії, зокрема за невиконання або неналежне виконання без поважних причин обов'язків, передбачених посадовою або робочою інструкціями та Правил внутрішнього трудового розпорядку, і т.д.
Повне або часткове позбавлення працівника премії здійснюється спільним рішенням генерального директора та профспілкового комітету шляхом одночасного видання наказу та протоколу (Розділ ІІІ Положення про преміювання).
Проаналізувавши Положення про преміювання, суд дійшов висновку, що при винесенні Наказу про депреміювання ОСОБА_1 були порушені зазначені вище вимоги трудового законодавства, а також вимоги самого Положення, оскільки суду не надано доказів того, що позбавлення ОСОБА_1 премії було спільним рішенням генерального директора та профспілкового комітету, так як протоколу засідання профкому суду не надано.
Також, у Наказі № 142 з від 30.07.2020 не зазначені конкретні обставини, які спричинили депреміювання, а лише є посилання на неналежне виконання обов'язків та винесену у зв'язку з цим догану.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн., за вирахуванням часу, який визначений у розрахунку на участь у судових засіданнях, у зв'язку із розглядом справи у спрощеному позовному порядку без виклику осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 139, 147, 149, 150, 221, 232 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 4, 13, 76-82, 137, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про скасування наказу про преміювання працівників в частині депреміювання - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 191к від 30.07.2020 Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» «Про винесення дисциплінарного стягнення», яким було оголошено догану головному бухгалтеру ОСОБА_1 .
Визнати незаконним та скасувати наказ № 142з від 30.07.2020 Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» «Про преміювання працівників за підсумками роботи протягом липня 2020р.», в частині депреміювання головного бухгалтера ОСОБА_1 за неналежне виконання обов'язків та винесену в зв'язку з цим догану.
Стягнути з Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Комунальне підприємство «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», ЄДРПОУ 01986256, юридична адреса: 50011, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Дишинського, 27.
Повне судове рішення складено та підписано 27 жовтня 2020 року.
Суддя: О. В. Колочко