Рішення від 26.10.2020 по справі 420/4729/20

Справа № 420/4729/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та касувати рішення № 6 кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30.04.2020 № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру;

- зобов'язати відповідача - прокуратуру Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний код 02911088) поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та в органах прокуратури України з 06.05.2020 або на рівнозначній посаді;

- стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення з 07.05.2020 до дня фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи щодо його роботи в органах прокуратури та звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим, вказує, що на думку ОСОБА_1 звільнення є незаконним, безпідставним та протиправним, оскільки відбулось з грубим порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст.3,8,9,19,22,24,43,58,60,64 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру, міжнародних договорів та конвенцій, ратифікованих Україною, зокрема, ст.6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ст.8, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.23,28 Загальної декларації прав людини, що порушує право позивача на працю, на повагу до приватного життя і порушує засади рівності громадян, а тому, наказ прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 року №68к та рішення №6 кадрової комісії №2 від 05.03.2020 року підлягають скасуванню.

Як зазначено у позові, підставою для звільнення позивача визначено п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Позивач вказує, що вказаною статтею визначено дві самостійні підстави для звільнення, а саме: реорганізація та ліквідація органів прокуратури. ОСОБА_1 вказує, що в наказі від 30.04.2020 року №68к про його звільнення визначено дві підстави, а саме: рішення №6 кадрової комісії №2 та п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». На думку позивача, зазначена правова невизначеність підстав для звільнення позивача із займаної посади призводить до фактичного порушення його прав, оскільки ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дійсні підстави для його звільнення. В підсумку, як стверджує позивач, вказане призводить до того, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для його скасування.

Також, позивач зазначає, що п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» врегульовує питання звільнення з посади прокурорів, а не з органів прокуратури в цілому, водночас, дія вказаного пункту статті зупинена до 01.09.2021 року, про що вказано в ст.60 Закону України «Про прокуратуру».

У позові також вказано, що станом на дату видання оскаржуваного наказу прокуратура Автономної Республіки Крим не була ліквідована, не перебувала в стані припинення. Також, позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не регулює статус прокурора, а лише вносить зміни до інших законів України, а тому норми розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не відповідають вимогам законодавства про працю та статті 22 Конституції України. На думку позивача, застосування в оскаржуваному наказі пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не відповідають вимогам законодавства про працю, оскільки фактично розширюють коло умов для звільнення, передбачених ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Позивач звертає увагу на те, що його не було повідомлено про звільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю Україну.

У позові зазначено, що для того аби продовжити своє конституційне право на вільний вибір професії, позивач був зобов'язаний погодитися з умовами та процедурою проведення атестації, визначеними Порядком та підписати заяву встановленого зразка, так як не написання такої заяви або написання заяви не встановленого зразка тягне за собою звільнення. Як стверджує позивач, перебуваючи під тиском та обманом, він змушений був погодитися з майбутнім звільненням у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, а також, що будь яка недостовірна інформація щодо позивача, є доведеним фактом та не підлягає додатковому офіційному підтвердженню. Як стверджує позивач, Генеральним прокурором через закріплений у п.9 та п.10 розділу І Порядку, вимагається від усіх діючих прокурорів, які мають бажання й далі працювати за посадою та реалізовувати своє Конституційні права щодо вибору професії та місця роботи, надати заяву про згоду на звільнення з займаної посади. Зазначене, на думку позивача, є порушенням ст.19 Конституції України.

Як вказує позивач, Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора за №221 від 03.10.2019 року порушує вимоги наказу Генеральної прокуратури України «Про затвердження Положення про порядок підготовки та надання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України» №233 від 08.08.2017 року. Також, у розділі IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора за №221 від 03.10.2019 року взагалі відсутні критерії, система оцінки, порядок оцінки виконаного практичного завдання, строки перевірки правильності виконаного практичного завдання, значення результатів практичного завдання при прийнятті остаточного рішення про успішне або неуспішне проходження атестації прокурором. Зазначене, на думку позивача, є порушення принципу юридичної визначеності, адже сприяє неоднаковому підходу в оцінці результатів практичного завдання, необмежено розширює повноваження кадрових комісій при їх оцінці, надає їх непередбачені законом дискреційні повноваження і звужує права прокурорів на гарантії їх незалежності.

Також, у позові позивач зазначає, що напередодні тестування значно збільшилась кількість тестових питань, замінено та збільшено близько 800 тестових запитань на знання законодавства. На думку позивача, побудова низки запитань є некоректної, так як і відповіді на них. Тестові питання не сертифіковані та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Порядком проходження атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало б стороннього втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту.

Як зазначено у позові, відповідно до наказу Генерального прокурора №78 від 07.02.2020 року (із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 27.02.2020 року №117) утворено «Другу кадрову комісію», а підставою для звільнення позивача слугувало рішення №6 «кадрової комісії №2», тобто, на думку позивача, неіснуючого органу. Також, зазначає позивач, професійна компетентність членів кадрової комісії №2 делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями нічим не підтверджена.

Позивач стверджує, що деякі запитання були не коректними, з неправильним формулюванням, а також відповідями та ОСОБА_1 вважає, що саме це стало підставою для того, що за результатами складання вказаного іспиту він не змін набрати достатньої кількості балів, а саме: 70. Позивач припускає, що некоректність та неправильність деяких питань і відповідей на них відбулося унаслідок несанкціонованого втручання в програмне забезпечення третіх осіб, збоїв програмного забезпечення. У позові також зазначено, що питання №№565, 1706, 426 сформульовані не коректно та саме надані позивачем відповіді на них є вірними.

Як зазначає ОСОБА_1 , 05.03.2020 року він подав заяву до голови Другої кадрової комісії з атестації прокурорів із зазначенням неточностей у тестових питаннях і просив зарахувати до складеного ним 03.03.2020 року іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону як вірні відповіді на питання №№565, 1706, 426, що дає достатню кількість балів для його здачі та переходу на наступний етап.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року судом залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору та обґрунтувань підстав зазначення Офісу Генерального прокурора відповідачем по даній справі.

12.06.2020 року (вх. №22649/20) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року разом із квитанцією №0.0.1733406989.1 від 12.06.2020 року про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

17.06.2020 року (вх.№23148/20) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, в якій ОСОБА_1 процесуальний статус Офісу Генерального прокурора визначає як третя особа без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року судом відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено її розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.07.2020 року о 12 год. 00 хв.

30.06.2020 року (вх.№ЕП/9808/20) до суду від прокуратури Автономної Республіки Крим надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

01.07.2020 року (вх.№25231/20) від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, який у ньому наведено (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-19).

01.07.2020 року (вх.№25233/20) від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та долучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, який у ньому наведено (т.2 а.с.20-33).

01.07.2020 року (вх.№25258/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування у прокуратури Автономної Республіки Крим інформацію, як основну професійної компетенції прокурора (відповідність здійснювати повноваження прокурора), зокрема про:

- кількість в прокуратурі Автономної Республіки Крим прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначивши відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- кількість складених та/або погоджених прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях прокуратури Автономної Республіки Крим письмових повідомлень про підозру особам у вчиненні кримінальних правопорушень, починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначивши відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- кількість складених та/або погоджених прокурором, відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 письмових повідомлень про підозру особам у вчиненні кримінальних правопорушень, починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначивши відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- кількість затверджених та направлених до суду обвинувальних актів прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях прокуратури Автономної Республіку Крим, з яких окремо вказати кількість обвинувальних актів складених у кримінальних провадженнях за результатом спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваного (in absentia) відповідно до Глави 24-1 КПК України, починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначивши відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- кількість затверджених та направлених до суду обвинувальних актів прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 , з яких окремо вказати кількість обвинувальних актів складених у кримінальних провадженнях за результатом спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваного (in absentia) відповідно до Глави 24-1 КПК України, починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначив відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- загальну кількість вироків постановлених судами за участі прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях прокуратури Автономної Республіки Крим, з яких окремо вказати кількість вироків постановлених судами у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia), починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, зазначив відомості окремо за кожний рік вказаного періоду;

- кількість вироків постановлених судами за участі прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1, з яких окремо вказати кількість вироків постановлених судами у спеціальному судовому провадженні за відсутності і обвинуваченого (in absentia), починаючи з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року, і зазначивши відомості окремо за кожний рік вказаного періоду, а також необхідно зазначити кількість обвинувальних та виправдувальних вироків.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року судом:

- задоволено клопотання представника позивача, які надійшло до суду 01.07.2020 року за вх.№№ 25231/20, 25233/20%;

- долучено до матеріалів справи документи, які надійшли до суду 01.07.2020 року разом із клопотаннями за вх.№25231/20 та за вх. №25233/20.

- зобов'язано прокуратуру Автономної Республіки Крим надати до суду: довідку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню ОСОБА_1 з посади та розміри середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати;

- частково задоволено клопотання представника позивача, яке надійшло до суду 01.07.2020 року за вх.№25258/20 та зобов'язано прокуратуру Автономної Республіки Крим надати до суду у п'ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали інформацію про кількість вироків постановлених судами за участі прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 за період з 12 грудня 2016 року по 6 травня 2020 року окремо за кожний рік вказаного періоду (із зазначенням кількості вироків постановлених судами у спеціальному судовому провадженні за відсутності і обвинуваченого, кількості обвинувальних та виправдувальних вироків);

- відмовлено у задоволення решти клопотання;

- зобов'язано Офіс Генерального прокурора надати до суду інформацію про міжнародні неурядові організації, проекти міжнародно - технічної допомоги або дипломатичні місії, якими делеговано осіб до складу Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також підтвердження їх політичної нейтральності, бездоганної ділової репутації, високих професійних та моральних якостей, суспільного авторитету, стажу роботи в галузі права (вимоги згідно п.3 Порядку роботи кадрових комісій).

- продовжено строк підготовчого провадження у справі № 420/4729/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії.

- відкладено підготовче засідання в даній адміністративній справі на 19.08.2020 року о 09 год. 30 хв.

17.07.2020 року вх.№27880/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив прокуратури Автономної Республіки Крим разом із додатками (т.2 а.с.72-92).

21.07.2020 року за вх.№28260/20 від прокуратури Автономної Республіки Крим до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (т.2 а.с.95-106).

У відзиві відповідач вказує, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури. Строки прийняття прокурором області рішень про звільнення Законом не визначені, тобто це відноситься до кола його дискреційних повноважень відповідно до п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. У відзиві вказано, що згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення) Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурор Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посад на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач вказує, що перевірка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є частинами атестації, а не окремими об'єктами дослідження діяльності прокурора, що ніяк не суперечить наказу Генерального прокурор; України від 16.06.2016 № 205 «Про затвердження Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України».

З посиланням на положення п.1 ч.1 ст.16 Закону України «Про прокуратуру», п.9 розд.1 Порядку №221 у відзиві вказано, що позивачем подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим допущено останнього до проходження атестації прокурорів.

На думку відповідача, посилання позивача на те, що положення Закону № 113-ІХ, а також Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 звужують та порушують права позивача, не можуть бути підставою для задоволення даного адміністративного позову, адже відповідні положення є чинними.

Як зазначено у відзиві прокуратури Автономної Республіки Крим, підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури посади прокурора на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, наказ прокурора Автономної Республіки Крим від 30.04.2020 № 68к винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, то в цій частині теж слід відмовити у задоволенні позовних вимог

Зважаючи на вищевказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

24.07.2020 року за вх.№28834/20 на виконання вимог ухвали суду від прокуратури Автономної Республіки Крим до суду надійшли письмові пояснення разом із додатками (т.2 а.с.107-179). У вказаних поясненнях надано обґрунтування розрахунку середньоденної заробітної плати позивача.

24.07.2020 року за вх.№28868/20 від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування у третьої особи доказів разом із додатками.

24.07.2020 року за вх.№28863/20 від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів разом із додатками (т.2 а.с.192-202)

24.07.2020 року за вх.№28865/20 від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів разом із додатками (т.2 а.с.203-220).

27.07.2020 року за вх.№29151/20 на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2020 року від представника Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення разом із додатками (т.2 а.с.222-250, т.3 а.с.1-12).

11.08.2020 року за вх.№31339/20 від представника Офісу Генерального прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку для надання пояснень третьої особи разом із додатками (т.3 а.с.13-24).

Судове засідання, призначене на 19.08.2020 року було відкладено судом на 02.09.2020 року о 12:00 год.

26.08.2020 року (вх.№33576/20) від представника Офісу Генерального прокурора до суду надійшли пояснення на позовну заяву разом із додатками (т.3 а.с.25-152).

У поясненнях зазначено, що на думку Офісу Генерального прокурора позов ОСОБА_1 є безпідставним та не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У поясненнях, зокрема, зазначено, що особистий склад кадрової комісії не впливає на прийняття рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , оскільки наслідки неуспішного складання тесту врегульовано Законом №116-ІХ та Порядком проходження атестації. Зміна у формулювання назви комісії з цифрової на літерну чи зміна порядку слів у назві, відсутність зазначення у назві «Офісу Генерального прокурора» на думку третьої особи, не впливає на зміст обговореного і прийнятого комісією рішення та на юридичні наслідки, що настали через неуспішне проходження прокурором атестації.

Відтак, вказано у поясненнях, рішення про неуспішне проходження позивачем атестації прийнято уповноваженим на це органом, у межах та у спосіб, передбачений законом.

Як зазначено Офісом Генерального прокурора, відповідно до плану спільних дій між Генеральною прокуратурою України та Міжнародною організацією права розвитку (ІDLO), ІDLO здійснювало технічну та організаційну підтримку проведення іспиту на знання законодавства. При цьому засновано інформаційну систему «Аналітична система оцінки знань». Програмне забезпечення на якому проводилось тестування прокурорів регіональних прокуратур перебуває на балансі Національної академії прокуратури України. У поясненнях вказано, що законодавством не передбачено необхідності створювати комплексну систему захисту інформації для інформаційної системи «Аналітична система оцінки знань».

У поясненнях також вказано, що перелік тестових питань для іспиту з метою виявленні рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора під час проведенню атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджено Генеральним прокурором 21.02.2020 відповідним грифом. Зміни до вказаних питань, які були затверджені Генеральним прокурором в установленому порядку, після їх оприлюднення не вносилися.

Третя особа зазначає, що ОСОБА_1 достроково завершив тестування протягом 1 год. 23 хв. 52 сек., у той час коли загальний час тесі становив 1 год. 40 хв. 00 сек. Результати складення іспиту відображено при безпосередній участі ОСОБА_1 членом робочої групи у відповідній відомості відразу після завершення тестування, достовірність яких підтверджено власним підписом позивача. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивала щодо процедури і порядку складання іспиту, як уже зазначалось, відсутні. При цьому, з протоколу засідання другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 03.03.2020 № 1 вбачається, результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо повторного складення іспиту встановлено, що акти про технічні перебої та про неможливість завершенні тестування з причин, які не залежать від волі прокурора та кадрової комісії не складались, позивачем завершено тестування, а тому не встановлено підстав для повторного складання позивачем іспиту першого етапу.

Зважаючи на вищевказане, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.09.2020 року судом:

- долучено до матеріалів справи документи, які надійшли до суду за вх.№27880/20 від 17.07.2020 року, за вх.№28260/20 від 21.07.2020 року, за вх.№28834/20 від 24.07.2020 року, за вх.№28868/20 від 24.07.2020 року, за вх.№28865/20 від 24.07.2020 року, за вх.№28863/20 від 24.07.2020 року, за вх.№29151/20 від 27.07.2020 року, за вх.№31339/20 від 11.08.2020 року разом із письмовими доказами, які до них додані;

- відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за вх.№28868/20 про витребування доказів та інформації по справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії;

- задоволено клопотання Офісу Генерального прокурора про продовження процесуального строку для подання пояснень третьої особи на позовну заяву та доводів, викладених у них;

- продовжено Офісу Генерального прокурора строк для подання пояснень третьої особи на позовну заяву та доводів, викладених у них;

- долучено до матеріалів справи пояснення Офісу Генерального прокурора за вх.№33576/20 від 26.08.2020 року разом із письмовими доказами, які до них додані.

- зобов'язано прокуратуру Автономної Республіки Крим надати до Одеського окружного адміністративного суду: 1) інформацію щодо вакантності посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та в органах прокуратури України з якої звільнено ОСОБА_1 ; 2) довідку про розмір заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та в органах прокуратури України, яка складена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (із зазначенням розміру нарахованої заробітної плати, кількості фактично відпрацьованих днів та середньоденної заробітної плати).

- відкладено підготовче засідання в даній адміністративній справі на 21.09.2020 року о 09 год. 30 хв.

15.09.2020 року (вх.№36896/20) від прокуратури Автономної Республіки Крим на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2020 року надійшов лист разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено (т.3 а.с.170-175).

16.09.2020 року (вх.№37152/20) від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (від 16.09.2020 року вх. №37152/20) (т.3 а.с.176-178) ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора, в якій позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача - прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (ідентифікаційний код 02911088) поновити ОСОБА_1 на посачі прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та в органах прокуратури України з 06.05.2020 або на рівнозначній посаді;

- стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення з 07.05.2020 до дня фактичного поновлення на посаді.

21.09.2020 року (вх.№37801/20) від представника Гупало П.М. надійшла заява про зміну назви відповідача, в якій представник позивача просить суд перейменувати відповідача - прокуратуру Автономної Республіки Крим у справі №420/4729/20 відповідно до актуальної назви державної організації за кодом ЄДРПОУ 02911088 на прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

21.09.2020 року (вх.№37816/20) від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів разом із копією листа прокуратури Автономної Республіки Крим від 25.06.2020 року №19-210вих20 (т.3 а.с.203-205).

Ухвалою суду від 21.09.2020 року судом:

- долучено до матеріалів справи лист за вх.№36896/20 разом із доданими документами;

- задоволено заяву представника позивача про уточнення позовних вимог по справі №420/4729/20;

- прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (від 16.09.2020 року вх. №37152/20) ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та касувати рішення № 6 кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30.04.2020 № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача - прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (ідентифікаційний код 02911088) поновити ОСОБА_1 на посачі прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та в органах прокуратури України з 06.05.2020 або на рівнозначній посаді; стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з дня незаконного звільнення з 07.05.2020 до дня фактичного поновлення на посаді.

- відмовлено у задоволенні заяви представника позивача за вх.№37801/20 про зміну назви відповідача;

- задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів та долучено до матеріалів справи копію листа прокуратури Автономної Республіки Крим від 25.06.2020 року №19-210вих20.

- закрито підготовче провадження по справі № 420/4729/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії та призначити справу до судового розгляду на 09:30 год. 07.10.2020 року.

30.09.2020 року (вх.№ 39996/20) від представника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до суду надійшли письмові пояснення (т.3 а.с.222-224).

07.10.2020 року (вх.№ 41407/20) до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача разом із промовою у судових дебатах та рішеннями у судових справах.

У судове засідання 07.10.2020 року учасники процесу не прибули про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на подану представником позивача заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи в тому числі, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про долучення доказів в порядку письмового провадження в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (чинного станом на дату відкриття провадження по даній справі) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку - 26.10.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, пояснень та наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах, починаючи з 19.08.2012 року.

На підставі наказу №314к від 12.12.2016 року позивача призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим (т.1 а.с.52).

Згідно з наказом від 31.10.2018 року № 422к ОСОБА_1 займав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим, що також підтверджується копією трудової книжки позивача та копією відповідного наказу (т.1 а.с.41-49, 53).

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі "Порядку проходження прокурорами атестації", затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.

Для проходження атестації позивачем подано заяву Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації на підставі вказаного вище Положення (т.3 а.с.122).

Відповідно до пунктів 9, 11, підпункту 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 4 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 № 221, пунктів 2-4 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 № 233, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора № 78 від 07 лютого 2020 року створено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора.

За результати проведення першого етапу атестації прокурорів 05.03.2020 року Кадровою комісією №2 прийнято рішення № 6 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (т.1 а.с.51,95, 159, т.3 а.с.141).

Згідно відомості про результати тестування, позивач набрав 67 балів (т.3 а.с.98-99).

У рішенні № 6 від 05.03.2020 року вказано, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту та що він не допускається до проходження наступних етапів атестації.

На підставі рішення № 6 кадрової комісії №2, керуючись ст.11 Закону України «Про прокуратуру», п.3 пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказом прокуратури Автономної республіки Крим від 30.04.2020 року №68к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року (т.1 а.с.50).

З вказаним наказом позивач ознайомлений 12.05.2020 року.

Позивач, не погоджуючись з рішенням № 6 кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 та наказом прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30.04.2020 № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, підставою для скасування спірного наказу позивач в цілому вважає:

- порушення принципу правової визначеності, оскільки не визначено чіткої підстави для звільнення;

- не повідомлення про звільнення відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю Україну;

- відсутність законодавчо визначених підстав для його звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», так як прокуратура Автономної Республіки Крим не була ліквідована, не перебувала в стані припинення;

- не відповідність вимогам законодавства про працю та статті 22 Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»;

- подання заяви про проходження атестації під тиском та обманом та правову невизначеність підзаконних актів на підставі яких проводилась атестація;

- безпідставне збільшення кількості тестових питань, заміна та збільшення близько 800 тестових запитань, їх некоректність та відсутність затверджених тестових питань відповідно до Порядку проходження атестації;

- прийняття наказу на підставі рішення №6 неіснуючого органу;

- не підтвердженість професійної компетентності членів кадрової комісії №2 делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями;

- ймовірна некоректність та неправильність деяких питань і відповідей на них унаслідок несанкціонованого втручання в програмне забезпечення третіх осіб, збоїв програмного забезпечення

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. ст.38, 43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні права громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені ст. ст.2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі, також - КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 Закону України "Про прокуратуру", є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 цієї статті Закону прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16 за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 у справі №804/211/16.

Порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вказану правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

У зв'язку з цим, суд вважає необґрунтованими доводи про застосування до спірних відносин загальних засад трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення та заборони звільнення, оскільки викладені питання врегульовані спеціальним законодавством.

Суд зазначає, що згідно з п. п. 6, 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.

Згідно зі ст. 4, ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII (в редакції до внесення змін Законом №113-ІХ) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 9 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі: 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є: 2) керівник обласної прокуратури - стосовно прокурорів відповідної обласної прокуратури та прокурорів окружних прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

25.09.2019 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р. №113-ІХ.

Згідно з р. І Закону №113-ІХ, внесено зміни, в тому числі, до ст. 32 КЗпП України, яку доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус", ст. 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Також у Законі України "Про прокуратуру" словосполучення "Генеральна прокуратура України" замінено на "Офіс Генерального прокурора"; визначено, що Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури".

Згідно з п. 3-7, 9, 10 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з п. 1 ч. 19 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Таким чином, вказаним Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано затвердження Порядку проходження прокурорами атестації Генеральному прокурору, визначено рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації як підставу для звільнення.

Закон №113-ІХ є законом, який в розумінні ст. 131-1 Конституції України, ст. 4, ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII визначає організацію та порядок діяльності прокуратури.

Станом на дату звільнення позивача, як і станом на час розгляду справи по суті, Закон №113-ІХ є чинним, не визнавався неконституційним.

Згідно зі ст. 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) Закону №113-ІХ є компетенцією Конституційного Суду України.

За таких обставин адміністративний суд, розглядаючи спір про відповідність законодавству наказу про звільнення позивачки, не надає оцінку відповідності положень Закону №113-ІХ Конституції України.

Щодо невідповідності положень Закону №113-ІХ іншим законодавчим актам законодавства, зокрема, положенням КЗпП України, то вони є актами однієї юридичної сили, і при їх застосуванні використовуються загальні принципи lex specialis derogat generali (перевага надається спеціальному закону) та lex posterior derogat priori (пізнішим законом відміняється більш ранній).

В даному випадку Закон №113-ІХ є як спеціальним, так і пізніше прийнятим, тому він має переважну силу перед КЗпП України.

Зокрема, згідно з вищевикладеним Законом №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, позивач не може вважатися таким, що не попереджений у встановленому законодавством порядку про можливе наступне звільнення.

Доводи позивача про те, що подання заяви про проходження атестації здійснювалось під тиском та обманом суд відхиляє, оскільки предметом розгляду у справі є результати проходження позивачем атестації, а не допуск до її проходження, тобто, вказане виходить за межі предмету позову у даній справі.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для звільнення у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією або скорочення кількості прокурорів, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27 грудня 2019 року №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора», юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року №351 визначено 02 січня 2020 року.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 28 грудня 2019 року проведено реєстраційні дії, згідно з якими назву «Генеральна прокуратура України» змінено на назву «Офіс Генерального прокурора», код ЄДРПОУ залишився незміннім, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, станом на час звільнення з посади.

Аналіз даного наказу вказує лише на перейменування юридичної особи.

У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, станом на час звільнення з посади.

При цьому, доказів скорочення посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим, а також ліквідації вказаного відділу станом на дату звільнення позивача з посади, матеріали справи не містять.

Разом з тим, згідно з оскаржуваним наказом, позивача звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до змісту якої прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, проте зазначивши в якості підстави рішення кадрової комісії №2.

Статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" визначені повноваження Генерального прокурора, зокрема щодо видання наказів з питань призначення та звільнення прокурорів на адміністративні посади, призначення на посади та звільнення з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про прокуратуру" повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

З урахуванням того, що звільнення на підставі пп. 2 п. 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пов'язано, зокрема з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, суд відхиляє вказані доводи позивача, як окрему підставу для скасування оскаржуваного наказу про звільнення.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації визначено Законом №113-ІХ як спеціальний випадок п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, і для звільнення за вказаною підставою не є необхідним формальне проведення процедури ліквідації або реорганізації Генеральної прокуратури України як юридичної особи.

В даному випадку підставою, що зумовлює звільнення позивача на підставі вищезазначеної норми є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

В контексті вищевикладеного, суд не вбачає порушення відповідачем принципу правової визначеності при прийнятті спірного наказу, оскільки у ньому вказана чітка підстави для звільнення - рішення кадрової комісії №2 та визначено, що звільнення позивача відбувається згідно з п.3 пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Також, суд звертає увагу, що позовні вимоги мотивовані, зокрема, відсутністю правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутністю в останніх повноважень щодо прийняття будь-яких рішень, оскільки станом на час проведення атестації Офіс Генерального прокурора не був створений, а тому атестація прокурорів відповідними кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора не могла бути проведена.

До таких тверджень суд відноситься критично, оскільки положеннями пп. пп. 7, 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу.

При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора.

Щодо посилань позивача на відсутність критеріїв, системи оцінки, порядку оцінки виконаного практичного завдання, строків перевірки правильності виконаного практичного завдання, значення результатів практичного завдання при прийнятті остаточного рішення про успішне або неуспішне проходження атестації прокурором, то суд зазначає, що оскільки спірне рішення кадрової комісії №6 та наказ №68к прийнято на етапі складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, вказані доводи позивача не впливають на суть прийнятого рішення у даній справі.

Щодо формування переліку питань при проведенні атестації, суд зазначає наступне.

Позивач, зокрема, посилався на ту обставину, що при формуванні тестових питань іспиту у формі анонімного тестування спеціалізація прокурорів не враховувалася, оскільки переважна більшість питань стосувалася кримінального процесу (80% з 6000 питань), без врахування спеціалізації прокурорів.

Згідно з Законом №113-ІХ та Порядком № 221 не передбачено формування різних переліків питань для прокурорів залежно від виконуваної ними роботи станом на час проходження іспиту (спеціалізації).

Відповідно, формально обов'язок враховувати спеціалізацію під час формування переліку питань був відсутній.

Щодо дотримання вимог законодавства під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора

Суд зазначає, що заходи, пов'язані з атестацією прокурорів регіональних прокуратур здійснювались відповідачем за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку. При цьому застосовано інформаційну систему «Аналітична система оцінки знань», розробником якої є ТзОВ «ЛізардСофт». Програмне забезпечення на якому проводилось тестування перебуває на балансі Національної академії прокуратури України.

Щодо тверджень позивача про невідповідність програмного забезпечення вимогам законодавства для використання його в процедурі атестації у зв'язку із відсутністю відповідних документів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації суд зауважує, що законодавством не передбачено необхідності створювати комплексну систему захисту інформації для інформаційної системи «Аналітична система оцінки знань». Не визначено законом також і вимог щодо отримання ліцензії або висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, документальних підтверджень захисту інформації на етапі проходження тестування та оцінки результатів.

Згідно з п. 3-6 р. І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 р. № 221, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з п. 1-5 р. ІІ Порядку № 221 . Після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з п. 1-2, 6 р. V Порядку № 221 уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначено вище, 03.03.2020 року позивач складав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки, за результатами якого ним отримано 67 балів (з мінімально необхідних 70), що зафіксовано у відомості про результати тестування.

Судом встановлено, що позивач звертався до голови кадрової комісії №2 із заявою, в якій зазначав про некоректність трьох питань, оскільки деякі питання мали подвійне тлумачення та просив надати можливість повторно скласти іспит.

Як вказує відповідач у відзиві, згідно з протоколу засідання другої кадрової комісії з прокурорів регіональних прокуратур від 03.03.2020 № 1 вбачається, результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо повторного складення іспиту встановлено, що акти про технічні перебої та про неможливість завершенні тестування з причин, які не залежать від волі прокурора та кадрової комісії не складались, позивачем завершено тестування, а тому не встановлено підстав для повторного складання позивачем іспиту першого етапу.

Відповідно до п.7 Порядку, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складення відповідного іспиту було перервано чи не відбулось з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Водночас, під час розгляду справи судом досліджено роздруківку переліку запитань, на які позивачем надавалися відповіді під час іспиту, з його відповідями та правильними відповідями (т.1 а.с.125-148).

Позивачем підтверджено факт надання ним відповідей на вказані питання, і вказано як мінімум три питання, відповіді на які фактично допускали більше однієї правильної відповіді (№565, 1706, 426).

Так, питання №565 було сформульовано наступним чином «Хто відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України зобов'язаний письмово повідомити усіх працівників банківської установи залучених до моніторингу банківських рахунків, про обов'язок нерозголошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповідну кримінальну відповідальність»:

- співробітник оперативного підрозділу;

- слідчий;

- керівник банківської установи;

- прокурор.

Позивачем було надано відповідь «слідчий».

Вірною відповіддю закладеною у програмі є «керівник банківської установи».

Так, відповідно до ч.2 ст.269-1 КПК України згідно з ухвалою слідчого судді про моніторинг банківських рахунків банк зобов'язаний надавати Національному антикорупційному бюро України в поточному режимі інформацію про операції, що здійснюються на одному або декількох банківських рахунках.

Слідчий суддя в ухвалі про моніторинг банківських рахунків повідомляє керівника банківської установи про обов'язок нерозголошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповідну кримінальну відповідальність. На підставі ухвали слідчого судді керівник банківської установи зобов'язаний письмово попередити усіх її працівників, залучених до моніторингу банківських рахунків, про обов'язок нерозголошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповідну кримінальну відповідальність.

Тобто зважаючи на зміст запитання №565 вірною відповіддю на нього може вважатися і та, що була надана позивачем.

Питання №1706 було сформульовано наступним чином «бЗ якою метою на сторону обвинувачення покладається обов'язок забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення» та чотири варіанта відповіді, серед яких:

- з метою реалізації сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (відповідь закладена у програмі);

- з метою реалізації функції публічного обвинувачення (відповідь надана Позивачем).

Так, у статті 131-1 Конституції України, (Розділ VIII «ПРАВОСУДДЯ») визначено основні функції прокуратури, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тобто зважаючи на зміст запитання №1706 вірною відповіддю на нього може вважатися і та, що була надана позивачем.

Питання №426 було сформульовано наступним чином «Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України загальний строк досудового розслідування злочину невеликої або середній тяжкості не може перевищувати»:

- шість місяців з дня повідомлення особи про підозру;

- два місяця з дня повідомлення особи про підозру;

- три місяця з дня повідомлення особи про підозру;

- чотири місяця з дня повідомлення особи про підозру.

Позивачем було надано відповідь «два місяця з дня повідомлення особи про підозру».

Вірною відповіддю закладеною у програмі є «шість місяців з дня повідомлення особи про підозру».

Відповідно до статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:

1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу;

2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу;

4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто зважаючи на зміст запитання №426 вірною відповіддю на нього може вважатися і та, що була надана позивачем.

Суд зазначає, що з огляду на різницю в 3 бали для складання іспиту некоректність вказаних запропонованих питань має суттєве значення, що є достатньою підставою для розгляду по суті поданої ним заяви.

Оскільки вказане зроблене не було, це призвело до прийняття Другою кадровою комісією рішення №6 від 05.03.2020 р. "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" та, відповідно, оскаржуваного наказу необґрунтовано, без врахування обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на вищевказані висновки суду, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення № 6 кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки наказ прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30.04.2020 № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прийнято на підставі вищевказаного рішення кадрової комісії, яке згідно висновків суду є таким, що підлягає скасуванню, суд вважає, що і вимога позивача про скасування наказу від 30.04.2020 № 68к є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд вважає протиправним звільнення позивача, то ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій же посаді та у тому ж органі, з якого він була протиправно звільнений.

При цьому суд враховує, що наказом Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 року №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» наказано перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, юридичну особу «прокуратуру Автономної Республіки Крим» у «прокуратуру Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що станом на 21.09.2020 року найменуванням юридичної особи з кодом за ЄДРПОП « 02911088» є «прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».

Таким чином, установа з якої було звільнено позивача змінила лише найменування.

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді з якої його було звільнено у прокуратурі Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Як вже встановлено судом На підставі рішення № 6 кадрової комісії №2, керуючись ст.11 Закону України «Про прокуратуру», п.3 пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказом прокуратури Автономної республіки Крим від 30.04.2020 року №68к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 06 травня 2020 року.

Отже, 06.05.2020 року було останнім робочим днем позивача.

Зважаючи на що, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді з 07.05.2020 року.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає що середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку)..

Так, відповідно до п.2 Порядку Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п.4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наданої до суду копії довідки Прокуратури Автономної республіки Крим від 16.07.2020 року №18/1-65 судом встановлено, що:

- у березні 2020 року позивачу всього нараховано та виплачено заробітної плати у розмірі 26088,72 грн.;

- у квітні 2020 року позивачу всього нараховано та виплачено заробітної плати у розмірі 84394,38.

З копії листа Прокуратури Автономної республіки Крим від 25.06.2020 року №19-210вих 20 (т.3 а.с.204-205) судом встановлено, що кількість робочих днів відпрацьованих позивачем:

- у січні 2020 року складає - 21 день;

- у лютому 2020 року складає - 20 день;

- у березні 2020 року складає - 21 день;

- у квітні 2020 року складає - 16 днів.

З вказаного листа судом також вставлено, що заробітна плата ОСОБА_1 складала:

- у січні 2020 року складає - 26088,72 грн.;

- у лютому 2020 року складає - 24502,20 грн.;

- у березні 2020 року складає - 26088,72 грн.

Судом не встановлено, що у лютому та березні 2020 року позивач перебував у відпустці чи на лікарняному.

Оскільки позивача звільнено у травні 2020 року, в квітні 2020 року позивач не пропрацював повний місяць, для обчислення розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 суд враховує суми заробітної плати отриманої позивачем у лютому та березні 2020 року.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок середньоденної заробітної плати враховуючи наступне.

Так, відповідач при обчисленні середньоденної заробітної плати зазначає, що оскільки позивач у вищевказані місяці перебував у відрядженні, такий розрахунок здійснюється виходячи із тарифної ставки, посадового окладу.

Так, дійсно, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач як працівник прокуратури Автономної республіки Крим, зокрема, у вказані періоди перебував у відрядженні.

Підпунктом «в» пункту 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових.

В той же час, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що суми коштів, які отримані позивачем у лютому 2020 року (24502,20 грн.) та у березні 2020 року (26088,72 грн.) є заробітною платою позивача, розмір якої обчислено у відповідності до постанови КМУ №100.

Тобто, вказані суми не є компенсаційними виплатами в розумінні Підпунктом «в» пункту 4 Порядку.

Таким чином, здійснивши розрахунок судом встановлено, що сума середньоденної заробітної плати позивача складає 1233,92 грн. (сума заробітку за два останні місяці перед звільненням (26088,72+24502,20), що ділиться на кількість робочих днів, фактично відпрацьованих позивачем у вказані місці (21+20).

Середньомісячна заробітна плата позивача складає 25295,46 грн. (26088,72+24502,20)/2).

Вимушений прогул з дати звільнення позивача по дату прийняття даного рішення складає 117 робочих дні) (16+20+23+20+22+16).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 07.05.2020 року по 26.10.2020 року складає 144368,64 грн. (117 робочих дні х 1233,92 коп.).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 року по 26.10.2020 року, в сумі, визначеній на момент ухвалення судового рішення по даній справі з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя з 07.05.2020 року та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 25295,46 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та касувати рішення № 6 кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Автономної Республіки Крим Поночовного І.М. від 30.04.2020 № 68к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та з органів прокуратури України з 06.05.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07.05.2020 року.

Стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.05.2020 року по 26.10.2020 року у сумі 144368,64 грн. (сто сорок чотири тисячі триста шістдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами поліції, підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в органах прокуратури України з 07.05.2020 року та в частині стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період вимушеного прогулу з 07.05.2020 року по 26.10.2020 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25295,46 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень сорок шість копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (вул.Ділова, 24, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02911088);

- Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокурорів Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051);

Третя особа - Офіс Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051).

Суддя Корой С.М.

Попередній документ

92445322

Наступний документ

92445324

Інформація про рішення:

№ рішення:	92445323
№ справи:	420/4729/20
Дата рішення:	26.10.2020
Дата публікації:	29.10.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.06.2021)
Дата надходження:	10.12.2020
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Розклад засідань:

Минулі засідання (24)

04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
04.12.2025 00:53	Касаційний адміністративний суд
19.08.2020 09:30	Одеський окружний адміністративний суд
02.09.2020 12:00	Одеський окружний адміністративний суд
21.09.2020 09:30	Одеський окружний адміністративний суд
07.10.2020 09:30	Одеський окружний адміністративний суд
03.02.2021 13:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд
24.02.2021 13:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд
03.03.2021 13:15	П'ятий апеляційний адміністративний суд
03.03.2021 13:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд
07.04.2021 12:40	П'ятий апеляційний адміністративний суд
28.04.2021 12:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд
02.06.2021 12:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд
22.12.2021 00:00	Касаційний адміністративний суд
09.02.2022 09:40	Касаційний адміністративний суд
23.02.2022 10:00	Касаційний адміністративний суд
16.03.2022 09:50	Касаційний адміністративний суд