Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 211/142/20
Провадження № 2/211/856/20
іменем України
22 жовтня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді -Гіда О.С.,
при секретарі - Польчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданніу порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави: Криворізької міської ради, в особі позивача Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -
До суду звернувся Керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави: Криворізької міської ради, в особі позивача Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Позов мотивований тим, що вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.03.2018, який набрав законної сили 21.05.2018р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за ч.2 ст.286 КК України -порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Було встановлено, що 17.01.2018 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі електричної опори №Ф-42 допустив занос керованого ним транспортного засобу, після чого відбувся його виїзд за межі правого краю проїзної частини де в послідуючому відбувся наїзд на нерухому перешкоду (дерево). В результаті порушення відповідачем ПДР та дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_2 перебувала на лікуванні у відділенні політравми КП«Криворізька міська клінічна лікарня №2»КМР» з 17.01.2018р. по 06.02.2018р. - тобто 20 ліжко-днів та на її лікування здійснено витрати в сумі 8 651,30 гривень, які на даний час відповідачем не відшкодовані.
Ухвалою суду від 30.01.2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник Криворізької місцевої прокуратури №3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог зазначив, що прокурор не має право представляти інтереси самостійної юридичної особи КП«Криворізька міська клінічна лікарня №2»КМР», яка має в штаті юриста, не має права представляти Криворізьку міську раду. Погодився із фактичними обставинами скоєного ДТП, визнав факт того що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні. Посилається на ст.1194 ЦК України та зазначає, що на момент ДТП його цивільна відповідальність була застрахована ПрАТ «УПСК», при цьому страхова сума за шкоду заподіяну здоров'ю становить 200000,00 грн. вважає, що саме страхова компанія ПрАТ «УПСК» повинна компенсувати витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, адже покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі не відповідає Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та висновкам Великої Палати Верховного Суду.
В подальшому в судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному, прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетроської області від 14.03.2018, який набрав законної сили 21.05.2018р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за ч.2 ст.286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Було встановлено, що 17.01.2018 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі електричної опори №Ф-42 допустив занос керованого ним транспортного засобу, після чого відбувся його виїзд за межі правого краю проїзної частини де в послідуючому відбувся наїзд на нерухому перешкоду (дерево) В результаті порушення відповідачем ПДР та дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_2 перебувала на лікуванні в КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2»Криворізької міської ради» з 17.01.2018 року по 31.01.2018 року (15 ліжко-днів), з 01.02.2018 по 06.02.2018р (5 ліжко-днів), разом - 20 ліжко-днів.
У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 , погодився із фактичними обставинами скоєного ДТП, визнав факт того що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов'язань відшкодування шкоди завданої злочином.
Згідно Довідки-калькуляції КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» від 26.11.2019 року ОСОБА_2 , знаходилась на лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 17.01.2018 року по 31.01.2018 року (15 ліжко-днів), з 01.02.2018 по 06.02.2018р (5 ліжко-днів) Всього 20 ліжко-днів, сума затрачених на лікування коштів становить 8651,30 гривень.
Комунальне підприємство «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» є установою охорони здоров'я населення, закладом комунальної форми власності, тобто перебуває у власності територіальної громади.
Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати, понесені на лікуванняпотерпілоїОСОБА_2 підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 , а тому, суд, вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування ст. 1194 ЦК України, так як вказана правова норма передбачає що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином ст. 1194 ЦК України підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо компенсації шкоди спричиненої злочином саме потерпілій особі, а не закладу охорони здоров'я.
Щодо доводів відповідача про неможливість прокуратури представляти інтереси КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради» суд зазначає наступне: Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19 від 26.05.2020р. прокуророві достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Судом встановлено, що до подання позову (лист №76-8096вих-19 від 15.11.2018р ) Криворізька місцева прокуратура №3 звернулася до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради». Таким чином, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надав йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави -а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, судом встановлено, що порядок передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» перед поданням до суду позову про стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 прокурором було дотримано.
Таким чином, враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивач, на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з вказаним позовом був звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 840 грн.80 коп.
На підставі викладеного, керуючись 131-1Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 56, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України, ст. 1206, ЦК України суд,
позов керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави Криворізької міської ради в особі позивача комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" , код ЄДРПОУ 01986397, місцезнаходження за адресою: 50056, м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги,2, кошти на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 8651 (вісім тисяч шістсот п"ятдесят одна) гривня 30 копійок; судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гіди О. С