ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.10.2020Справа № 910/12209/20
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 101) стягнення штрафних санкцій у розмірі 84 000 грн. 31 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Міністерство оборони України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 84 000 грн. 31 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12209/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 27.08.2020 року про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту у зв'язку з відсутністю адресату за адресою, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» є 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 101.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/12209/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2019 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» (Постачальник) було укладено Договір про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у 2019 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (33910000-8) (ванни): лот 4. Обладнання для їдалень, зазначений у специфікації, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки. (а.с.8-14)
Відповідно до п.1.2 Договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції: строк постачання - 100 календарних днів з дати укладення договору в термін до 30.08.2019 включно, загальна кількість - 120 штук, ціна за одиницю виміру - 7370 грн., загальна сума з ПДВ - 1061280 грн. 00 коп.
У п.2.4 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання - передачі, який складає одержувач Замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий - одержувачу Замовника, третій - Постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання - передачі, видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 №757 є підтвердженням приймання товару.
Ціна цього Договору становить: 1 061 280 грн. 00 коп. (п.3.1 Договору)
Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера підприємства не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення поточного бюджетного року.
Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача Замовника, яка вказана в акті приймання - передачі. (п.5.3 Договору)
Пунктом 8.3.6 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. (п.11.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується Актами приймання - передачі №400 від 11.09.2019 року на суму в розмірі 106 128 грн. 00 коп., №337 від 08.10.2019 року на суму в розмірі 300 696 грн. 00 коп., №304 від 15.10.2019 року на суму в розмірі 159 192 грн. 00 коп., №772 від 28.10.2019 року на суму в розмірі 159 192 грн. 00 коп., №284 від 01.11.2019 року на суму в розмірі 88 440 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 813 608 грн. 00 коп. (а.с.20-21, 25-33)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач здійснив поставку товару з простроченням строків поставки. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» пеню у розмірі 34 473 грн. 91 коп. та штраф у розмірі 49 526 грн. 40 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується Актами приймання - передачі №400 від 11.09.2019 року на суму в розмірі 106 128 грн. 00 коп., №337 від 08.10.2019 року на суму в розмірі 300 696 грн. 00 коп., №304 від 15.10.2019 року на суму в розмірі 159 192 грн. 00 коп., №772 від 28.10.2019 року на суму в розмірі 159 192 грн. 00 коп., №284 від 01.11.2019 року на суму в розмірі 88 440 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 813 608 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.20-21, 25-33)
У п.2.4 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання - передачі, який складає одержувач Замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий - одержувачу Замовника, третій - Постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання - передачі, видаткова накладна Постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 №757 є підтвердженням приймання товару.
Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача Замовника, яка вказана в акті приймання - передачі. (п.5.3 Договору)
Відповідно до п.1.2 Договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції: строк постачання - 100 календарних днів з дати укладення договору в термін до 30.08.2019 включно, загальна кількість - 120 штук, ціна за одиницю виміру - 7370 грн., загальна сума з ПДВ - 1061280 грн. 00 коп.
Такими чином, Судом встановлено, що всупереч умовам Договору про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» була здійснена поставка товару 08.10.2019 року, 15.10.2019 року, 28.10.2019 року, 01.11.2019 року, що підтверджується відповідними Актами приймання - передачі, а не у строк по 30.08.2019 року, тобто з порушенням строку, визначеного Договором.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 31.08.2019 р. по 31.10.2019 р. у розмірі 34 473 грн. 91 коп. та 7% штрафу у розмірі 49 526 грн. 40 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Пунктом 8.3.6 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару.
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 31.08.2019 р. по 31.10.2019 р. у розмірі 34 473 грн. 91 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.8.3.6 Договору про постачання товарів для державних потреб матеріально - технічних засобів продовольчої служби №286/2/19/76 від 22.05.2019 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 7% штрафу у розмірі 49 526 грн. 40 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» на користь Міністерства оборони України підлягає стягненню пеня у розмірі 34 473 грн. 91 коп. та штраф у розмірі 49 526 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Міністерства оборони України - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС» (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 101, Ідентифікаційний код юридичної особи 36068718) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) пеню у розмірі 34 473 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн. 91 (дев'яносто одна) коп., штраф у розмірі 49 526 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 40 (сорок) коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин