ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/428/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області
про стягнення коштів в сумі 45902 грн 27 коп.,
за участю:
представника позивача: Клімової А. М.,
представника відповідача: Мусієнко М. Б.,
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС в Івано-Франківській області про стягнення коштів в сумі 45902 грн 27 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 26.05.2020 позовну заяву залишено без руху; зобов'язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду: докази сплати судового збору в сумі 81 грн 00 коп.; належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (фіскальний чек).
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 19.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 09.07.2020; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.
20.07.2020 до суду від позивача надійшли оригінали документів, копії яких останнім було долучено до позовної заяви. Суд оглянув оригінали документів та встановив, що долучені позивачем до позовної заяви їх копії відповідають оригіналам.
При розгляді даної справи суд також керувався положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивував необхідністю повернення допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 та наказу ДФС України про виконання рішення суду. При цьому вказав на те, що в силу приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивач в даному випадку вправі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу, крім того, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечила, з тих підстав, що згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 300/233/20, серед іншого, стягнуто з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 102667 грн 05 коп. (в дану суму входить вартість соціальних послуг безробітному в сумі 45902 грн 27 коп., що були виплачені в період з 30.04.2019 по 23.12.2019). При цьому зазначає, що у разі задоволення даного позову матиме місце факт подвійної відповідальності за одне порушення.
Письмово правову позицію щодо даного спору відповідач виклав у письмових поясненнях б/н від 29.09.2020 (вх. № 13017/20 від 29.09.2020).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Наказом ДФС України від 12.02.2019 № 33-ос звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення: капітана податкової міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області ГУ ДФС у Івано-Франківській області (пункт 1); доручено Головному управлінню забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом та здійснити розрахунок вислуги років та виплат, передбачених чинним законодавством України (п. п. 2.1 - 2.2 п. 2).
На підставі заяв від 02.04.2019 та 23.04.2019 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Під час перебування на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського ОЦЗ ОСОБА_1 , як безробітний отримав допомогу по безробіттю в сумі 45902 грн 27 коп., за період з 30.04.2019 по 23.12.2019. Даний факт підтверджує розрахунок № 38 від 04.02.2020, складений Івано-Франківським обласним центром зайнятості щодо ОСОБА_1 .
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у справі № 300/504/19 відмовлено в позові ОСОБА_1 до ДФС України та ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12.02.2019 № 33-ос та поновлення на роботі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12.02.2019 № 33-ос та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Івано-Франківській області ГУ ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019.
Наказом ДФС України від 24.12.2019 № 2113-о скасовано наказ ДФС України від 12.02.2019 № 33-ос та поновлено ОСОБА_1 на роботу.
Як вбачається з наказу Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 19.02.2020 № 76 вирішено вжити заходів щодо повернення ГУ ДФС в Івано-Франківській області на рахунок Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів в сумі 45902 грн 27 коп. які були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 під час перебування його на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського ОЦЗ. При цьому взято до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 857/6718/19 та наказ ДФС України від 24.12.2019 № 2113-о, згідно яких з 12.02.2019 ОСОБА_1 поновлено на роботі.
19.02.2020 позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 578-13/28-20 про повернення коштів в сумі 45902 грн 27 коп., як таких, що сплачувались за період коли ОСОБА_1 був працевлаштованим.
Відповідач відповіді на лист не надав, кошти не повернув.
Судом також встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 у справі № 300/233/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 року по 15.01.2020 року в сумі 55066 грн 45 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів відповідно до норм п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача грошового забезпечення за один місяць в розмірі 9139 грн 50 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 210 грн 20 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 300/233/20 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 102667 грн 05 коп. (без врахування обов'язкових платежів); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).
Пунктами 2, 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
У п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином положеннями ст. 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд встановив, що ОСОБА_1 втратив роботу з незалежних від нього обставин та в установленому законодавством порядку був зареєстрований як безробітний. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі в сумі 45902 грн 27 коп., за період з 30.04.2019 по 23.12.2019.
Суд встановив, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яка по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону, а тому на неї покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018 у справі № 914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Доказів умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними відповідачем суду не надано.
Суд відхиляє заперечення відповідача про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки на його переконання це є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення.
З огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена Івано-Франківським обласним центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені (чи мають бути здійснені) ГУ ДФС в Івано-Франківській області Балану Р. М. на підставі рішення суду в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед громадянином ОСОБА_1 є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.
Стягнення на користь особи заробітної плати за час вимушеного прогулу жодним чином не впливає на виплату допомоги по безробіттю.
Висновок суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення коштів в сумі 45902 грн 27 коп. - задоволити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018, ідентифікаційний код 39394463) на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Деповська, 89 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код: 03491062) - 45902 грн 27 коп. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дві грн 27 коп.) боргу та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.10.2020
Суддя Т. В. Стефанів