Справа № 297/2006/20
21 жовтня 2020 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Михайлишин В. М., за участю секретаря Куні О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою що втратила право користування житлом,
ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме будинку АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що позивач є власником вказаного будинку на підставі договору довічного утримання матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно. На даний час в будинку разом з ним зареєстрована його сім'я, а саме дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , внук ОСОБА_6 .. Крім цього, у будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , яка близько двадцяти років виїхала до Угорської Республіки, де вийшла заміж та створила сім'ю. Так, відповідач створює незручності позивачу у користуванні і розпорядженні будинком, оскільки не сплачує комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку та не приймає участі у спільному побуті. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подав.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до Договору довічного утримання, зареєстрованого 28.04.2007 року ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 належний їй в цілому житловий будинок садибного типу за АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.06.2016 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Згідно до довідки № 584 від 21.0.2020 року, виданої виконавчим комітетом Дйдянської сільської ради, у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: власник - ОСОБА_1 , дружина власника - ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , внук ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , яка фактично проживає в Угорщині більше як 20 років (а.с. 4).
Відповідно до заяви виконавчого комітету Дийдянської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 134 від 06.10.2020 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак останні 20 років проживає в Угорщині (а.с. 21).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому більше 20 років не проживає за вказаною адресою та добровільно не знялась із реєстрації місця проживання, чим порушує права власника, тому позов є підставним і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16,321, 391, 405, 406 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
Позов ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , про визнання особи, такою що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області.
Суддя Михайлишин В. М.