Провадження №2/235/1628/20
Справа №235/4664/20
Іменем України
26 жовтня 2020 року року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Величко О.В.
при секретарі - Комарової О.С.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Покровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0705 га, кадастровий номер 1413200000:17:088:0454, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Він як єдиний спадкоємець звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що мати позивача ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 у вигляді Ѕ частини земельної ділянки, але не оформила своїх спадкових прав у нотаріальному порядку. Позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0705 га, кадастровий номер 1413200000:17:088:0454.
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явились, просили справу слухати у їх відсутність ( а. с. 66,67).
Представник відповідача Покровської міської ради в судове засідання не з'явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 65).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 ( а. с. 5,6).
Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини земельної ділянки, загальною площею 0,0705 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. ( а. с. 11).
Позивач як єдиний спадкоємець за законом після смерті матері звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ( а. с. 30).
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.03.2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 - на Ѕ частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 59).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.05.2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді Ѕ частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що у витязі з Державного земельного кадастру на земельну ділянку відсутні відомості відносно складу спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , після якого жінка ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину. ( а. с. 15).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадщину у вигляді Ѕ частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 11).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( індексний номер витягу 20043881) ОСОБА_1 є власником Ѕ частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 10).
Отже, мати позивача ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_1 , проте не оформила свої спадкові права, зокрема не отримала та не зареєструвала свідоцтво про право на спадщину.
За визначенням ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців згідно ст. 1225 ЦК України на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України « Про державну реєст рацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації.
Тобто, свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.
Частиною першої статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.
Суд вважає за необхідним зазначити, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
З урахуванням встановленого суд вважає, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 і не одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, відсутність реєстрації її права власності на спадщину - Ѕ земельної ділянки не є підставою для відмови у визнанні права власності за позивачем на спадщину .
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За зазначеною правовою нормою - ч. 1 ст. 120 ЗК України позивач також набув право власності на Ѕ частину земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 , оскільки прийняв спадщину після її смерті та отримав свідоцтво про право на спадщину у вигляді Ѕ частини житлового будинку за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 11 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.
Оскільки позивач вибрав спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду за наявності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії і позбавлений можливості нотаріального вирішення заявлених вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. . 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування»,
ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0705 га, кадастровий номер 1413200000:17:088:0454.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3
Відповідач: Покровська міська рада, код ЄРДПОУ 04052933, місцезнаходження: пл. Шибанкова, 11 м. Покровськ Донецької області.
Суддя: