Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2087/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Калашников Г.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Мірошніченко Володимира Семеновича ( АДРЕСА_1 ) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
до Барвінківського Виконавчого комітету міської ради Харківської області (64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Центральна, 3), 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Барвінківська міська рада Харківської області (64701, Харківська обл., Барвінківський район, місто Барвінкове, вул. Центральна, будинок 3), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26),
про визнання права власності
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Барвінківська міська рада Харківської обл.) - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській обл.) - не з'явився,
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Фізичної особи-підприємця Мірошніченко Володимира Семеновича (позивач) до Барвінківського Виконавчого комітету міської ради Харківської області (відповідач), в якій просить суд: визнати право власності за позивачем - Фізичною особою - підприємцем Мірошніченко Володимиром Семеновичем на нежитлову прибудову літ. «а2» площею 33,8 м. кв., нежитлову прибудову літ. «аЗ» площею 23,0 м. кв., нежитлову прибудову літ. «а5» площею 46,1 м. кв., нежитлову прибудову літ. «а6» площею 17,4 м. кв. до магазину під літ. «А-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_3.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.08.2020 о 10:30. Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Барвінківську міську раду Харківської області та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області та відкладено підготовче засідання на 22.09.2020 на 11:00.
04.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява (вх. № 20358) про надання доказів надсилання на адресу третіх осіб копії позовної заяви з доданими до неї документами та про розгляд справи без участі позивача.
Заяву позивача з доданими документами досліджено та приєднано до матеріалів справи.
16.09.20 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (3-ої особи) надійшли пояснення (вх. № 21452) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
18.09.20 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов лист, в якому відповідач повідомляє суд про обставини щодо предмета спору (вх.№21646). Лист відповідача досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020 на 11:00.
28.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення у справі в якості третьої особи на стороні відповідача (вх. №22426).
Представники позивача, відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 13.10.2020 не з'явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 024316, які свідчать про вручення уповноваженим особам учасників справи копії ухвали суду від 22.09.2020.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення у справі в якості третьої особи на стороні відповідача (вх. №22426 від 28.09.2020) протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 по справі № 922/2087/20 у його задоволенні було відмовлено.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Позивачем у позові вказано, що відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 627247, індексний номер 42695412, виданого 30.12.2005 Барвінківською міською радою Харківської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2 010568400043 позивачу на праві власності належить земельна ділянка, розташована в
АДРЕСА_3 , площею 0,2363 га., співвласником якої є третя особа - ОСОБА_1 .
Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування будівель магазину.
Кадастровий номер земельної ділянки - 6320410100:00:004:0064.
На зазначеній земельній ділянці по АДРЕСА_3 розташоване нежитлове приміщення - магазин під літ. «А-1», співвласниками якого в рівних частинах, тобто, власником 1/2 частки є ОСОБА_3 , власником 1/2 частки є ОСОБА_1 .
Так, позивачем у позові вказано, що одна друга частка нежитлового приміщення - магазину належить позивачеві на підстав Договору дарування, посвідченого Винниченко В.І., приватним нотаріусом Барвінківського районного нотаріального округу Харківської області 12.10.2004 за реєстром № 1937.
Позивачем наголошено про те, що на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_3 позивач, за власні кошти, до своєї частки магазину прибудував наступне нерухоме майно - господарські приміщення: прибудову літ. « а2», прибудову « а3», прибудову «а5», прибудову «а6».
Відповідно до технічного паспорту площа нежитлової прибудови літ. «а2» складає 33,8 м. кв., площа нежитлової прибудови літ. «а3» складає 23,0 м. кв., площа нежитлової прибудови літ. «а5» складає 46.1 м. кв., площа нежитлової прибудови літ. «а6» складає 17,4 м. кв.
При цьому, позивачем зазначено, що роботи були виконані позивачем без дозволу на початок будівельних робіт. Зазначені об'єкти було збудовано у 2017 році, а витрати понесені позивачем на будівництво цих нежитлових прибудов склали 110150,00 грн, про що посилається на поданий разом із позовом звіт про незалежну експертну оцінку майна від 23.03.2020.
Суб'єктом господарювання ФОП Геріч В.І., який має відповідне Свідоцтво та Кваліфікаційний сертифікат, на замовлення позивача проведено технічну інвентаризацію та складено технічний паспорт на нежитлові будівлі.
З метою підтвердження подальшої безпечної експлуатації зазначеної нежитлової будівлі позивачем суб'єкту господарювання ФОП Геріч В.І. було замовлено відповідний технічний висновок. 26.03.2020суб'єктом господарювання ФОГІ Геріч В.І. було складено Звіт про проведення технічного обстеження об'єкту: нежитлових будівель - магазин літ. «А-1» прибудови літ. «а», прибудови літ. «а 1», прибудови літ. «а2», прибудови літ. «а3», ганку літ. «а4», прибудови літ. «а5», прибудови літ. «а6», відповідно до розділу 4 якого вказано про те, що під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації, в тому числі відповідності державним будівельним нормам, були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта: фундаменти, стіни, перекриття покриття тощо, та встановлено їх готовність до експлуатації. Стан об'єкта оцінюється, як придатний до нормальної експлуатації, недоліків (дефектів, пошкоджень) не встановлено. Згідно розділу 7 цього звіту зазначено, що встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Позивачем у позові також зазначено, що будівництво зазначених прибудов виконано позивачем самочинно, у зв'язку з чим на підставі постанови № 31-П від 11.02.2020 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Холодним Михайлом Миколайовичем на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн, який позивачем був сплачений 26.02.2020.
На теперішній час, на думку позивача, побудовані нежитлові прибудови відповідають чинним нормам та правилам, але оформити право власності у встановленому законодавством порядку неможливо за відсутності документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
Тобто, позивачем зауважено, що останній фактично є власником зазначених об'єктів, але юридично не є можливим ввести зазначені нежитлові прибудови до експлуатації та оформити права на них належним чином.
Таким чином позивачем зазначено, що оскільки будівництво вказаних об'єктів на даний час закінчено, у позивача виникла необхідність визнання права власності на зазначені будівлі у судовому порядку.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку у зв'язку із чим, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд визнати право власності за позивачем - Фізичною особою-підприємцем Мірошніченко Володимиром Семеновичем на нежитлову прибудову літ. «а2» площею 33,8 м. кв., нежитлову прибудову літ. «аЗ» площею 23,0 м. кв., нежитлову прибудову літ. «а5» площею 46,1 м. кв., нежитлову прибудову літ. «а6» площею 17,4 м. кв. до магазину під літ. «А-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_3.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державною архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція), в редакції яка діяла на момент перевірки, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності.
Звертаючись з позовом до господарського суду позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ним було самочинно проведено реконструкцію будівлі магазину, шляхом добудови допоміжних складських приміщень на об'єкті з класом наслідків CC1, за адресою: АДРЕСА_3 без отримання права па виконання будівельних робіт.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Отже, суд на підставі ч. З ст. 376 ЦК України може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. З ст. 375 ЦК України).
Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм державних стандартів і правил.
Державний архітектурно - будівельний контроль здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.
Виконання будівельних робіт дозволяється після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) (ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього закону, її експертизи; З ) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Під належним дозволом слід розуміти передбачене ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до 1-111 категорії складності та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частиною 8 ст. 39 цього Закону визначено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, неприйнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
У даному разі, станом на час розгляду справи у позивача відсутні дозвільні документи на самочинне будівництво, об'єкт в експлуатацію не введено, доказів протилежного матеріали справ не містять, та позивачем під час судового розгляду цієї справи суду не надано, а тому з огляду на ці обставини, визнання права власності на такий об'єкт нерухомого майна за позивачем без зазначених доказів суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд зауважує про те, що проведення на замовлення позивача технічної інвентаризації та обстеження, про що неодноразово зазначав позивач у позові, не є підставою для визнання за ним права власності на самочинне будівництво.
Із наявних матеріалів справи убачається, що Департаментом в період з 20.01.2020 по 31.01.2020 на підставі направлення від 20.01.2020 за вих. № 31-М проводилась позапланова перевірка за адресою: АДРЕСА_3, за результатами якої було виявлено самочинну реконструкцію будівлі магазину, шляхом добудови допоміжних складських приміщень на об'єкті з класом наслідків CC1, без отримання права на виконання будівельних робіт. За результатами перевірки посадовими особами Департаменту складено відповідний акт від 31.01.2020 № 31-А, припис від 31.01.2020 № 31-Пр та протокол про адміністративне правопорушення, які позивачем було отримано у день їх складання, про що свідчить власний підпис ОСОБА_3 (а.с. 112-132).
Вказаним Приписом було зобов'язано позивача зупинити виконання будівельних робіт, отримати у відповідності до вимог законодавства дозвільну документацію або привести об'єкт в попередній стан відповідно до технічного паспорту від 26.11.2002 у строк до 31.03.2020.
Так, за фактом виявленого порушення, 11.02.2020 Департаментом було притягнуто позивача до відповідальності, про що складено постанову № 31-11.
Вказані порушення вимог містобудівного законодавства були визнані позивачем та у добровільному порядку останнім було сплачено відповідний штраф.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області у своїх поясненнях (вх. № 21452 від 16.09.20, а.с. 102-108), заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначила, що до теперішнього часу позивач - ОСОБА_3 не звертався до Департаменту з приводу отримання дозвільних документів або введення об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними (пункт 12 зазначеної постанови).
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У даному разі судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання в установленому законом порядку дозвільних документів та проектної документації на самочинно реконструйований об'єкт, а також документів щодо введення його в експлуатацію, на підставі чого, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на вказаний об'єкт самочинного будівництва, оскільки визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 03.08.2020 по справі № 161/14676/17.
Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мірошніченко Володимира Семеновича, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , до Барвінківського Виконавчого комітету міської ради Харківської області, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Барвінківська міська рада Харківської області, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про визнання права власності.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" жовтня 2020 р.
Суддя Є.М. Жиляєв