15 жовтня 2020 року Справа № 915/538/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївську міську раду, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів в сумі 51 326, 80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Бортик Р.О., адвокат, довіреність №01/01 від 11.01.2020 року;
від відповідача: Зотіков С.Є., адвокат, ордер ВЕ №1013599 від 08.05.2020 року;
від третьої особи: не з'явились
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел" з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича, в якій просить суд:
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Сухого Сергія Олександровича повернути торгове місце № 33, загальною площею 23,0 кв.м. розташоване на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел" неустойку в розмірі 51 326, 80 грн.
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича суму сплаченого судового збору в сумі 4 204, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без зазначення дати судового засідання. Встановлено, що про дату, час та місце проведення судового засідання у цій справі учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Миколаївську міську раду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2020 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 09.09.2020 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження). Замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 28.09.2020 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/538/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 15.10.2020 року.
Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 15.10.2020 року не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 147).
15.10.2020 від третьої особи Миколаївської міської ради на адресу господарського суду надійшла заява (вх. № ЕП:12962/20 від 15.10.2020) про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Заява третьої особи про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради судом розглянута та задоволена.
В судовому засіданні 15.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про зобов'язання повернути торгове місце та стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Враховуючи заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний був повернути орендоване майно. Натомість, орендарем (відповідачем) не виконано покладеного на нього законодавством та умовами договору оренди обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди та стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України за неповернення об'єкта оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 284 ГК України, ст. 764, 785 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
06.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9684/20), в якому відповідач просить суд задовольнити позов частково, стягнути з відповідача 9 409, 91 грн., а решті позову відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позов зазначає наступне:
- вимога про зобов'язання повернути торгове місце не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся до суду після того як сам втратив права на відповідну площу земельної ділянки у зв'язку з припиненням права позивача на користування земельною ділянкою, за спливом строку договору оренди землі, який не був подовжений на той же строк і на тих же умовах (цей факт встановлений рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 915/386/20). Відтак, відповідачем на час звернення до суду не було порушене право чи інтерес позивача у зв'язку з втратою ним на дату подання позову права користування землею;
- відповідач, маючи магазин № 33 на території колишнього ринку по вул. 6 Слобідській, 81, після припинення права на землю позивача в жовтні 2019 року звернуся до міського голови з заявою про надання в оренду земельної ділянки орієн товною площею 25 кв.м. для обслуговування свого магазину. На час подання відзиву відповіді міської ради відповідачем не отримано;
- відповідач зазначає, що позивач не має права на неустойку після 19.10.2019 року, у зв'язку з припиненням права на користування земельною ділянкою під ринком;
- визначений договором строк оренди торгового місця закінчився 31.12.2018, тому з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, може бути нарахована тільки за перші 6 місяців з початку прострочення повернення об'єкту оренди, тобто в даному разі за період з 01.01.2019 по 30.06.2019;
- посилаючись на ст. 258 ЦК України, відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки. Стягненню підлягає неустойка за період 14.04.2019 по 30.06.2020 в розмірі 9 409, 91 грн.
В обґрунтування заперечень посилається на приписи ст. 15, 258, 267, 785 ЦК України, ст. 230, 232 ГК України, Правилами торгівлі на ринках міста Миколаєва, Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків.
У відповіді на відзив (вх. № 10264/20 від 21.08.2020 року) позивач зазначає, що в спірному випадку, мова йде виключно про договірні правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору оренди торгового місця № 33 від 01.01.2013 року, та регулювання яких здійснюється відповідно до положень ЦК України про найм (оренду) майна.
Позивач зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2018 року, оскільки протягом місяця після закінчення строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження дії договору на новий строк. Відповідачем не повернуто орендодавцю майно відповідно до положень вимог законодавства та умов договору.
Щодо земельних правовідносин позивача та Миколаївської міської ради, то позивач зазначає, що наявність або відсутність у позивача договору оренди землі не впливає на зобов'язання відповідача за договором оренди торгового місяця № 33 від 01.01.2013 року.
Наявність у відповідача технічного паспорту на самочинно збудований об'єкт (магазин) не тягне за собою виникнення права власності у розумінні положень ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Щодо доводів відповідача з питань функціонування ринку позивач зазначає, що неповернення торгового місяця, переданого за договором оренди торгового місяця № 33, свідчить про фактичне, вимушене, продовження функціонування ринку ГП ГО БК «Корабел», а дії відповідача при цьому порушують право позивача на вільний вибір способів і напрямів господарської діяльності в межах закону.
Щодо застосування строку позовної давності, то позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначає, що даною статтею чітко визначено правову конструкцію застосування - стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати за весь час прострочення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд позов задовольнити.
3. Правова позиція третьої особи.
Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Будівельна компанія "Корабел" (протокол № 2/2019 від 21.05.2019 року), ТзОВ "Будівельна компанія "Корабел" створено внаслідок перетворення з Госпрозрахункового підприємства громадського об'єднання "Баскетбольний клуб "Корабел"
Відповідно до п. 1.12 Статуту товариство є правонаступником майна, прав та обов'язків Госпрозрахункового підприємства громадського об'єднання Баскетбольний клуб "Корабел" згідно передавального акту (арк. 27-28).
22.12.2011 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством громадським об'єднанням "Баскетбольний клуб "Корабел" (орендар) було укладено договір оренди землі № 8516, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.10.11 за № 10/30 передала, а ГПГО "Баскетбольний клуб "Корабел" прийняв в оренду земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд по вул. Комсомольській, 81/Заводський район/. Строк дії договору до 19.10.2019 року (арк. 19-26).
В подальшому виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видано ГП ГО БК "Корабел" Дозвіл № 001656/Т-10 на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а саме: на розміщення ринку для реалізації в ньому транспортних засобів і номерних агрегатів з режимом роботи з 8:00 до 16:00 (арк. 18).
Отже, позивач ТзОВ "БК "Корабел" є суб'єктом господарювання, що має право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти торгівлі (торговельні місця), та організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.
01.01.2013 року між ГП ГОБК "Корабел" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сухим Сергієм Олександровичем (орендар) укладено договір оренди торгового місця № 33 (арк. 7).
До договору між сторонами було укладено додаткову угоду від 01.01.2018 року, якою сторони змінювали орендну плату (арк. 8)
Договір та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печаткою орендодавця.
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є торгове місце № 33 загальною площею 23,00 кв. метрів (з них основна - 20,40 кв. метрів, додаткова - 2,60 кв. метрів), що розташоване на території ринку ГП ГОБК "Корабел", за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 81 (далі - об'єкт оренди) та надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торгової діяльності.
Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою, право власності на яку має орендар.
Відповідно до п. 1.4 Договору орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендар має право вносити з письмового дозволу орендодавця до об'єкта оренди, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення та інші поліпшення, що підвищують його вартість.
Відповідно до п. 3.2 Договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.
Відповідно до п. 3.2 Договору орендар зобов'язаний не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об'єкта оренди.
Судом встановлено, що орендодавець ГП ГОБК "Корабел" передав, а орендар ФОП Сухий С.О. прийняв торгове місце № 33, за адресою м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 81 загальною площею 23,00 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передачі торгового місця від 01.01.2013 року (арк. 9)
Місце розташування торгового місця відображено в акті прийманні-передачі та схемі авторинку, які є додатками до договору оренди.
Факт користування торговим місцем № 33 не заперечується відповідачем.
28.02.2018 року позивачем ТзОВ "Будівельна компанія "Корабел" повідомлено відповідача ФОП Сухого С.О. про те, що з 01.03.2019 року діяльність ринку, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. 6-а Слобідська (Комсомольська) 81 буде припинена (закриття ринку). Крім того, у повідомленні зазначено, що у зв'язку з припиненням діяльності ринку дію укладеного договору оренди торгових місць може бути продовжено не більше ніж до 28.02.2019 року (арк. 10). Факт отримання відповідачем повідомлення підтверджується підписом на повідомленні.
04.01.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення вих. № 1/21, в якому позивач повідомляє про свої заперечення щодо автоматичного продовження укладеного договору оренди торгового місця і продовження використання об'єкту оренди після закінчення строку оренди.
В зв'язку з цим, а також з огляду на припинення діяльності (закриття) ринку з 01.03.2019 року, вимагав в термін до 24.01.2019 року: або підписати додаткову угоду до договору оренди про продовження строку оренди до 28.02.2019 року; або звільнити об'єкт оренди (за наявності такого) і вивезти все належне відповідачу майно, яке знаходиться в об'єкті оренди, сплативши за весь строк фактичного використання торгового місця орендну плату та компенсацію витрат за спожиту електроенергію (арк. 11). До повідомлення позивачем додано для підписання додаткову угоду від 04.01.2019 року, в якій п. 4.1 Договору викладено у наступній редакції «Договір укладено строком до 28 лютого 2019 року включно, без права пролонгації» (арк. 13).
Факт направлення повідомлення № 1/21 від 04.01.2019 року підтверджується копію опису вкладення та фіскальним чеком (арк. 12).
Додаткову угоду від 04.01.2019 року між сторонами не підписано.
16.01.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих. № 2/21 від 16.01.2019 року про повернення об'єкту оренди та сплату неустойки, в якій позивач повторно зазначив, що заперечує щодо автоматичного продовження укладеного договору оренди торгового місця та повторно вимагав до 24.01.2019 року звільнити об'єкт оренди та повернути по акту приймання-передачі (арк. 14). Факт направлення вимоги № 2/21 від 16.01.2019 року підтверджується описом вкладення у лист (арк. 15).
Судом також встановлено, що позивач повернув відповідачу сплачену орендну плату за січень-травень 2019 року в сумі 9 165, 50 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_2 з 01.01.2019 по 06.04.2020 (арк. 16-17).
Доказів звільнення відповідачем торгового місця суду не подано.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Предметом спору у даній справі є вимога про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, а також вимога про стягнення неустойки, нарахованої за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди.
Відповідно до п. 1 Правил торгівлі на ринках, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576 (далі - Правила) ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Відповідно до п. 3 Правил ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.
Відповідно до п. 1 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ № 868 від 29.07.2009 року (далі - Положення) дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності.
Відповідно до п. 2 Положення у Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання).
Відповідно до п. 3 Положення послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.
Відповідно до абз. 3 п. 13 Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 20 Правил Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Відповідно до п. 9 Правил у разі планового закриття ринку, окремих його приміщень або частин території (для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання) суб'єкт господарювання повинен не пізніше як за чотирнадцять днів повідомити про це громадян, розмістивши біля входу до ринку інформацію про порядок роботи ринку, дату та період закриття, й оповістити про це через радіовузол ринку, засоби масової інформації.
Відповідно до п. 7 вищевказаного Положення реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців.
Суб'єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.
Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що нормативно-правовими актами передбачено як певний порядок закриття ринку, так і забезпечено гарантії для підприємців у випадку припинення діяльності ринку. Зокрема, у випадку закриття ринку суб'єкт господарювання (адміністрація ринку) зобов'язаний повідомити орган місцевого самоврядування заявою про закриття ринку, а орган місцевого самоврядування прийняти на пленарному засіданні відповідне рішення та вирішити питання про забезпечення підприємців торговими місцями. Отже, в силу положень законодавства, саме на орган місцевого самоврядування покладається обов'язок вирішення питання щодо забезпечення підприємців торговими місцями.
Проаналізувавши матеріали даної господарської справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень про закриття авторинку, оскільки матеріали даної господарської справи не містять доказів, які б достовірно свідчили про закриття ринку. Так, крім заяви самого позивача, направленої на адресу відповідача, суду не подано доказів прийняття на пленарному засіданні органом місцевого самоврядування рішення з цього питання. Матеріали справи не містять жодної інформації чи відбулось закриття ринку та яке (планове на певний період часу чи остаточне), матеріали справи не містять доказів інформування громадян про закриття ринку та відповідної дати закриття тощо. При цьому, необхідною умовою застосування п. 7 Положення щодо обов'язку забезпечення іншими торговельними місцями у зв'язку із закриттям ринку є наявність діючого між сторонами договору оренди торгового місця.
Між сторонами у даній справі виникли правовідносини з приводу торгівлі, забезпечення ветеринарно-санітарних правил, правил протипожежної безпеки, законодавства про захист прав споживачів тощо (правовідносини між Адміністрацією ринку та підприємцями), а також договірні, господарські правовідносини з приводу користування конкретним торговим місцем (правовідносини між орендодавцем та орендарем).
Згідно з пунктом 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (постанова ВСУ від 24.10.2011 року по справі № 3-113-гс11).
Отже, в спірному випадку, мова йде виключно про договірні правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору оренди, та регулювання яких здійснюється відповідно до положень ЦК України про найм (оренду) майна.
1. Щодо вимоги про зобов'язання повернути майно.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Частиною 1 ст. 777 ЦК України передбачене переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Необхідною умовою реалізації переважного права орендаря на укладення договору на новий термін є наявність у орендодавця (власника майна) наміру продовжувати орендні правовідносини щодо переданого в оренду майна.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Тобто, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 6.1 Договору договір укладено строком на 12 (дванадцять) місяців та діє з 01 січня 2013 р. до 31 грудня 2013 р. включно.
Відповідно до п. 6.2 Договору договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.
Відповідно до п. 6.3 Договору договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору та індексу інфляції.
Відповідно до п. 6.7 Договору зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін і оформляються шляхом укладення додаткової письмової угоди. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.
Відповідно до п. 6.8 Договору зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною та оформлюються у письмовому вигляді.
Відповідно до п. 3.2 Договору орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.
Відповідно до п. 5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.
Договір оренди неодноразово продовжувався між сторонами на той же строк.
Як встановлено судом вище, 04.01.2019 року та 16.01.2019 року орендодавець направляв на адресу орендаря (відповідача) листи-повідомлення, в яких повідомляв відповідача про заперечення щодо продовження дії договору оренди та необхідність повернення об'єкта оренди.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про припинення дії договору оренди (закінчення строку дії договору 31.12.2018 року), оскільки протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження дії договору на новий строк, викладені у вищевказаних листах, надісланих орендарю.
Факт закінчення строку дії договору 31.12.2018 не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що орендарем не повернуто орендодавцю майно відповідно до положень вимог законодавства та умов договору.
Щодо посилань відповідача на втрату позивачем права оренди на земельну ділянку, то суд зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 по справі № 915/386/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (арк. 59-65, 76-82), відмовлено в позові. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись до суду із даним позовом позивач підставою позову визначив ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», при цьому запропонувавши інший строк дії договору, ніж передбачений умовами договору, що не передбачено вказаною нормою закону. Поновлення договору оренди землі у відповідності до приписів ч. 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" може бути предметом для звернення позивача до господарського суду з окремою позовною заявою.
Враховуючи, що в предмет доказування у даній справі на входять обставини щодо продовження (поновлення) договору оренди землі, укладеному між позивачем та Миколаївською міською радою, суд не надає правову оцінку вказаним обставинам у межах даної справи. Однак, зазначає, що станом на дату розгляду даної справи суду не подано доказів завершення процедури врегулювання питання продовження строку дії договору оренди, відмови Миколаївської міської ради в продовженні строку дії договору, повернення земельної ділянки власнику за актом приймання-передачі тощо.
Крім того, наявність орендних земельних правовідносин між позивачем та Миколаївською міською радою не змінює договірних правовідносин між сторонами у справі, в тому числі не звільняє відповідача від виконання взятих на себе за договором оренди торгового місця обов'язків перед позивачем (зокрема, щодо повернення об'єкта оренди).
Щодо посилань відповідача на звернення відповідача до Миколаївської міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 25 кв.м. для обслуговування магазину (арк. 85), то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Станом на дату розгляду даної справи суду не подано доказів укладення між відповідачем ФОП Сухим С. О. та Миколаївською міською радою договору оренди землі, реєстрації права оренди тощо, що свідчить про те, що у відповідача не виникло відповідне право.
Щодо посилань відповідача на знаходження на території торгового місця належного відповідачу магазину, який є нерухомим майно, то суд зазначає наступне.
З системного аналізу ст. 331 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна виникає після прийняття його в експлуатацію та з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідачем не подано суду доказів прийняття в експлуатацію та здійснення за ним державної реєстрації права власності на нерухоме (магазин). Поданий відповідачем технічний паспорт (арк. 86-88) не є, в розумінні ст. 77 ГПК України, належним та допустимим доказом у справі на підтвердження належності відповідачу права власності на нерухоме майно.
Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12.02.2019 року № 367, з якої вбачається, що збудований відповідачем магазин № 33 є самочинно збудованим (арк. 97-99).
Під час розгляду даної справи суду не подано жодних доказів, які б підтверджували правомірність здійснення будівництва відповідачем.
Судом також враховано, що умовами п. 1.2 договору передбачено облаштування об'єкта оренди тимчасовою нестаціонарною спорудою (тобто майна, переміщення якого можливе без його знецінення), а умовами п. 3.2 договору на орендаря покладено обов'язок не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об'єкта оренди тощо. Крім того, власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Миколаївської міської ради.
В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання. Повернення наймачем предмета договору оренди (торгового місця) повинно бути оформлено відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, тобто в тому ж порядку, в якому предмет договору оренди передавався в орендне користування орендарю.
Враховуючи вищевикладене, припинення строку дії договору оренди торгового місця 31.12.2018 та відсутність доказів повернення орендарем майна (торгового місця) з орендного користування свідчить про обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання повернути майно. В цій частині позов підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення неустойки.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (постанова ВС від 07.04.2020 року по справі № 924/599/19).
Стаття 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов'язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 ЦК України (постанова ВС від 11.05.2018 року по справі № 915/1030/16).
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо повернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. При цьому обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК (постанови Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910//14032/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 08.05.2018 у справі № № 910/1806/17).
Суду не подано жодного доказу на підтвердження вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна, а також вчинення орендодавцем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від прийняття орендованого майна.
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди) орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренда 1 833, 10 грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Позивачем нараховано відповідачу неустойку за неповернення майна в 51 326, 80 грн. (детальний розрахунок в позовній заяві). Неустойка нарахована за період з січня 2019 року (припинення дії договору) по лютий 2020 року. Суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку.
Щодо посилань відповідача на застосування ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Правовий аналіз ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різними правовими інститутами.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) як заходу цивільно-правової відповідальності передбачена ст. 551 ЦК України, за замістом якої розмір неустойки може бути зменшений за домовленістю сторін, за рішенням суду або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов'язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України. У чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст.230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються (постанова ВС від 07.04.2020 року по справі № 924/599/19).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.
Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас, застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування загальної позовної давності відображена у постановах Верховного Суду України у справі №3-13гс12 від 20.03.2012 року, у справі № 910/12949/16 28.02.2017 року та у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 909/62/18.
Позовна заява подана до суду 14.04.2020 року. Позивачем нарахована неустойка за період з 01.01.2019 року по 29.02.2020 року (14 місяців), тобто позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що неустойка, як особливий вид відповідальності в орендних правовідносинах, передбачена законом саме за порушення зобов'язання (неповернення майна), яке в свою чергу має оформлюватись шляхом складання та підписання акту приймання-передачі. Неподання суду доказів повернення майна свідчить про порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Позовна вимога в частині стягнення неустойки є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Судом також враховано наступне.
Представником відповідача під час розгляду даної справи (після відкриття провадження у даній справі 21.04.2020) повідомлено про припинення 27.04.2020 підприємницької діяльності відповідачем ФОП Сухим С. О., що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ (арк. 49).
Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні. Ураховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник при виконанні договору поставки, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства (постанова ВП ВС від 26.06.2019 № 760/13915/18).
Враховуючи правову позицію ВП ВС, оскільки у даній справі, яка розглядається, спір виник при виконанні договору оренди торгового місця, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, суд дійшов висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 4 204, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати відповідача Фізичну особу-підприємця Сухого Сергія Олександровича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676) торгове місце № 33, загальною площею 23,0 кв.м., розташоване на території ринку ГП ГО БК "Корабел" по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві.
3. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Сухого Сергія Олександровича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Корабел", вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676):
- 51 326, 80 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста двадцять шість грн. 80 коп.) - неустойки;
- 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.10.2020 року.
Суддя Е. М. Олейняш