Провадження № 22-ц/803/7246/20 Справа № 208/3772/20 Суддя у 1-й інстанції - Сушкова Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
23 жовтня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3
на ухвалу судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року, -
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 30-31).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду 1 інстанції (а.с. 48-49).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Суд 1 інстанції зазначив, що на виконання ухвали про залишення позову без руху, 22.06.2020 р. від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про усунення недоліків, представником позивача додано дублікат квитанції про сплату судового збору в розмірі 967,24 грн. за № 0.0.1666639357.1 від 02.04.2020 р. Зазначена квитанція не була прийнята суддею, як належний доказ сплати судового збору, оскільки даний судовий збір було сплачено за іншим позовом ОСОБА_1 , який ухвалою від 22.05.2020 р., визнано не поданим та повернуто позивачу, разом з доданими до нього додатками. При цьому, питання про повернення судового збору не вирішувалось.
Крім того, позивачем, також не виконані інші вимоги передбачені ст.95 ЦПК України, зазначені в ухвалі судді від 16.06.2020 р. про залишення позовної заяви без руху.
Врахувавши зазначене, суддя дійшов висновків, що недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позову без руху, позивачем не виконано, а тому він визнаний неподаним та його повернуто позивачу.
З вказаними висновками судді 1 інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним залишено без руху, оскільки позивачем не додано оригіналу квитанції про сплату судового збору, а також до позовної заяви додані копії документів, які не засвідчені належним чином, що передбачено ст. 95 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги) є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна позовна заява, сторони у справи, назва позову.
Тобто, дублікат квитанції по оплаті судового збору є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, якщо містить в собі відповідну інформацію.
Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України не передбачено подання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору, а лише зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, суддя першої інстанції повинен був перевірити реквізити сплати судового збору та перевірити чи зарахований сплачений позивачем судовий збір на рахунок отримувача.
Замість зазначеного, суд 1 інстанції зазначив про необхідність надання оригіналу квитанції та без належних доказів послався на те, що судовий збір за долученим дублікатом квитанції було сплачено за іншим позовом ОСОБА_1 , який ухвалою від 22.05.2020 р., визнано не поданим та повернуто позивачу, разом з доданими до нього додатками, а питання про повернення судового збору не вирішувалось.
Крім того, за ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї.
За ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суддя зазначає, що в порушення норм означених статей, позивачем при зверненні з позовом до суду документи, які додані до позовної заяви не засвідчені належним чином (в порядку, встановленому чинним законодавством).
Однак, вище зазначені висновки судді 1 інстанції на думку колегії суддів також не є недоліком достатнім для повернення позовної заяви.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж строку незалежним і безстороннім судом.
Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У справі "Белле проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.
Враховуючи вище викладене, висновок суду про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним.
Відповідно до п. п. 1, 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 слід задовольнити, а ухвалу судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 червня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: