Справа № 209/3135/17 Провадження №11-кп/802/834/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_8 ,
Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , до 04 серпня 2020 року проживав у АДРЕСА_2 , не працює, засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з випробувальним строком два роки, із покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язків.
Начальник Іваничівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області ОСОБА_9 звернувся до суду із поданням про звільнення ОСОБА_8 від покарання, обґрунтовуючи його тим, що іспитовий строк засудженого згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 серпня 2018 року закінчився 17 серпня 2020 року.
Ухвалою суду першої інстанції вказане клопотання задоволене. Своє рішення суд мотивував тим, що за період іспитового строку засуджений ОСОБА_8 27 червня 2019 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді попередження. Однак, на думку суду, хоча таке притягнення і мало місце, проте не було систематичним та не дає суду обґрунтованих підстав дійти висновку, що засуджений не бажає стати на шлях виправлення. Крім цього, встановлено що на даний час на розгляді у Дніпровському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, однак на даний час розгляд кримінального провадження не завершився.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор оскаржує його з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що 27 червня 2019 року під час іспитового строку ОСОБА_8 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП. А на даний час у Дніпровському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на розгляді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Тому просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити у задоволенні подання органу пробації про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив скасувати оскаржуване судове рішення і відмовити у задоволенні подання про звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при постановленні рішення місцевим судом дотримано.
Задовольняючи подання начальника Іваничівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Волинській області про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_8 , суд першої інстанції правильно послався на те, що у Дніпровському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на розгляді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, однак на даний час обвинувальний акт щодо нього не розглянутий, і винуватість у встановленому законом порядку не доведена.
Згідно із ч.3 ст.75 та ч.1 ст.78 КК України передумовами для звільнення засудженого від відбування покарання є виконання покладених на нього обов'язків і невчинення останнім у період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину.
При цьому, констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, особа відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України, ч.2 ст.2 КК України та ч.1 ст.17 КПК України вважається невинуватою.
Принцип презумпції невинуватості закріплений у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та які відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України.
Так, у ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.
Згідно із п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом.
Аналогічна норма міститься й у п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У цьому аспекті слід зазначити, що правильне розуміння вимог Конвенції розкривається у рішеннях Європейського суду з прав людини, що містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав.
Так, ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
За таких обставин, врахування судом першої інстанції лише наявності обвинувального акту без обвинувального вироку суду при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, як про це просить прокурор у свої апеляційній скарзі, є такою, що не ґрунтується на вказаних вимогах закону, та порушує засадничий принцип презумпції невинуватості, а також може трактуватися як передчасне висловлювання судом думки щодо винуватості особи у скоєному.
У поданій апеляційні скарзі прокурор посилається на притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності під час іспитового строку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 червня 2019 року засуджений притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП.
Таке притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за час його перебування на обліку, на думку апеляційного суду, хоча і має місце, однак не є систематичним.
Суд апеляційної інстанції вважає, вчинене ОСОБА_8 правопорушення, з урахуванням його характеру та обставин, не дає обґрунтовані підстави дійти висновку, що засуджений не бажає стати на шлях виправлення, та не може слугувати виключною обставиною для скасування звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не є підставами для скасування рішення суду та відмови у задоволенні подання про звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_8 - без змін.
Головуючий
Судді