Ухвала від 26.10.2020 по справі 761/19515/20

Справа № 761/19515/20

Провадження № 2/761/6560/2020

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справи, про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: представнику позивача необхідно було зазначити, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 10510,00 грн (враховуючи визначену ціну позову в 3500000,00 грн.) або копії документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача 16.09.2020 р. отримав ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2020 р.

Станом на 26.10.2020 року представник позивача викладені в ухвалі суду від 06.07.2020 року недоліки не усунув.

Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Проте, станом на 26.10.2020 року представник позивача викладені в ухвалі суду від 06.07.2020 року недоліки не усунув, до суду не з'являється, провадженням справи не цікавиться, а тому відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 185, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справи, про стягнення моральної шкоди вважати неподаною і повернути позивачам.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Осаулов А.А.

Повний текст ухвали виготовлено 26.10.2020 року

Попередній документ
92423833
Наступний документ
92423835
Інформація про рішення:
№ рішення: 92423834
№ справи: 761/19515/20
Дата рішення: 26.10.2020
Дата публікації: 28.10.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду