печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37421/20-ц
20 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Винник С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом у якому просила визначити для неї додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог вказано лише у квітні 2014 року позивач дізналася, що ОСОБА_2 залишила заповіт на її ім'я з листа приватного нотаріуса, проте позивач проживає постійно у Краснодарському краї і за законом не є спадкоємцем першої черги, тому після смерті ОСОБА_2 не зверталася із заявою про прийняття спадщини.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії.
31 серпня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
02 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої засобами поштового зв'язку представник позивача направила ордер серії КС № 633365 від 07 вересня 2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_1
10 вересня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у загальному порядку.
01 жовтня 2020 року ухвалою судді у справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримуються в повному обсязі та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, заяви по суті та з процесуальних питань не надходили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка до смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось майно, що знаходиться у Печерському районі міста Києва, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
Згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н. П. від 21 серпня 1998 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3390, серія ААА № 059508, ОСОБА_2 своє майно, належну їй на праві власності квартиру під номером АДРЕСА_3 , та речі домашнього побуту та вжитку заповіла ОСОБА_3 , тобто позивачу, яка зміни прізвище на ОСОБА_4 , у зв'язку і реєстрацією шлюбу 14 лютого 2008 року.
Згідно з довідкою Форми № 3 від 24 грудня 2012 року № 1838, виданої КП УЖГ «Печерська брама», у квартирі АДРЕСА_3 була зареєстрована тільки ОСОБА_2 з 19 січня 1978 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею ніхто не проживав та зареєстрованим не був.
Позивач пропустила строк на прийняття спадщини у зв'язку з тим, що постійно проживає у Російській Федерації, раніше в Україні була не часто, з померлою майже не спілкувалася, їй не було відомо про існування заповіту, який склала ОСОБА_2 на її ім'я. Крім того, вона юридично не обізнана з нормами українського законодавства, зокрема відносно строків на подання заяви про прийняття спадщини і взагалі щодо того, що може виступати в ролі спадкоємця. Про смерть померлої дізналася від родичів, однак з заявою про прийняття спадщини не зверталася оскільки не є спадкоємцем першої черги після смерті померлої, а про існування заповіту їй відомо не було.
У квітні 2014 року позивачка отримала лист від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лідобардової І. Г. від 04 лютого 2014 року № 03/02-14, з якого стало відомо, що на її ім'я ОСОБА_2 складено заповіт. Крім того, з даного листа їй стало зрозуміло, що шестимісячний строк для прийняття спадщини згідно українського законодавства вона вже пропустила і для його поновлення їй потрібно звернутися з відповідною заявою до суду.
Спадкова справа № 02/2012 щодо майна померлої ОСОБА_2 станом на день подання позовної заяви знаходиться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому майні № 61324962 від 17 серпня 2020 року.
Зрозумівши свої подальші дії щодо можливості оформлення права власності на спадкове майно, позивач 10 серпня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є. Ю. від 17 серпня 2020 року № 155/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском нею строків для подання заяви про прийняття спадщини і рекомендовано для вирішення даного питання звернутися до суду.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс 17.
Крім того, відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму ВСУ України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 Цивільного кодексу України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 при розгляді справи про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не потрібно залучати нотаріуса, державну нотаріальну контору в якості третіх осіб, адже зони є учасниками правовідносин із спадкування та заінтересованими особами.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Так, встановлено, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив ІНФОРМАЦІЯ_3 , а до нотаріуса Ботт О. С. звернулася 10 серпня 2020 року, при тому що про смерть ОСОБА_2 стало відомо наприкінці квітні 2014 року з листа приватного нотаріуса Лідобардової І. Г.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк на прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, у зв'язку із обставинами, які перебували поза волею заявника, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 22, 1220, 1261, 1270, 1272 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.
Визнати причини пропущення строку для прийняття спадщини поважними та встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова