Справа № 755/3242/19
"16" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань задоволено повністю.
02 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, оскільки не було вирішено питання по позовній вимозі щодо зобов'язання органу (особу), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення), щодо стягнення з ОСОБА_3 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснювати такі нарахування до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Сторони в судове засідання не викликалися, відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Дніпровського районного суду від 11 червня 2019 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних в розмірі 25 807,08 грн., інфляційні витрати в розмірі 126 025,38 грн., а всього 151 832 гривні 46 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 1 518 гривень 32 копійки судового збору.
Однак, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач також просила зобов'язати органу (особу), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення), щодо стягнення з ОСОБА_3 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснювати такі нарахування до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Стаття 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Згідно ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Аналіз ч. 11 ст. 265 ЦПК України, дає підстави зробити висновок, що вказаною нормою процесуального права визначено порядок виконання судового рішення органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду в якому на підставі ч. 10 ст. 265 ЦПК України зазначено про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту його виконання, а тому зазначення такого порядку в резолютивній частині рішення є обов'язковим.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просила стягнути з відповідача суму інфляційних страт та трьох відсотків річних за користування коштами у зв'язку із непогашенням грошових зобов'язань за договором позики, що фактично є відповідальністю за порушення виконання грошового зобов'язання. В позові позивач також посилалася на ст. 625 ЦК України - відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання органу (особу), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення), щодо стягнення з ОСОБА_3 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснювати такі нарахування до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування задоволенню не підлягає, оскільки по даній справі предметом розгляду не було стягнення основної суми заборгованості, а стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, що є відповідальністю за порушення виконання такого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 141, ст. 270 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань задовольнити частково.
В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання органу (особу), яка здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення), щодо стягнення з ОСОБА_3 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснювати такі нарахування до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. - відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення складено 16 жовтня 2020 року.
Суддя Н.О. Яровенко