ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17202/20
провадження № 3/753/7901/20
"23" жовтня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали, що надійшли з Дарницького управління поліції ГУНП в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює барменом-адміністратором, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 44-3 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 182450 від 05.10.2020, ОСОБА_1 05.10.2020 близько 00 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16-а, забезпечувала роботу закладу «Єжевика», чим порушила п.12 п.п. 2 постанови КМУ №760 від 26.08.2020, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини викладені у протоколі заперечувала, пояснивши, що після 00 год. 00 хв. заклад «Єжевика» за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16-а не працював, у закладі не було відвідувачів, у приміщенні знаходився лише персонал, який відпочивав після робочого дня. У зв'язку із тим, що одна із співробітників закладу виносила сміття на вулицю, двері у закладі були відкриті. У зв'язку із чим, просила закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в її діях вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення становить наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Зібрані матеріали справи не містять належних доказів порушень ОСОБА_1 правил карантину.
До протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, що ОСОБА_1 є суб'єктом вказаного правопорушення.
Фото матеріали, що долучені працівниками поліції до матеріалів справи, не дають можливості встановити (ідентифікувати) заклад ресторанного господарства, час та дату коли його зробили, не доводить вчинення саме ОСОБА_1 порушень правил карантину. А отже, не є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, про яке зазначено в фабулі протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст. 62 Конституції України судом не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
До того ж матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що ОСОБА_1 є посадовою особою господарської організації або іншої юридичної особи, яка здійснює таку діяльність за вказаною у протоколі адресою.
Так, ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, його статті, частини, пункти, вимоги яких порушені, є обов'язковою.
Разом із цим, в порушення зазначених вимог органами поліції хоч і зазначено конкретний нормативний Акт та пункт (п.12 п.п. 2 постанови КМУ №760 від 26.08.2020), проте вказаною постановою лише внесено зміни до деяких актів Кабінету Міністрів України, яка має відсильний характер до основного нормативно правового акту за порушення якого наступає адміністративна відповідальністю. Зазначене свідчить про те що органами поліції не вірно визначено суть адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що в справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
При таких обставинах, суд вважає необхідним закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 251, 256, 280 КпАП України, -
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя: