Справа № 404/1025/20
Номер провадження 2/404/266/20
19 жовтня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У лютому 2020 року позивач звернувся в Кіровський районний суд м. Кіровограда із позовною заявою, якою просить визнати за ним, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 21.08.1998 року. У провадженні Кіровського районного суду перебуває справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В період шлюбу спільно з відповідачем придбав 30.10.2001 року двокімнатну квартиру загальною площею 47,5 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 . На даний час вулиця перейменована у Героїв України, що є загальновідомою інформацією. Враховуючи, що двокімнатна квартира загальною площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , придбана у період шлюбу за спільні кошти, частка відповідача і його є рівними, йому належить Ѕ частина зазначеної квартири.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мохонько В.В. для розгляду справи № 404/1025/20.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків /а.с. 39-40/.
05.03.2020 року до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду /а.с. 43/.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /а.с. 44-45/.
В судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярію суду, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити.
Представник відповідача всудове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся судом належним чином, правом подачі відзиву до суду не скористався.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення заявлених вимог, з наступного.
У п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони з 21 серпня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2020 року /а.с. 13/.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф., ОСОБА_2 купила квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Пункт 11 Договору передбачає, що у відповідності до ст.. 4Закону України "Про власність" власник квартири на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається купленою квартирою. Якщо квартира набута покупцем в період шлюбу, вона являється спільною власністю подружжя і розпорядження нею можливо лише за згоди другого з подружжя.
Реєстраційним посвідченням ОКП «Кіровоградського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації» посвідчено, що вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2001 року №3736, записано у реєстрову книгу №123 за реєстровим №41195 /а.с. 16, 30/.
Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Згідно ч. 3. ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. На момент виникнення цивільних відносин сторін - створення сім'ї (1998 рік) діяв акт цивільного законодавства - КпШС і ЦК України (1963 року) та Закон України «Про власність», в подальшому з 2004 року - СК України та ЦК України.
Згідно з ст. 13 КпШС України, права і обов"язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном відповідно до ст. 22 КпШС України.
Відповідно ст.. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Ч. 2 ст. 112 ЦК Української РСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.
Аналогічні норми містяться і в ст..ст. 60, 63, 70 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ст. 3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція ст. 22 КпШС України, ст. 60 СК України свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує проти її застосування щодо певного спірного майна.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Так, в період шлюбу відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2001 року про придбання квартири АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що під час розгляду справи в суді сторона відповідача не заявила обставин, що спростовують презумпцію спільності майна подружжя.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_2 набула її у власність у період її шлюбу із ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд визнає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача- 2 642,66 грн. внесеного судового збору ( а.с. 43-а).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 642,66 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 26.10.2020 року.
Суддя Кіровського В. В. Мохонько
районного суду
м.Кіровограда