Справа № 635/6788/20
Провадження № 2-з/635/14/2020
21 жовтня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лук'яненко С.А.,
секретар судового засідання - Євсюков О.В..,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд забезпечити позов накладенням арешту на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 142,5 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1615912263251; накладенням арешту на земельну ділянку 0,006 га кадастровий номер 6325183501:00:003:0158, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1633776263251; накладенням арешту на земельну ділянку 0,0180 га кадастровий номер 6325183501:00:003:0483, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1912395463251
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що нею та її родичем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , які є учасниками ТОВ Науково-виробнича фірма «ЗІРКА», було досягнуто домовленості про передачу товариству належної заявнику нежитлової будівлі літ. «А-1» на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 . Організацією передачі нерухомого майна займався учасник ТОВ НВФ «ЗІРКА» - ОСОБА_4 , який запропонував здійснити передачу майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу, де він буде представляти її інтереси за довіреністю. 20 серпня 2020 року та 28 серпня 2020 року заявником було підписано дві довіреності, за текстом яких ОСОБА_4 надавалось право вчиняти «необхідні дії для підготовки необхідних документів та продажу ТОВ ВФ «ЗІРКА»». Заявник зазначає, що це не відповідало її вільному волевиявленню, оскільки вона дійсно вирішила продали своє майно, але не будь-кому, а виключно ТОВ НВФ «ЗІРКА», яке з 1992 року є родинним бізнесом. Пізніше заявнику стало відомо, що ОСОБА_4 уклав від її імені договори купівлі-продажу нежитлової будівлі та двох земельних ділянок, які належать заявнику, за якими набувачем була підставна фірма двійник - ТОВ ВФ «ЗІРКА», що повністю належана ОСОБА_4 . За даними договорама заявник не отримала жодних виплат, таким чином ОСОБА_4 заволодів майном безкоштовно. Отже, захистити своє порушене право на нерухоме майно, що було безоплатно вилучено у заявника шляхом обману, вона може лише пред'явивши вимогу про повернення його як неоплаченого. У разі відчуження спірного майна заявник може втратити право на його повернення.
Відповідно до ч. 1ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Оскільки розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.
Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто дії суду із забезпечення позову - обрання та застосування відповідних заходів забезпечення позову, спрямовуються на забезпечення можливості в подальшому реально виконати рішення суду та захистити права особи, яка звернулась до суду за захистом.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вона є передчасною і не підлягає задоволенню, оскільки не доведено, що між майбутніми сторонами дійсно існує майновий спір, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та не надано доказів на підтвердження того, що майбутній відповідач ТОВ ВФ «ЗІРКА», який є власником майна за договорами купівлі-продажу, має намір здійснити відчуження цього майна. Твердження ОСОБА_1 про те, що вищевказане майно ТОВ ВФ «ЗІРКА» придбала незаконно, в результаті шахрайських дій її представника ОСОБА_4 , не підтверджено жодними доказами.
Оскільки заявником ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, так як зазначені нею доводи є недостатніми та не доведеними належними засобами, в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суду Харківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.А.Лук'яненко