Троїцький районний суд Луганської області
Справа №: 433/1462/20
Провадження № 3/433/465/20
22.10.2020 року
Суддя Троїцького районного суду Луганської області Певна О.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
До Троїцького районного суду Луганської області надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020, вказаний матеріал надійшов у провадження судді Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 .
Суддею під час підготовки справи до розгляду було заявлено самовідвід у зазначеній справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, є ОСОБА_1 , який є головою Троїцького районного суду Луганської області.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 суддя зобов'язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об'єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов'язків судді та правил суддівської етики.
Відповідно до ст. 3 ч. 1 "Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання" затвердженого Радою суддів України від 04.02.2016 року № 2 суб'єкти конфлікту інтересів повинні прагнути самостійно та своєчасно вживати заходи із запобігання виникненню конфлікту інтересів та його врегулювання (в тому числі, в порядку передбаченому процесуальним законодавством). Суб'єкт конфлікту інтересів зобов'язаний вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів у його діяльності; не вчиняти дій та не приймати рішень по суті в рамках виконання своїх службових повноважень в умовах реального конфлікту інтересів п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Порядку.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні положення, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді, хоча зазначені вище норми як національного законодавства так і міжнародного права вимагають від суду усунути сумніви щодо його повноважень, у разі їх виникнення. Крім того діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України передбачають відвід (самовідвід) судді, а тому в даному випадку є необхідність у застосуванні аналогії права.
Найбільш наближеним нормам до КУпАП є норми КПК України. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З огляду на викладене, для уникнення сумнівів щодо неупередженості головуючого судді в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, а також з урахуванням принципу процесуальної економії (звільнення від невиправданих формальностей і процедур) суддя приходить до висновку про необхідність до початку розгляду справи задовольнити заявлений самовідвід головуючого у зазначеній справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 246 КУпАП України, суддя,
Заяву про самовідвід судді Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 задовольнити.
Відвести суддю Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 433/1462/20 (провадження № 3/433/465/20) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Зазначену справу про адміністративне правопорушення передати до канцелярії Троїцького районного суду Луганської області для її повторного автоматичного розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Певна