Справа № 686/821/20
Провадження № 2/686/1875/20
20.10.2020
20 жовтня 2020 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Чевилюк З.А.,
з участю: секретаря судового засідання Перун А.М.,
представника відповідача Москалюк С.А.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про повернення коштів,-
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання перерахованих з Державного бюджету України коштів в сумі 1317530,33 грн. як цільових та повернення на картковий рахунок № НОМЕР_1 неправомірно вилучених та безпідставно списаних на комісійні витрати-6587,65 грн. Просила визнати пропущений процесуальний строк звернення до суду в частині вимог про не зарахування відповідачем 710 грн. із сум перерахованих з Державного бюджету України моральної шкоди по рішенню Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/11154/13-ц від 10.10.2014 року поважними та поновити пропущений строк внаслідок відсутності в виписці про зарахування по картці-суми комісії. Позов обґрунтовано безпідставністю утримання банком комісій в розмірі 710 грн. та 6587,65 грн. при зарахуванні грошових коштів з Державного бюджету за рішеннями судів. Заходи досудового врегулювання не дали позитивного результату, що стало підставою звернення до суду.
Позивач в судове засідання не з'явилась та просила розгляд справи проводити за відсутності. Позов підтримала. Відповідач направив в судове засідання представника, направив письмовий відзив на позов. Між позивачем та відповідачем склались договірні відносини відповідно поданої 18.09.2012 року Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивачу відкрито рахунок для зарахування пенсії і для користування вказаним рахунком, видано картки для виплат № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 . Вказані картки для виплат були видані для зарахування пенсії, тобто цільовими зарахуваннями на картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 є зарахування пенсії, інші зарахування є нецільовими. Правила обслуговування та тарифи для вказаного типу картки визначені у розділі 2.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет https://privatbank.ua/terms та є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування. Пунктом 2.1.3.2.3. Умов визначено, що виплати зарплати, стипендії, пенсії,авансів, а також соціальних допомог визначаються як цільові виплати. Картки для виплат № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 використані позивачем для отримання зарахування коштів з призначенням «повернення вартості простих іменних акцій»(даний вид зарахування не є цільовим). Відповідно до тарифів, які зазначені в Умовах, при поповнені картки за нецільовим призначенням утримується комісія у розмірі 0,5% від суми платежу. Позовні вимоги щодо визнання зарахування коштів в сумі 1 317 530,33 грн. як цільові є безпідставним. Представник відповідача просила відмовити у задоволені позову, застосувати строк позовної давності до спірних відносин, оскільки позивач активно використовувала картку, а отже володіла інформацією про наявний грошовий ресурс на картці. Про існуючі тарифи ОСОБА_1 буда обізнана, оскільки працювала з 05.04.2016 року по 1.12.2017 року в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді касира. Тарифи розміщені на сайті відповідача не змінювались.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню частково.
Між позивачем та відповідачем склались договірні відносини відповідно поданої 18.09.2012 року Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивачу відкрито рахунок, видано картки для виплат № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 30.12.2014 року, Державна казначейська служба України на виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду від 10.10.2014р. по справі №686/11154/13, з Державного бюджету України перерахувала 142 000,00 грн. завданої моральної шкоди на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що розміщений в ПАТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до виписки по картці № НОМЕР_2 станом на 30.12.2014р. Банком було зараховано 149 290,00 грн., тобто за мінусом 710 грн. від перерахованої ДКСУ суми коштів.
05.04.2019 року, Державна казначейська служба України на виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду 05.04.2019 р. по справі №686/21941/15-ц, з Державного бюджету України перерахувала 1175530,33 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 за №5168742716734185-вартості неповернутих 1342086 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» 24.10.2019 р. із перерахованої ДКСУ завданої матеральної шкоди банком зараховано 1169652,68 грн., тобто за мінусом 5877,65 грн.-суми комісії за банківською випискою від 16.12.2019 року №EMRO07RP2EACB1L.
Таким чином, ОСОБА_1 недодержала суму в обсязі утриманої комісії, що підтверджується виписками з банківського рахунку, що долучені до матеріалів справи в розмір 710 грн. та 6587,65 грн.
Представник відповідача просила відмовити у задоволені позову, застосувати строк позовної давності до спірних відносин, оскільки позивач активно використовувала картку, а отже володіла інформацією про наявний грошовий ресурс на картці. Про існуючі тарифи ОСОБА_1 буда обізнана, оскільки працювала з 05.04.2016 року по 1.12.2017 року в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді касира. Тарифи розміщені на сайті відповідача не змінювались.
30.10.2019 р. позивач зверталася зі скаргою до АТ КБ «ПриватБанк» та просила повернути вилучені кошти в сумі 6627,65 грн., так як вони помилково не віднесені Банком до цільових зарахувань, що призвело до безпідставних комісійних списань. В грудні 2019 року позивачем отриманий лист-відповідь АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-191107/5059 від 05.12.2019р., в якому Банк вказав, що оскільки картка за № НОМЕР_1 використана позивачем для отримання зарахованих зарахування коштів з призначенням «повернення вартості простих іменних акцій»(даний вид зарахування не є цільовим), то відповідно до тарифів, які зазначені в Умовах, при поповнені картки за нецільовим призначенням утримується комісія 0,5% від суми платежу і тому комісія за переказ(зарахування) коштів на картку№ НОМЕР_1 (за нецільовим) призначенням стягнута правомірно.
Згідно з випискою Приватбанку№EMRO07RP2EACB1L від 16.12.2019 року вказано, що платіж по безготівковому зарахуванню від казначейства України 3504030;2800;відшкодування шкоди згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.04.2019р., справа №686/21941/15-ц.
17.07.2012р. слідчий в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області виніс постанови про закриття кримінальних справ щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу злочину та за недоведеністю її участі у вчиненні злочину, тобто з реабілітуючи підстав. Реабілітація включає в себе заходи з відшкодування моральної шкоди та матеріального збитку, відновлення становища і прав потерпілого. Якщо вимога про відшкодування моральної шкоди та матеріального збитку або вимога відновлення в правах з будь-яких причин будь-ким не виконані або виконані не повністю, громадян має право звернутися до суду в порядку позовного провадження та вимагати вжиття примусових заходів захисту своїх прав та інтересів.
В силу ст. 62 Конституції України у разі скасування вироку як неправосудного держава відшкодовує матеріальний збиток та моральну шкоду, заподіяну безпідставним засудженням.
Відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», - завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Шкода відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, крім повернення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, - шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Зважаючи на правову позицію викладену в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17, суд приходить до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивачем з Правилами обслуговування та тарифами для вказаного типу картки,Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет https://privatbank.ua/terms, немає доказів доведення їх до відома позивача, її обізнаності з умовами надання банківських послуг, то у суду відсутні підстави для висновку про обізнаність позивача з тарифами надання банківських послуг. Суд не враховує аргументи відповідача щодо обізнаності позивача з банківськими тарифами, оскільки остання працювала на посаді касира в АТ КБ «Приватбанк» з 05.04.2016 року по 1.12.2017 року, так як суду не доведено посадова інструкція касира до відома, а отже і спектр обов'язків касира банку та обсяг знань/інформації, якими він повинен володіти. Крім того, сума комісії в розмірі 6587,65 грн. була утримана в 2019 року, тоді коли позивач не працювала у ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України).
Заява відповідача щодо застосування строку позовної давності в частині вимог про утримання сум в розмірі 710 грн. комісії є підставною, оскільки використання позивачем банківської картки підтверджено випискою по рахунку, а отже обізнаність про ймовірні виплати ще в 2014 році є доведеною. Як наслідок строк позовної давності відносно вимог про стягнення сум у розмірі 710 грн. є пропущеним та таким, що підлягає застосуванню.
Вимоги в частині визнання коштів цільовими не доведені та є необґрунтованими належними доказами, а отже не підлягають задоволенню. Цільове призначення рахунку, виданих карток як для зарахування лише соціальних виплат не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, оскільки відсутні беззаперечні докази погодження з позивачем правил та умов надання банківських послуг, доведення їх до відома позивача у встановленому порядку.
Враховуючи викладене з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6587,65 грн. безпідставно стягнутої суми комісії при здійснені банківської операції.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в порядку передбаченому ст..141 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263 - 265, ЦПК України, ст. 62 Конституції України, ст.1176 ЦК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 6587,65 грн. безпідставно стягнутої суми комісії при здійснені банківської операції, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Стягнути з АТ КБ Приватбанк на користь держави судовий збір у розмірі 759 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .
Повний текст виготовлено 22 жовтня 2020 року.
Суддя: З.А.Чевилюк