03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 753/10685/20 Головуючий у 1 інстанції - Цимбал І.К.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12756/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.
20 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Мараєвої Н.Є.
Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М.
При секретарі: Гаврюшенко К.О.
розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року
в справі за клопотанням представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович, ОСОБА_3 про визнання протоколу проведення прилюдних торгів та акту про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів недійсними, визнання свідоцтва про право власності недійсним, -
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Ухвалою Даницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький Олег Леонідович, ОСОБА_3 , про визнання недійсним протоколу прилюдних торгів з реалізації квартири, акту реалізації, свідоцтва про право власності.
Скасовано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2020 у справі № 753/10685/20; провадження № 2/753/6558/20, про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та залишити ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року без змін, посилаючись на незаконність даної ухвали, зокрема, на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми цивільного процесуального права.
Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, у липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л., ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу прилюдних торгів з реалізації квартири, акту реалізації, свідоцтва про право власності.
07 липня 2020 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (далі майно та/або арештоване майно).
23 липня 2020 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що забезпечення позову накладено без достатніх правових підстав та обґрунтувань позивачем своїх вимог щодо забезпечення.
Задовольняючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що клопотання є обґрунтованим, а вжиті судом заходи забезпечення позову, зазначені в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, є передчасними, оскільки самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без долучення належних доказів та обґрунтування не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із пунктом 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушення у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тобто, враховуючи зазначене, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову (постанова ВС у справі №910/15919/18 від 16.01.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, як знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач долучив до заяви витяг з Інтернет ресурсу про продаж квартири, проте, відповідач зазначає, що відповідних об'яв не давав, намірів відчужувати квартиру не мав і не має, а дані про нього, як про продавця квартири в об'яві відсутні.
Також, відповідач зазначав, що аналогічні об'яви періодично з'являються у мережі Інтернет, що відстежується відповідачем та його представником, після чого, ними вживаються заходи, щодо видалення таких повідомлень.
Крім того, зазначав, що спір, щодо визнання електронних торгів недійсними вже був предметом дослідження Дарницького районного суду міста Києва, яким 02 квітня 2020 року у справі №753/15089/19 вирішено спір та у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання електоронних торгів, які відбулися 19 липня 2019 року недійсними та скасування протоколу №420238 про проведення електронних торгів ДП "СЕТАМ" від 19 липня 2019 року, як незаконний відмовлено в повному обсязі, рішення набуло законної сили 04 травня 2020 року.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що доводи представника відповідача щодо неналежних доказів наданих позивачем для підтвердження намірів відповідача відчужити майно є слушними, оскільки витяги з Інтернет ресурсу не мають даних про те, що такі об'яви про відчуження квартири розміщені відповідачем і позивачем дані доводи в суді першої інстанції та апеляційній скарзі не спростовані.
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованим, а вжиті судом заходи забезпечення передчасними, оскільки самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без долучення належних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для забезпечення позову.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст складено 23 жовтня 2020 року.
Головуючий: Судді: