справа №122/707/14-ц головуючий у суді І інстанції: Гоцкалюк В.Д.
провадження №22-ц/824/740/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
20 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гуля В.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2014 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,
Ухвалою Залізничного районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
20 серпня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга, особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2014 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову.
23 серпня 2019 року, 17 вересня 2019 року та 06 листопада 2019 року апеляційний судом надіслано електронні запити до Сімферопольського окружного суду Автономної Республіки Крим про витребування матеріалів вказаної справи.
Матеріали вказаної цивільної справи до Київського апеляційного не надійшли, що унеможливило її розгляд у апеляційному порядку судом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року визначено Святошинський районний суд міста Києва для забезпечення розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києвавід 17 березня 2020 року відновлено втрачене провадження у справі №122/707/14 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині накладення арешту на нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, а саме земельну ділянку, кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104, загальною площею 0,0977га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що він не є учасником справи, і не може нести будь-якої цивільної відповідальності за грошове зобов'язання боржника ОСОБА_4 перед кредитором ОСОБА_2 , а також гроші позивача не можуть забезпечуватись за рахунок майна апелянта.
Відзиви від учасників справи, у встановлений апеляційним судом строк, не надійшли.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на об'єкти нерухомого майна, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем заявлено позов майнового характеру, а не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у разі його задоволення.
Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу у розмірі 12179480,60 грн..
УхвалоюЗалізничного районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу. Накладено арешт на : нерухоме майно, що розташоване у АДРЕСА_2 ; незакінчений будівництвом житловий будинок готовністью 48%, що розташований у АДРЕСА_1 ; домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104, загальною площею 0,0977га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 та інше нерухоме майно.
Встановлено, що на момент накладення арешту земельна ділянка кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104, на підставі договорів дарування від 14.10.2013 укладених між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_4 , належала на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Залізничного районного суду міста Севастополя від 07.07.2014року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу залишено без розгляду.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині накладання арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104 та наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, оскільки зазначено майно відповідачам у справі не належить.
Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а заява ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині накладання арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104 задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині накладання арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104 та про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині накладання арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3210700000:02:013:0104 не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладання арешту на земельну ділянкукадастровий номер: 3210700000:02:013:0104 у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду міста Севастополя Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:02:013:0104, загальною площею 0,0977 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 3210700000:02:013:0104, загальною площею 0,0977 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено "22" жовтня 2020 року.
Головуючий суддяСушко Л.П.
СуддіГуля В.В. Сліпченко О.І.