03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7012/2020
01 жовтня 2020 року м. Київ
Справа № 755/550/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Галагана В.І.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на малолітню дитину,
встановив:
У січні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь 50% додаткових витрат на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 15 174 грн. 89 коп.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що від зареєстрованого шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року з відповідача на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі 3500 грн. щомісячно, починаючи з 10.06.2019 року. Однак відповідач аліменти не сплачує, від участі у додаткових витратах на дитину відмовляється. Крім основного утримання дитини, у зв'язку із необхідністю її лікування та розвитку здібностей, позивачем понесено додаткові витрати у розмірі 30 349,79 грн., а саме: аналізи та лікування згідно з призначенням лікарів - 11 576,92 грн., відвідування факультативного гуртку англійської мови - 2000 грн., відвідування басейну Першої школи плавання - 16 772,87 грн. Відповідач, будучи особою працездатного віку та не маючи інших утриманців, участі у вихованні дитини не приймає, коштів на її утримання не надає, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат у судовому порядку.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму додаткових витрат на дитину у розмірі 15 174 грн. 89 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на малолітню дитину в розмірі 420, 61 грн. ( на придбання ліків), в іншій частині позовних вимог - відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається, доводи позивача не відповідають дійсним обставинам. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що медичні препарати та ліки були призначені і придбані саме дитині, оскільки за час проживання дитини з відповідачем дитина була повністю здорова, були планові огляди лікарів. Стверджує, що всі понесені витрати повинні бути поділені між позивачем та відповідачем, оскільки обов'язок нести додаткові витрати покладається на обох батьків. Крім того, відповідач не надавав згоди на відвідування дитиною факультативного гуртку з англійської мови та басейну, а тому не знає, чи відвідувала дитина такі заняття.
Також посилається на те, що на утриманні відповідача знаходяться інша дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонером. Крім того, звертає увагу на довідку про доходи відповідача, відповідно до якої він отримує заробітну плату у середньомісячному розмірі 6116, 52 грн. Вказаних коштів ледве вистачає відповідачу на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання продуктів харчування для себе та своєї матері, ліків, а також з цих коштів відповідач сплачує позивачу аліменти.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Представник відповідача надіслав до суду засобами електронного зв'язку клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантинними заходами, введеними на території України Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року.
Згідно з ч.2 ст. 373 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції представника відповідача в письмових поясненнях від 21 липня 2020 року, а також враховуючи, що посилань на неможливість явки в судове засідання, що зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, клопотання представника відповідача не містить, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність відповідача та його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 17.09.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 24.11.2015 року, актовий запис № 3826 (а.с. 10).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 7-9)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року у справі № 755/9201/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 3500 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2019 року і до досягнення донькою повноліття.
02.12.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/9201/19 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
01.10.2019 року між ФОП ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_3 укладено договір про надання додаткових освітніх послуг, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника надати додаткову освітню послугу з викладання англійської мови. Тривалість одного заняття для молодшої та середньої групи складає 20-25 хв. Вартість послуги за умовами даного договору складає 400 грн. на місяць. Вартість одного заняття складає 80 грн. Замовник сам обирає варіант оплати за послугу - місячна чи разова абонентська плата (а.с. 17).
За період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року включно ОСОБА_3 здійснено оплату послуг за договором про надання додаткових освітніх послуг від 01.10.2019 року на суму 2000 грн. (а.с. 18-21)
За період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно ОСОБА_3 здійснено оплату занять дитини у басейні «Перша школа плавання» на загальну суму 16 772 грн. 87 коп. та у період з березня 2019 року по січень 2020 року включно проведено витрати на аналізи та лікування дитини на загальну суму 11 576,92 грн., що підтверджено квитанціями та чеками про відповідну оплату товарів та послуг (а.с. 22-28; 29-43).
Відповідно до чеків про придбання медикаментів, призначення яких для лікування дитини підтверджено записами лікарів у медичній документації, витрати на аналізи та лікування згідно з призначенням лікарів складають 11 576, 92 грн.(а.с. 29-43).
Відповідно до довідки від 22.01.2020 року, виданої Дніпровським районним ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за виконавчим листом № 755/9201/19 складає 14 000 грн. (а.с. 108).
Листами Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві від 11.04.2019 року та 11.05.2019 року повідомлено ОСОБА_1 , що питання побачень із малолітньою дитиною, визначення місця проживання дитини не відноситься до компетенції поліції. (а.с. 70, 71, 72).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 також є батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером (а.с. 88, 89).
Згідно з довідкою від 05.12.2019 року № 17 та довідкою про доходи від 05.12.2019 року, ОСОБА_1 працює на підприємстві ТзДВ «Київський експериментальний машинобудівний завод «Стенд» на посаді головного інженера з 02.11.2016 року по теперішній час. Загальна сума доходу за період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року становить 36 699,12 грн. (а.с. 90, 91).
24.05.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/7711/19 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини (а.с. 113-114).
24.06.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/9828/19 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (а.с. 115-116).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів в розмірі 15 174 грн. 89 коп., що складає 50% витрачених позивачем коштів на навчання, проведення лікування та розвиток малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з березня 2019 року по січень 2020 року включно, оскільки сума грошових коштів, що складає предмет спору, підтверджена наданими позивачем доказами та визнана судом як додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, пов'язаними із лікуванням та розвитком певних здібностей дитини.
При цьому судом ураховано працездатний вік відповідача, його працевлаштованість, наявність на утриманні малолітньої доньки та непрацездатної матері. Твердження відповідача ОСОБА_1 про відсутність у нього матеріальної можливості сплати додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 , суд першої інстанції оцінював критично, оскільки за даними документообігу суду у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходяться дві цивільні справи за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 та про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, де наразі проживає відповідач ОСОБА_1 , (а.с. 74-75, 113-116) що, відповідно, свідчить про свідому готовність та матеріальну можливість відповідача ОСОБА_1 матеріально у повному обсязі утримувати дитину ОСОБА_4 , 2015 року народження, додаткові витрати на яку є предметом розгляду даної справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц, положення цієї норми стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, у зв'язку з її хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення суми додаткових витрат на дитину у розмірі 15 174, 89 грн., оскільки позивачем доведено необхідність понесення додаткових витрат на дитину, які пов'язані з розвитком здібностей дитини та є необхідними для дитини в умовах сучасного життя, що є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.
Понесені позивачем витрати за договором про надання додаткових освітніх послуг від 01.10.2019 року та за договором про надання спортивно-оздоровчих послуг від 17 жовтня 2019 року, а також витрати понесені на аналізи та лікування, які об'єктивно пов'язані з особливостями стану здоров'я дитини, на загальну суму 30 349 грн. 79 коп. є додатковими витратами на дитину ОСОБА_4 у розумінні викладених вище положень СК України, оскільки ці витрати стосуються отримання дитиною додаткових освітніх і спортивно-оздоровчих послуг, які зумовлені розвитком здібностей та станом здоров'я дитини.
В апеляційній скарзі відповідач ставив під сумніви обставини відвідування дитиною клініку «МamaDentist», факультативного гуртку з англійської мови при дошкільному закладі № 599 та басейну Першої школи плавання, у зв'язку у чим просив витребувати докази, що підтверджують вказані обставини.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року клопотання задоволено частково, витребувано у ТОВ «МamaDentist», у ФОП ОСОБА_7 та у ФОП ОСОБА_8 запитувану інформацію та документи.
На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року ФОП ОСОБА_8 листом від 31.08.2020 року повідомила, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідує заняття Першої школи плавання з 18 жовтня 2019 року. ОСОБА_4 була прийнята до Першої школи плавання за заявою її матері ОСОБА_3 . Публічний договір (оферта) про надання спортивно-оздоровчих послуг між ФОП ОСОБА_8 та матір'ю дитини, ОСОБА_3 , укладено шляхом акцепту ОСОБА_3 публічної оферти - підписання угоди користувача послуг та придбання абонементів на відвідування ОСОБА_4 басейну Першої школи плавання. У період з 18 жовтня 2019 року по 29 лютого 2020 року ОСОБА_4 відвідала 41 заняття у Першій школі плавання, а саме: 17 групових занять тривалістю 30 хвилин, 8 індивідуальних тренувань тривалістю 30 хвилин, 15 індивідуальних тренувань тривалістю 45 хвилин, участь у заході «Качині запливи» 21.12.2019 року.
Крім того, на підтвердження вказаних обставин ФОП ОСОБА_8 подала Публічний договір (оферта) про надання спортивно-оздоровчих послуг, укладений 17 жовтня 2019 року між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на відвідування дитиною басейну в Першій школі плавання та прейскурант на абонементи, персональні тренування та послуги, який підтверджує твердження позивача, викладені в позовній заяві.
Отже, відвідування дитиною басейну в Першій школі плавання підтверджується вищевказаним договором про надання спортивно-оздоровчих послуг від 17 жовтня 2019 року та прейскурантом на абонементи, персональні тренування та послуги, а також квитанціями про оплату послуг, тому доводи відповідача колегія суддів не приймає до уваги.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо сумнівів у відвідуванні дитиною факультативного гуртку з англійської мови, колегія суддів також відхиляє, оскільки понесення позивачем зазначених додаткових витрат на дитину спростовуються договором про надання додаткових освітніх послуг від 01.10.2019 року між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника надати додаткову освітню послугу з викладання англійської мови, а також платіжними документами.
Відповідно до копій квитанцій АТ «Ощадбанк», на банківський рахунок ФОП ОСОБА_7 за навчання англійській мові ОСОБА_4 за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року включно здійснено оплату послуг на суму 2000 грн. ( а.с. 18-21).
Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами, а тому витрати на здобуття освіти, навчання дитини та зайняття спортом є додатковими витратами, які направленні на розвиток дитини та її здібностей.
З матеріалів справи вбачається, що посилаючись на наявність додаткових витрат, пов'язаних зі станом здоров'я дитини, позивачем надано копії медичних документів: витяги з медичної картки дитини, записи лікарів, консультативні висновки спеціалістів, фіскальні чеки на придбання ліків та препаратів, замовлення аналізів.
Отже, доводи апеляційної скарги, які зводяться до недоведеності позивачем додаткових витрат, понесених на аналізи та лікування дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні: копії записів лікарів з медичної картки дитини, копія запису лікаря з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, копії консультативних висновків, зокрема з медичних установ: «Дитяча гінекологія на Відрадному, 55» та «МamaDentist», в яких зазначено прізвище дитини, та міститься діагноз і рекомендовані препарати, необхідні для лікування дитини. Назви призначених медичних препаратів співпадають із зазначеними у фіскальних чеках, наданими позивачем, про їх придбання, що є підтвердженням понесення нею додаткових витрат на дитину.
Враховуючи характер та специфіку медичних оглядів та проведених досліджень, які об'єктивно пов'язані з особливостями стану здоров'я дитини, а також те, що ліки придбавалися позивачем у зв'язку з необхідністю та пов'язані з діагностикою та лікуванням наявних у дитини хвороб, що є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, тому відсутні підстави вважати, що такі витрати не були необхідні.
Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні відповідача знаходяться інша дитина ОСОБА_5 , та його мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонером, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів щодо розміру утримання, яке постійно (щомісяця) чи періодично надається ним доньці ОСОБА_5 та матері ОСОБА_6 . Тому зазначені відповідачем обставини не спростовують обов'язку батька нести додаткові витрати, необхідні для розвитку та лікування дитини ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не має матеріальної можливості нести додаткові витрати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач є працездатною особою, що підтверджується довідкою від 05.12.2019 року № 17 та довідкою про доходи від 05.12.2019 року, загальна сума його доходу за період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року становить 36 699 грн. 12 коп.
Колегія суддів звертає увагу на те, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи, від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Матеріали справи не містять даних про неспроможність відповідача сплатити половину додаткових витрат на утримання дитини, понесених позивачем, відповідач є працездатною особою за віком та має задовільний стан здоров'я.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності спору щодо місця проживання дитини, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний спір вирішується в порядку позовного провадження в іншій справі та не стосується предмету даних позовних вимог, зокрема додаткових витрат, які вже понесені позивачем у період проживання з дитиною.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.