23 жовтня 2020 року справа № 580/2171/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій і нарахування пені, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1000-54 від 03.03.2020 на суму 14 282 грн. 74 коп. про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0001075433 від 27.01.2020 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3032 грн. 88 коп. та нарахування пені у сумі 8165 грн. 29 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.07.2004 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та з 18.07.2007 перебував на спрощеній системі оподаткування. Після працевлаштування 02.12.2014 на постійну роботу в ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» (да працює по теперішній час) позивач не здійснював підприємницької діяльності. 28.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача. Вважаючи оскаржувані вимогу №Ф-1000-54 від 03.03.2020 та рішення №0001075433 від 27.01.2020 протиправними, позивач зазначає, що ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» сплачує за нього, як за найманого працівника, єдиний соціальний внесок, і підприємницькою діяльністю він не займається з грудня 2014 року, тому у нього не виникає обов'язку сплачувати єдиний внесок.
Відповідач проти позову заперечив. 14.07.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач з 18.07.2007 по 31.12.2007 перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування та з 01.01.2018 по 28.03.2019 - на загальній системі оподаткування. До вимоги зі сплати єдиного внеску №Ф-1000-54 від 03.03.2020 включена заборгованість за наступні періоди: 4 квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп.; 1 квартал 2019 року - 2754 грн. 18 коп.; штрафні санкції та пеня у сумі 11 198 грн. 17 коп., визначені рішенням №0001075433 від 27.01.2020, яке було прийняте у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
28.07.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 26.07.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків та обов'язкових платежів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно витягу з наказу №983-К від 02.12.2014 приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» позивач прийнятий з 02.12.2014 водієм автотранспортних засобів (доставка працівників) транспортної служби.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 30830662) в період з грудня 2014 року по вересень 2019 року сплачувало за позивача як за найманого працівника єдиний внесок.
28.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача.
27.01.2020 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у сумі 3032 грн. 88 коп. та нараховано пеню у сумі 8165 грн. 29 коп. за період з 10.02.2018 по 26.12.2019.
03.03.2020 відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1000-54, якою станом на 29.02.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 14 282 грн. 74 коп., в т.ч. недоїмка у сумі 3084 грн. 57 коп., штраф 3032 грн. 88 коп. та пеня у сумі 8165 грн. 29 коп.
Вважаючи вимогу №Ф-1000-54 від 03.03.2020 та рішення №0001075433 від 27.01.2020 протиправними, позивач звернувся до суду.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов'язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №400/1622/19.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач є найманим працівником з 02.12.2014 та в період з грудня 2014 року по вересень 2019 року приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика» сплачувало за позивача єдиний внесок, тому у позивача не виникало обов'язку самостійно сплачувати єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю.
Враховуючи викладене, оскаржувані вимога №Ф-1000-54 від 03.03.2020 та рішення №0001075433 від 27.01.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області №Ф-1000-54 від 03.03.2020 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14 282 грн. 74 коп.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0001075433 від 27.01.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про застосування штрафу у сумі 3032 грн. 88 коп. та нарахування пені у сумі 8165 грн. 29 коп. за період з 10.02.2018 по 26.12.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий суддя А.В. Руденко