22 жовтня 2020 року справа № 823/953/17
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
28.07.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшла справа № 823/953/17 за позовом товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24, далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0001351400 в частині нарахування ТОВ ПІІ "Еконія" суми основного податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 78401,00 грн та штрафних санкцій в сумі 19600,25 грн.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2020 № 823/953/17 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 - скасовано; справу № 823/953/17 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. У постанові зазначено, що при новому розгляді справи слід встановити чи відбулися зміни майнового стану платника за результатами господарської діяльності позивача з його контрагентом у періоді, що перевірявся, витребувати докази здійснення позивачем розрахунку і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано судді Гараню С.М.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 29.07.2020 справу прийнято до свого провадження.
Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з контрагентами та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Тому вважає незаконним донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог та наголошував, що підстави на які посилається позивач щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставними та не доведені відповідними доказами, а тому не мають братися судом до уваги. Крім того, в обґрунтування заперечення на позов зазначав, що в рамках кримінального провадження №32015250000000097 встановлено, що ОСОБА_1 (засновник, директор та головний бухгалтер ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" (контрагент позивача)) спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2013 по 16.07.2016 здійснювали протиправну діяльність, пов'язану з пособництвом в ухиленні від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а також "конвертації" безготівкових коштів у готівку для суб'єктів господарювання, зареєстрованих як на території Черкаської області, так і за її межами. Також представник відповідача посилався на те, що документи надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції не містять обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України.
Усною ухвалою суду від 22.09.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, здійснено заміну відповідача Головне управління ДФС у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області.
Ухвалою суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження у справі; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.10.2020 об 11 год. 00 хв.
06.10.2020 судове засідання відкладено на 19.10.2020 о 10 год. 00 хв.
19.10.2020 до суду надійшли клопотання представника позивача та представника відповідача, в яких вони просили провести подальший розгляд справи без їх участі.
У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвалою суду від 19.10.2020 постановлено здійснювати подальший розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням висновків Верховного Суду суд зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 15 березня 2017 року № 119/23-00-14-0107/35233190 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до Акту перевірки встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" (Постачальник) укладено договори постачання №20-1 від 07 грудня 2015 року та №0712-1 від 07 грудня 2015 року, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, вказані в рахунках, накладних, тощо в асортименті, кількості та по цінам, викладеним у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Доставка Продукції здійснюється Постачальником на склад покупця на умовах DDP (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24) відповідно до МПТТ ІНКОТЕРМС-2010 (а.с. 224-234).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії: специфікацій, податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому - передачі, актів про надання послуг, товарно-транспортних накладних.
Згідно з висновками Акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: п.180.2., 180.3. ст.180, п.186.3., ст.186, п.187.8., ст.187, п.188.1. ст.188, п.190.2. ст.190, п.201.1., п.201.2. ст.201, п.208.2. ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 162 582,00 грн, в тому числі за лютий 2015 року на суму 9 723,00 грн, за березень 2015 року на суму 6,00 грн, за квітень 2015 року на суму 9 026,00 грн, за травень 2015 року на суму 1 424,00 грн, за червень 2015 року 17 517,00 грн, за липень 2015 року на суму 9,00 грн, за серпень 2015 року на суму 12,00 грн, за вересень 2015 року на суму 8 214,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 10 149,00 грн, за листопад 2015 року на суму 90 070,00 грн, за грудень 2015 року на суму 15,00 грн, за січень 2016 року на суму 14 192,00 грн, за лютий 2016 року на суму 2 225,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Укрпромспецкомплект-ІІІ" у періоді, що перевірявся.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року №0001351400, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203 290,00 грн, з яких 162 582,00 грн - основний платіж та 40 708,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
За наслідками адміністративного оскарження цього рішення воно залишено без змін.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення необґрунтованим в частині нарахування ПДВ в розмірі 78401,00 грн та штрафних санкцій в сумі 19600,25 грн, що нараховані за наслідками взаємовідносин з ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ", а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 31 березня 2017 року № 0001351400 у частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 78 401,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 19 600,25 грн.
За результатами касаційного перегляду справи постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2020 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року - скасовано, а справу №823/953/17 направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Направляючи справу но новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 17.07.2020 зазначив, що при новому розгляді справи слід встановити чи відбулися зміни майнового стану платника за результатами господарської діяльності позивача з вказаним вище контрагентом ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" у періоді, що перевірявся, витребувати докази здійснення позивачем розрахунку і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Також, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи залишено поза увагою та не досліджено чи здійснювався між сторонами розрахунок за результатами виконання умов договорів та чи призвело їх виконання до фактичного руху активів платника.
Так, Верховний Суд зазначив, що товариством не надано, а судами не витребувано належних доказів здійснення позивачем оплати за вказаними вище договорами, укладеними між позивачем та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ", зокрема платіжних доручень, банківських виписок, тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення цієї справи.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" (Постачальник) укладено договори постачання №20-1 від 07 грудня 2015 року та №0712-1 від 07 грудня 2015 року, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, вказані в рахунках, накладних, тощо в асортименті, кількості та по цінам, викладеним у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Доставка Продукції здійснюється Постачальником на склад покупця на умовах DDP (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24) відповідно до МПТТ ІНКОТЕРМС-2010.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії: специфікацій, податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому - передачі, актів про надання послуг, товарно-транспортних накладних.
Так, в Акті перевірки зазначено, що у відповідності до наданих видаткових накладних позивач отримав від ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" запасні частини в асортименті на загальну суму 531169,93 грн, в тому числі ПДВ - 88528,32 грн (в тому числі 78400,95 грн, що включено до податкового кредиту з ПДВ).
Також до матеріалів справи надані платіжні доручення, на підтвердження здійснення оплати за вказаними вище договорами постачання, укладеними між позивачем та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" (а.с.59-92 Т. 4).
Тобто, під час нового розгляду справи, крім інших обставин суд також встановив обставину розрахунку позивача із своїм Постачальником - ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ", за результатами виконання умов зазначених вище договорів.
Суд звертає увагу на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14.
Також, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.
При цьому, на момент здійснення господарської операції та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.
Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, зворотнього не доведено.
Стосовно посилання контролюючого органу на кримінальне провадження №32015250000000097 щодо посадових осіб ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ", внесеному за фактами сприяння в ухиленні від сплати податків та фіктивного підприємництва, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В даному контексті слід також відмітити, що згідно відповіді Черкаської обласної прокуратури № 10/1-429вих-20 від 09.10.2020 повідомлено, що «кримінальне провадження №32015250000000097 від 03.09.2015 наразі перебуває на розгляді у Придніпровському районному м. Черкаси. Рішення щодо службових осіб ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" на теперішній час судом не приймалось», - тобто рішення в даному кримінальному провадженні судом не приймалося.
Тобто суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаним кримінальним провадженням.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в частині питань про те, що "порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять вироку у вказаному вище кримінальному провадженні, а тому сам по собі факт наявності кримінального провадження не може свідчити про відсутність господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а.
Таким чином, суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0001351400 в частині нарахування ТОВ ПІІ "Еконія" суми основного податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 78401,00 грн та штрафних санкцій в сумі 19600,25 грн є протиправним та таким, що порушує права позивача, як платника податків та підлягає скасуванню.
Отже, за сукупності вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ДПС у Черкаській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу документально підтверджені судові витрати, у сумі 1600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0001351400 в частині нарахування суми основного податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 78401,00 грн та штрафних санкцій в сумі 19600,25 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (код ЄДРПОУ 35233190) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя С.М. Гарань