23 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2768/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Голопристанський МРВДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голопристанського МРВДВС Лінник Артемом Олександровичем від 09.09.2020р., винесену у виконавчому провадженні №59771341 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги з посиланням на положення частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» мотивовані протиправністю стягнення з позивача як боржника виконавчого збору, оскільки рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження
Ухвалою від 02.10.2020р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.
Недоліки позовної заяви усунуто, тому ухвалою від 13.10.2020р. відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням установлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України особливостей та призначено судове засідання на 10:00 год. 23.10.2020р. Відповідача зобов'язано надати докази.
Відповідачем 22.10.2020р.подано відзив та 23.10.2020р. витребовані судом докази.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що державний виконавець на виконання свого установленого Законом України «Про виконавче провадження» обов'язку прийняв одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження також і постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому боржник, нехтуючи власним обов'язком, не повідомила про те, що рішення виконано. Тому відповідач вважає, що при прийнятті оскарженої постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Законом України «Про виконавче провадження».
В судове засідання учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи.
Позивач про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачем подано заяву про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою від 23.10.2020р. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відкладення справи.
За змістом положень ч.3 ст.268 та ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, а неприбуття у судове засідання учасника справи не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі матеріалів які в ній містяться.
Судом установлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. у справі № 2140/1688/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019р., повністю задоволено позов Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області та визначено знести за рахунок ОСОБА_1 самочинно побудований об'єкт, без номеру, біля будівлі АДРЕСА_1 , що їй належить.
Другого липня 2019р. судом видано виконавчий лист № 564 2019р., в якому стягувачем є Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, а боржником - ОСОБА_1 .
Цей виконавчий лист було звернуто до примусового виконання листом стягувача від 05.07.2019р. №1021-1.14/175.
Повідомленням державного виконавця Голопристанського МРВДВС від 13.08.2019р. виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Це повідомлення надіслано стягувачу 01.11.2019р. та отримане ним 05.11.2019р.
В подальшому листом від 17.01.2020р. №1021-.119/113 стягувач подав начальнику Голопристанського МРВДВС скаргу на дії державного виконавця, на яку листом від 10.03.2020р. №11940 надано відповідь щодо пропуску строків на оскарження.
Постановою начальника Голопристанського МРВДВС від 02.07.2020р. визнано дії державного виконавця в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання такими, що здійснені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.08.2019р..
У зв'язку з цим листом від 15.07.2020р. №1021-1.18/916 стягувач повторно надіслав виконавчий лист № 564 2019р. для примусового виконання.
Постановою державного виконавця Голопристанського МРВДВС від 09.09.2020р. ВП №59771341 відкрито виконавче провадження ВП №59771341 з примусового виконання виданого Херсонським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 564 2019р. про знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно побудований об'єкт, без номеру, біля будівлі АДРЕСА_1 , що їй належить.
У цій постанові боржнику запропоновано виконати рішення протягом 10 робочих днів та зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, 09.09.2020р. державним виконавцем також прийняті постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та оскаржену у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 000,00 грн. - за примусове виконання рішення немайнового характеру з фізичної особи в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
23.09.2020р. державним виконавцем за участю боржника ОСОБА_1 та понятих складено акт про те, що самочинно побудований об'єкт, без номеру, біля будівлі № 64-М, по вул. Морська у селі Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області знесено в повному обсязі.
01.10.2020р. на адресу відповідача надійшов лист стягувача від 24.09.2020р. №1021-1.19/1085, в якому він вказує, що рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження, оскільки боржником подано акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000121 від 10.09.2019р. та просить державного виконавця закрити виконавче провадження у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду і повернути виконавчий документ.
До цього листа було додано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000121 від 10.09.2019р., за змістом якого ОСОБА_1 як замовник прийняла від виконавця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , виконані роботи вартістю 4 800,00 грн., якими є демонтаж об'єкту (біля будівлі вул. Морська, 64М в с. Залізний Порт).
Станом на час розгляду даної справи виконавче провадження ВП №59771341 з примусового виконання виданого Херсонським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 564 2019р. не завершено.
Позивач вважає протиправним стягнення з неї виконавчого збору, посилаючись на те, що рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме у вересні 2019 року. З посиланням на те, що в силу приписів частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач вважає відсутніми підстави для стягнення з неї виконавчого збору.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт 1 частини 1 статті 3).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5)
Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Статтею 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено виключний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, шляхом наведення конкретних видів виконавчих документів.
Суд наголошує, що спірний у цій справі випадок до таких не відноситься.
Окремо частиною 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 39).
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону №1404-VІІІ.
Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 статті 40).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина 3 статті 40).
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 4 статті 42 Закону №1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
З огляду на викладене, чинне законодавство зобов'язує державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим у нього виникає обов'язок щодо визначення суми виконавчого збору ще на початку примусового виконання рішення та не пов'язує таку обставину з фактичним виконанням рішення суду боржником.
На момент відкриття виконавчого провадження та виконання свого обов'язку щодо стягнення виконавчого збору шляхом прийняття відповідної постанови, державний виконавець не обізнаний про факти добровільного виконання боржником рішення саме до відкриття виконавчого провадження і не повинен встановлювати такі факти.
Застосування ж припису частини 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ є наслідком закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, тобто у разі фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а також установлення на момент закінчення виконавчого провадження тієї обставини, що фактичне виконання рішення відбулось до відкриття виконавчого провадження.
Якщо державний виконавець не встановить факту, що виконання рішення відбулось до відкриття виконавчого провадження, то він не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом №1404-VІІІ (якщо виконавчий збір не було стягнуто) або виконує в примусовому порядку раніше прийняту постанову про стягнення виконавчого збору.
Установлення факту виконання рішення до відкриття виконавчого провадження та його закінчення на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону унеможливлює примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення дійсно виконано боржником 10.09.2019р. (дата акту приймання-передачі робіт зі знесення самочинного будівництва) у повному обсязі згідно з виконавчим документом, тобто до відкриття виконавчого провадження (згідно із постановою від 09.09.2020р.).
Про виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження відповідачу було повідомлено листом стягувача від 24.09.2020р. №1021-1.19/1085, в якому також порушено і питання про закінчення виконавчого провадження.
В акті державного виконавця від 23.09.2020р. зафіксовано лише те, що рішення виконане в повному обсязі та об'єкт самочинного будівництва знесено. При цьому боржник не заявляла про те, що рішення нею виконано до відкриття виконавчого провадження.
У той же час, відсутні будь-які докази того, що на момент відкриття виконавчого провадження відповідач був обізнаний про факт виконання рішення суду, у зв'язку із чим у державного виконавця виник обов'язок вирішити питання про стягнення виконавчого збору та прийняти оскаржувану у цій справі постанову, яку він зобов'язаний прийняти одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.
Тому суд вважає, що відповідач при прийнятті оскарженої постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстав для її скасування не має.
Також судом встановлено, що виконавче провадження №59771341 на час розгляду справи не завершене (виконавче провадження не закінчено, як і не повернуто виконавчий документ).
При цьому суд враховує, що згідно із пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди - є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню у порядку, визначеному згаданим Законом.
Тому суд вважає, що оскаржена постанова на даний час не порушує прав, свобод та інтересів позивача, оскільки не звернута до примусового виконання.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відсутність порушеного права має наслідком відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 105000000