про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/3084/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонської виправної колонії (№61)" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановила:
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Херсонської виправної колонії (№61)" (надалі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з Державної установи "Херсонська виправна колонія (№61)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 12.11.2018 р. по 23.01.2020 р.;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення шляхом зобов'язання Державної установи "Херсонська виправна колонія (№61)" подати звіт про таке виконання.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки протягом встановленого діючим законодавством 3-х місячного строку ОСОБА_1 вже звертався до суду, однак ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 р. у справі № 540/839/20 позов залишено без руху та в подальшому повернуто позивачу ухвалою суду від 26.08.2020. З огляду на вказане та продовжені карантинні обмеження вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню.
Вирішуючи дане клопотання позивача з урахуванням вказаних доводів, суддя враховує наступне.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Конституційний суд України в рішенні по справі № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року зазначив, що не виплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом позову є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.11.2018 р. по 23.01.2020 р., яке вмотивовано тим, що наказом державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" від 12.11.2018 р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 7 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням), а належну суму компенсації за неотримане речове майно виплачено відповідачем лише 23.01.2020 р.
Враховуючи, що остаточний розрахунок з позивачем у зв'язку з його звільненням проведено відповідачем 23.01.2020 р., то вказана дата є початком перебігу 3-х місячного строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відповідно спливає 23 квітня 2020 року.
Відповідно до даних комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі № 540/839/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ДУ "Херсонська виправна колонія (№ 61)" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка надійшла до суду 31.03.2020 року, повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України внаслідок не усунення її недоліків згідно ухвали суду від 03.04.2020 р. та не надання позивачем клопотання про продовження строку усунення недоліків позовної заяви, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, приймаючи до уваги факт звернення позивача до суду з позовом уперше в межах 3-х місячного строку, проте, не усунення ним недоліків позовної заяви ( надання документу про сплату судового збору) у справі № 540/839/20 протягом 5-ти місяців ( квітень-серпень 2020 року) та не надання клопотання про продовження строку усунення недоліків позову, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, суддя вважає, що в сукупності вказані обставини свідчать про недобросовісну поведінку позивача.
Крім того, за даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалу суду від 26.08.2020 у справі № 540/839/20 про повернення позову ОСОБА_1 отримав 31 серпня 2020 р., а звернувся до суду з даним позовом 16.10.2020 р., що також свідчить про зволікання позивача з реалізацією наданого йому права на судовий захист в межах встановленого законом строку.
Щодо посилання позивача на продовження на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11.03.2020 № 211, як поважність причин пропуску строку звернення до суду, то суддя вказує про таке.
17.07.2020 набув чинності Закон України № 731-IX від 18 червня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені у зв'язку зі встановленням карантину (відповідно Закону № 540-IX від 30 березня 2020 року) закінчуються через 20 днів, тобто 06.08.2020 року.
Також цим Законом внесені зміни до КАС України, якими встановлено, що під час дії карантину суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами процесуальних кодексів, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. ( пункт 3 р. VI "Прикінцеві положення" КАС України).
З системного аналізу вказаних вище процесуальних норм права вбачається, що підставою для поновлення процесуального строку ( у даному випадку строк звернення до суду) є неможливість вчинення процесуальних дій у строки, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Водночас у змісті позову щодо строків звернення до суду позивач не наводить обставин того, які карантині обмеження заважали йому звернутися до суду з дотримання строку встановленого законом.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що вищевказані доводи позивача, які покладенні ним в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, не свідчать про об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача, а тому є неповажними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
За таких обставин, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 840,80 грн. та надати докази його оплати.
Проте, до матеріалів позовної заяви не додано підтвердження про сплату судового збору.
Також суддя зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 94 КАС України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії або в належно засвідченому витягу з документа. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 5.27 "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії тощо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 19.02.2019 р. у справі № 804/2385/18 (ЄДРСР №79974062).
У свою чергу, законодавство не містить вимог у разі, коли фізичною особою здійснюється засвідчення копії документа, який "стосується" цієї особи, а тому виходячи із загальних положень щодо засвідчення копій документів, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, з відміткою "Згідно з оригіналом", дата засвідчення копії.
Проте, до позовної заяви позивачем долучено копії документів, які не засвідчені в установленому порядку.
Наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме, шляхом надання:
- доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме того, які карантині обмеження могли завадити вчиняти процесуальні дії під час карантину, у т.ч. перешкоджали позивачу звернутись до суду;
- платіжного документу про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- належним чином засвідчені додатки, надані до позову.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 КАС України, суддя -
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи № 540/3084/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна