23 жовтня 2020 року м. Одеса Справа №420/720/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, податкових повідомлень-рішень та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо застосування наслідків анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку з 01.07.2017 року, без прийняття відповідного рішення, поза межами строків для застосування адміністративно-господарської санкції та поза межами строку дії відповідних повноважень ГУ ДФС в Одеській області; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень:
- № 0021791305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 79 022,57 грн. та штрафні санкції в сумі 19 755,64 грн.;
- № 0021921305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 388 550,00 грн. та штрафні санкції в сумі 97 137,50 грн.;
- № 0021931305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 388 550 грн. 00 коп. у зв'язку із чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 та згідно зі ст.120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 194 275 грн. 00 коп.;
- № 0021951305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено порушення п. 203.1 ст. 203 ПКУ та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 890,00 грн.;
- № 0021961305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано 7 185,21 грн. військового збору та застосовано штрафні санкції в розмірі 1796,30 грн.;
- № 0022001305 від 05.07.2019 року, згідно якого за порушення п. 8 ст. 9, пп. 2.1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано 82 530,43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 11 206,87 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 р., за результатами якої 14.06.2019 року складено акт № 1147/15-32-13-05/ НОМЕР_1 . Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 63.3 ст. 63 (абз.4), п. 85.2 ст. 85, п. 167.1 ст. 167, пп. г) п. 176.2 ст. 176, п. 177.2, п. 177.5 ст. 177, п. 201.10 ст. 201, п. 203.1 ст. 203, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 182 ст. 183, 292.1 статті 292, п. 293.3 ст. 293, п. 294.1 ст. 294, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296, п.п. 1.2 п. 16-11, п. 1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, пп. 2.1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядку ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, Розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) на Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637. Не погоджуючись з Актом перевірки та наявними в ньому висновками, позивач подав до Головного управління ДФС в Одеській області свої заперечення проти Акту перевірки, разом з тим у період до 08.09.2019 року позивачем не було отримано письмового повідомлення про результати розгляду його заперечень на акт, а також податкових повідомлень-рішень, складених на підставі Акту перевірки. 08.09.2019 року Позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області письмове звернення щодо результатів розгляду його заперечень. Як зазначає позивач, 20.09.2019 року у приміщенні ГУ ДПС України в Одеській області, ним отримана відповідь ГУ ДФС в Одеській області від 02.07.2019 р. на заперечення, а також податкові повідомлення рішення № 0021791305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 79 022,57 грн. та штрафні санкції в сумі 19 755,64 грн.; № 0021921305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 388 550,00 грн. та штрафні санкції в сумі 97 137,50 грн.; № 0021931305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 388 550 грн. 00 коп. у зв'язку із чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120.2 та згідно зі ст. 120 ПКУ застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 194 275 грн. 00 коп.;№ 0021951305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено порушення п. 203.1 ст. 203 ПКУ та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 890,00 грн.; № 0021961305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано 7 185,21 військового збору та застосовано штрафні санкції в розмірі 1796,30 грн.;№ 0022001305 від 05.07.2019 року, згідно якого за порушення п. 8 ст. 9, пп. 2.1 п. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано 82 530,43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 11 206,87 грн.
Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача, 03.10.2019 року, позивач направив до Державної податкової служби України скарги на кожне з податкових повідомлень-рішень. У подальшому позивач отримав Рішення Державної податкової служби України про продовження строку розгляду скарг позивача. Надалі позивач отримав Рішення Державної податкової служби України про залишення без розгляду скарг позивача.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення безпідставними, незаконними та винесеними ГУ ДФС в Одеській області з порушенням вимог чинного законодавства, а отже такими, що підлягають скасуванню, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
04.03.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 05.07.2019 року № 0021791305, № 0021921305, № 0021931305, № 0021951305, № 0021961305, № 0022001305 винесені ГУ ДФС в Одеській області правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства законодавства, на підставі акту перевірки в якому відображено встановлені порушення позивачем приписи Податкового кодексу України та інших нормативно правових актів, в свою чергу на переконання відповідача доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відтак, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
12.03.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необгрунтованість наданого відповідачем відзиву та відсутність в ньому доводів на спростування вимог позову.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року провадження по справі № 420/720/20 зупинено.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання, провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 22.09.2020 року занесеною до протоколу підготовчого судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
16.10.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача в порядку письмового провадження.
Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши адміністративний позов, заяви по суті, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
На підставі пп. 78.1.1, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями, п.2 ч.1 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно наказу ГУ ДФС в Одеській області № 3334 від 02.05.2019 року, у період з 03 червня по 07 червня 2019 року, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Потапенко Вікторією Василівною, проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2018р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2018р.
За результатами перевірки ревізор-інспектором ГУ ДФС в Одеській області складено Акт від 14.06.2019 року № 1147/15-32-13-05/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з Актом перевірки та наявними в ньому висновками, позивач 21.06.2019 року подав до Головного управління ДФС в Одеській області свої заперечення проти Акту перевірки.
Як зазначає позивач, у період до 08.09.2019 року ним не було отримано письмового повідомлення про результати розгляду його заперечень, а також не отримано податкових повідомлень-рішень, складених на підставі Акту перевірки, у зв'язку з чим 08.09.2019 року позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області відповідне письмове звернення №10/9-1 від 10.09.2019 року, в якому просив надати йому письмову відповідь про результати розгляду його заперечень на акт та податкові повідомлення-рішення, на підставі яких були нараховані податкові зобов'язання, з яких виник борг.
20.09.2019 року позивач отримав відповідь ГУ ДФС в Одеській області № 13554/M/15-32-13-05-12 від 02.07.2019 р. на заперечення позивача проти акту перевірки, а також податкові повідомлення рішення: № 0021791305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 79 022,57 грн. та штрафні санкції в сумі 19 755,64 грн.; № 0021921305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 388 550,00 грн. та штрафні санкції в сумі 97 137,50 грн; № 0021931305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 388 550 грн. 00 коп. у зв 'язку із чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 та згідно зі ст.. 120-1 ПКУ застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 194 275 грн. 00 коп.; № 0021951305 від 05.07.2019 року, згідно якого встановлено порушення п. 203.1 ст. 203 ПКУ та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 890,00 грн.; № 0021961305 від 05.07.2019 року, згідно якого донараховано 7 185,21 військового збору та застосовано штрафні санкції в розмірі 1796,30 грн.; № 0022001305 від 05.07.2019 року, згідно якого за порушення п. 8 ст. 9, пп. 2.1 п. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано 82 530,43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 11 206,87 грн.
Не погоджуючись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями, 03.10.2019 року, позивач направив до Державної податкової служби України скарги (Том 1 а.с. 102-145)..
Судом також встановлено, що Рішеннями Державної податкової служби України № 6627/6/99-00-08-05-05 від 23.10.2019 р., № 7074/6/99-00-08-05-04 від 25.10.2019 р., № 7265/6/99-00-08-05-05 від 28.10.2019 р. продовжено до 05.12.2019 р. включно строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення.
Рішеннями Державної податкової служби України № 11624/6/99-00-08-05-05 від 03.12.2019 р., №11972/6/99-00-08-05-04 від 05.12.2019 р., №8329/6/99-00-08-06-01 від 05.11.2019 р. скарги ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення залишено без розгляду.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення безпідставними, незаконними та винесеними ГУ ДФС в Одеській області з порушенням вимог чинного законодавства, а отже такими, що підлягають скасуванню, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до вимог пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Як встановлено судом, висновки акту перевірки № 1147/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 14.06.2019 року містять відомості про порушення позивачем:
пункт 63.3 ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України, в результаті чого повідомлено контролюючий орган про усі об'єкти оподаткування, як використовувалися у здійсненні підприємницької діяльності;
пункт 16.1 ст.16, п.44.1 сг.44. п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями;
пункт 294.1 ст.294 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не надання звітності, а саме податкової декларації платника єдиного податку за 1 кв 2016 року по строку до 09.05.2016 року;
порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579;
підпункт 2961.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України;
пункт 292.1 статті 292, п.293.3 ст.293 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано єдиний податок, платнику єдиного податку ІІІ групи у загальній сумі 6554,47грн.;
абзац 2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок ІІ група;
пункт 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України - встановлено заниження валового доходу, платника єдиного податку II групи, за 4 місяці 2017 року у сумі 99266 грн.;
пп.49.18.2, пп.49.18.5, п.49.18 ст.49 , п.177.5.2, п.177.5, ст177 Податкового Кодексу України, в результаті чого не надано декларації про майновий стан за 2 квартал 2017 року по строку до 09.08.2017 року, за 2017 рік, 2018 рік - річні по строку до 09.02.2018 року і до 09.02.2019 року відповідно;
пункт 167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено заниження загального оподатковуваного чистого доходу за період перевірки у сумі 505328.55грн., а саме за 2017 рік у сумі 354043 грн., за 2018 рік у сумі 151285,30 грн., в результаті чого донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 79022,57 грн., а саме за 2017 рік у сумі 51791,22 грн., за 2018 рік у сумі 27231,35 грн.;
підпункт г) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України;
Розділ ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. та № 111/26556;
підпункт 2.1 п.2 ст.6 , п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності у загальній сумі 82530,43 грн., а саме за 2017 рік у сумі 59076,38 грн., за 2018 рік у сумі 23454 грн.;
пункт 181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній суми 388550 грн, а саме за липень-грудень 2017 року і за 2018 рік;
пункт 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 17 податкових періодів;
пункт 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 388550 грн.;
підпункт 1.2 п. 16-11, п.1,4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за період перевірки у загальній сумі 7185,21 грн. за 2017-2018 роки;
пункт 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів у сумі 9072, 19 грн.
Так, як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, інспектором ГУ ДФС в Одеській області було здійснено виїзд за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 03.06.2019 року для ознайомлення підприємця з направленням на проведення документальної позапланової перевірки і службовим посвідченням осіб, зазначених у ньому. ФОП ОСОБА_1 за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 був відсутній. У телефонному режимі довірена особа ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повідомила, що 03.06.2019 року прибути не має можливості так як перебуває за межами м.Одеси. 04.06.2019 року до ГУ ДФС в Одеській області з'явилася довірена особа позивача, після чого була ознайомлена з направленням №2969/13-05 від 03.05.2019 року і службовим посвідченням осіб, зазначених в ньому. Про неможливість ознайомлення з направленням на перевірку ФОП ОСОБА_1 і відсутності за місцем реєстрації 03.06.2019 року складено акт №622/15-32-13-05/ НОМЕР_1 .
Як встановлено матеріалами податкової перевірки, до контролюючого органу надано лише відомості по орендованому об'єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 . В свою чергу відомості щодо інших вище вказаних орендованих (приміщень) об'єктів оподаткування, платник податків ФОП ОСОБА_1 , повинен був надати до контролюючого органу у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП , як визначено у п.8.1, 8.4 та 8.5 Наказу Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» зі змінами та доповненнями, згідно якого платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.
Пунктом 63.3 ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
В порушення п. 63.3 ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не повідомив про використання у підприємницькій діяльності вище вказаного об'єкту оподаткування. Вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи та в обгрунтування позовних вимог позивачем не зазначено аргументованих доводів та доказів щодо спростування встановлених порушень.
Крім того, згідно акту перевірки, позивачем до перевірки надано заключні виписки банку за період 2016-2018 роки АТ КБ "ПриватБанк": НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 про відсутність руху коштів. Не надано до перевірки виписки по рахунку НОМЕР_5 про що складено акт ненадання документів від 07.06.2019 року.
ФОП ОСОБА_1 було надіслано повідомлення № 652/13-05 від 03.05.2019 року і лист із переліком необхідних документів до перевірки вих. № 7237/М/15-32-13-05-09 від 16.04.2019 року, які отримано 28.05.2019 року. Документи надано до перевірки згідно описів: № 1-06-19 від 05.06.2019 року та № 2 від 07.06.2019 року. В описі № 2 зазначено, що інші документи, пов'язані з ФОП ОСОБА_1 за 2016-2018 роки відсутні.
Як зазначено у п.16.1 ст.16 Податкового кодексу, платник податків, зокрема, зобов'язаний вести у встановленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бух обліку, фін звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 Податкового кодексу). Платник податків відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За змістом акту перевірки, перевіркою встановлено основних суб'єктів - контрагентів позивача в періоді, що перевірявся, а саме: контрагенти-постачальники : ТОВ "Юні-тойс Україна, код 3918868, в/н № 39 від 07.12.2018 року на суму 27718,56 грн., № 23 від 13.11.2018 року на суму 17254,25 грн. Договір поставки № 03/12/18ЮМ від 03.12.2018 року; Договір поставки № 06/10/16ПМ від 06.10.2016 року, укладений з ТОВ "Прокар Трейдинг" (код 39188812) про передачу у власність товару, вказаному в накладних; Договір поставки № 25/05/16ОМ від 25.05.2016 року, укладений з ТОВ "ОВІ -Дистрибушн" (код 38352380) про передачу у власність товару, вказаними у накладній. Також встановлено контрагентів-покупців: ФОП ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_6 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 3 від 06.07.16р. , № 4 від 13.04.2017 року на придбання стрічки липкої на загальну суму 2091,16 грн.; ФОП ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_7 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 6 від 06.07.16р., № 3 від 13.04.2017 року на постачання автозапчастин на загальну суму 3166,51 грн.; ФОП ОСОБА_5 , рнокпп НОМЕР_8 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 1 від 07.03.17р. на постачання килимків на загальну суму 464,52 грн.; ФОП ОСОБА_6 , рнокпп НОМЕР_8 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 4 від 06.07.16р. на постачання стрічка липка на загальну суму 260,09 грн.; ФОП ОСОБА_7 , рнокпп НОМЕР_9 ,договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 1 від 06.07.16р. на постачання стрічки липкої на загальну суму 288,28 грн.; ФОП ОСОБА_8 , рнокпп НОМЕР_10 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 2 від 06.07.16р. на постачання стрічки липкої на загальну суму 344,94 грн.; ФОП ОСОБА_9 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, п/н № 7 від 06.07.16р. на постачання стрічки липкої на загальну суму 278,40 грн.; ФОП ОСОБА_10 , рнокпп не зазначено на рахунку і ТТН, адреса ФОП АДРЕСА_3 , договір щодо співпраці до перевірки не надано, рахунок № 206 від 04.04.17р. на постачання автозапчастин на загальну суму 10857,56 грн. ТТН № 206 від 04.04.2017 року , в якій вантажовідправник ФОП ОСОБА_1 .
Згідно аналізу наданих позивачем документів, перевіряючим зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки надав не усі документи пов'язані з придбанням ТМЦ і подальшою їх реалізацією, тому визначити залишки ТМЦ на початок і кінець перевірки не має можливості. ФОП ОСОБА_1 не надав відомості щодо залишків ТМЦ. Також, відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки оборотно-сальдові відомості щодо стану заборгованостей (акт не надання документів від 07.06.2019 року.).
Вказані документи не були надані позивачем і під час розгляду цієї справи.
Щодо своєчасності подання податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат), відповідачем встановлено, що у періоді з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування єдиний податок III група.
Для платників єдиного податку 3 групи, згідно п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним ) періодом є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Перевіркою встановлено, що податкові декларації платника єдиного податку наданні не вчасно, а саме: 1 кв.2016 року, граничний термін надання до 09.05.2016 року - не надана; 2 кв.2016 року вх.. № 9116332164 від 11.07.2016 року; 3 кв.2016 року вх.. № 9183467399 від 05.10.2016 року; 2016 рік вх.. № 9268367016 від 27.01.2017 року.
Враховуючи вищевказане відповідачем зроблено висновок про порушення п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не надання звітності , а саме податкової декларації платника єдиного податку за 1 кв 2016 року по строку до 09.05.2016 року.
Під час розгляду справи позивачем до суду не надано доказів подання податкової декларації платника єдиного податку за 1 кв 2016 року в строк до 09.05.2016 року, а відтак означений вище висновок податкового органу є обгрунтованим.
Також, судом встановлено, що позивачем до перевірки надана Книга обліку доходів № 1771 від 2012 року, зареєстрована в Малиновській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області.
Підпунктом 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фіскальну політику.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі - Порядки № 579).
Відповідно до вимог Порядків № 579 фізичні особи - підприємці платники єдиного податку першої - третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності.
Записи в книгах обліку доходів (книгах обліку доходів і витрат) виконуються за підсумками: робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою.Дані книг обліку доходів (книг обліку доходів і витрат використовуються для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 8 Порядків).
В порушення пп.296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ і Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерстві фінансів України від 19.06.2015 № 579 ФОП ОСОБА_1 у періоді з квітня 2017 року до грудень 2018 року зазначав у Книзі дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності не за щоденними підсумками, а за щомісячними підсумками.
У періоді з 01.01.2016 року по жовтень 2016 року позивач відображав у книзі лише дохід, отриманий на поточний рахунок підприємця, не відображаючи доходи отримані готівкою і проведені через РРО .
До бюджету єдиний податок нараховувався у сумі - 5% (протягом 2016 року) суми валового доходу, протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за податковий (звітний) квартал.
Вказані обставини підтверджені належними доказами та не спростовані позивачем під час розгляду справи.
Пунктом 292.1 статті 292 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI змінами та доповненнями визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи- підприємця є - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статі при цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продаж рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності фізичній особі використовується в її господарській діяльності.
Судом встановлено, що в порушення вимог п.292.1 ст.292 Податкового Кодексу України позивач не надав податкову декларацію платника єдиного податку за 1 кв.2016 року та відповідно не задекларував суму валового доходу отриманого протягом 1 кв.2016 року, а відтак в подальшому при заповненні щоквартальних податкових декларацій платника єдиного податку III групи підприємець включив суму валового доходу до річної суми, але єдиний податок за 1 квартал не нарахував через відсутність декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу валового доходу податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік включив суми доходів, отриманих на поточний рахунок КБ "ПриватБанк" відповідним відображенням у книзі обліку доходів, а кошти, отримані готівкою та проведені через зареєстрований РРО до складу доходу і відображенню у книзі обліку доходів не включено, чем порушено п.292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження валового доходу за 2016 рік на 9072,19 грн.
Нараховані суми єдиного податку, згідно наданих податкових декларацій, сплачені до бюджету, а саме за: 7511,15 грн. сплачено і нараховано 19.08.2016 року; 10105,80 грн. сплачено і нараховано 19.11.2016 року; 9350,89 сплачено і нараховано 19.02.2016 року.
При наданні податкової декларації за 1 півріччя 2016 року сума валового доходу за 1 кв.2016 року включено до складу доходу 1-го півріччя 2016 року, але при нарахуванні єдиного податку за півріччя зазначено сума єдиного податку (рядок 11) 13612,01 грн. (272240,24х5%), при цьому у р. 13 "нараховано за попередній звітний період" зазначено 6100,86 грн. та відповідно у рядку 14 "сума єдиного податку", яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду зазначено 7511,15 грн., але сума єдиного податку за 1 квартал 2016 року не була нарахована та відповідно не відображена у картці особового рахунку підприємця 18050400 через не надання податкової декларації платника єдиного податку.
Враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п. 292.1 статті 292, п.293.3 ст.293 Податкового Кодексу України, через не декларування валового доходу платника єдиного податку III групи у І кварталі 2016 року та відповідно не нараховано єдиний податок за 1 кв.2016 року по строку 19.05.2016 року у сумі 6100,86 грн., і не нараховано єдиний податок за 2016 рік за отриманий дохід готівкою у сумі 453,61 грн.
Крім того, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок II група, згідно самостійно наданої заяви платника єдиного податку № 6 від 02.12.2016 року про перехід з III групи платника єдиного податку на II групу.
В ході проведення перевірки встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування 2 групи, а саме встановлено перевищення використання дозволеної чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку одночасно, яка передбачена вимогами аб.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, так суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності , поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платниками єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Разом з тим, під час перевірки відповідачем було встановлено використання позивачем праці найманих працівників більше 10 осіб одночасно у звітному періоді. Суд вказує на те, що позивач не заперечував під час розгляду справи, що у II кварталі 2017 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування II групи, використовував працю 11 найманих працівників, у III кварталі 2017 року - 12 осіб і у 4 кварталі 2017 року 13 осіб. Під час перевірки позивач надав відповідачу відповідні трудові угоди про прийняття та звільнення працівників за 2015-2017 роки і табелі обліку робочого часу. Відтак, перевіркою було підтверджено одночасне використання праці найманих працівників у періоді з 06.04.2017 року по 14.04.2017 рік - 11 осіб, а саме: у березні 2017 року кількість працівників становила 10 осіб, у квітні 2017 року було прийнято працівника - ОСОБА_11 , дата прийняття 06.04.2017 року, працівника ОСОБА_12 звільнено 14.04.2017 року. 05.05.217 року прийнято працівника ОСОБА_13 , відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість висновків відповідача про встановлення порушення умов перебування і використання спрощеної системи оподаткування платника єдиного податку II групи, як передбачено вимогами аб.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України.
Суд вказує на те, що вимогами аб.6 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України зазначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.
Відтак, порушуючи вимоги аб.6 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не перейшов самостійно з 01.07.2017 року на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, що ним не заперечувалось під час розгляду справи.
Разом з тим, за результатами перевірки, в результаті порушення ФОП ОСОБА_1 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування єдиний податок II група, визначених аб.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу і не виконуючи вимоги аб.6 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ФОП ОСОБА_1 згідно п.299.11 ст.299 ПКУ з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, а саме не перейшов на загальну систему оподаткування. Порушення допущено у квітні 2017 року, тобто з 01.07.2017 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування обліку і звітності.
Як встановлено перевіркою, згідно відомості з ДРФО-ПП ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) отримував доходи:
за 2016 рік за ознакою доходу "157" у сумі 3870,39 грн.;
за 2017 рік за ознакою доходу "157" у сумі 20213,63 грн.;
за 2018 рік за ознакою доходу "157" у сумі 4947,50 грн..
Відповідно до даних книги обліку доходів валовий дохід за 1 кв.2017 року складає 379646,95 гривень і за квітень 2016 року зазначено на сторінці 42 книги дохід 110732 грн., травень 0,0 грн., червень 2017 року 110732 грн., тобто загальна сума отриманого доходу за 1 півріччя 2017 року, за даними платника, складає 601110,95 грн.
Згідно виписок банку на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти від продажу товарів за 1 кв.2017 року у сумі 478912,92 гривень. Аналізуючи дані книги обліку доходів і виписки банку, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не відобразив у книзі обліку доходів кошти, отримані 10.02.2017 року - 4766,0 грн. оплата за МЕТРу за машинку, згідно рахунку від 08.02.2017 року ОСОБА_14 і 22.03.2017 року кошти у сумі 94500 гривень оплата за товар, згідно накладної від 21.03.2017 року, платник ОСОБА_15 . За травень 2017 року надійшло на поточний рахунок коштів від продажу товарів 62467,06 грн., в книзі обліку в травні 2017 року надходження коштів не відображено. В червні 2017 року дохід складає 110732 грн., згідно книги обліку доходів.
В результаті вищевикладеного, суд дійшов висновку про підтвердження встановленого порушення п.292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України та визначеного заниження валового доходу платника єдиного податку II групи, за 1 півріччя 2017 року у сумі 161733 грн.
Пп.177.5.2, п.177.5, ст.177 Податкового Кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набирання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.
Пп.177.5, ст.177 Податкового Кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В свою чергу, суд вказує на те, що враховуючи порушення вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку, позивач повинен був з 01.07.2017 року перебувати на загальній системі, особливості оподаткування доходів відображення якої встановлено статтею 177 Кодексу, а відтак сплачувати до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено порушення, а саме не надання декларацій про майновий стан за 2 квартал 2017 року по строку до 09.08.2017 року (пп. 177.5.2 ст.177 ПКУ), за 2017 рік - річна по строку до 09.02.2018 року і за 2018 рік - по строку до 09.02.2019 року (п. 177.5 ст.177 ПКУ ), в результаті чого порушено пп.49.18.2, пп.49.18.5, п.49.18 ст.49 , п.177.5.2, п.177.5, ст.177 Податкового Кодексу України.
Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Порушуючи вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності ФОП ОСОБА_1 фактично з 01.07.2017 року перебував на загальній системі оподаткування.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб- підприємців визначено ст.177 Податкового кодексу України. Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід,тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, ФОП ОСОБА_1 у книзі обліку доходу відображав лише щомісячні підсумкові суми отриманого доходу, порушуючи вимоги заповнення Книги обліку доходів, а відтак суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості визначити, які саме суми доходу не включено до складу валового доходу за результатами перевірки неможливо.
Враховуючи зазначене, за результатами перевірки, згідно наданих виписок банку і даних книги обліку доходів, відповідачем правомірно встановлено заниження валового доходу за 2017 рік у сумі 715684 грн., за 2018 р. у сумі 1227099 грн.
Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розд. IV ПКУ); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПКУ); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково- касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб- підприємців визначено ст.,177 Податкового кодексу України. Згідно з п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця. Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, встановлено п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України. До зазначених витрат, зокрема, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1-177.4.3 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за РКО, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.
Згідно п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.
Тому суд критично ставиться до аргументу позивача, що відповідачем не враховано понесення позивачем витрат, які безпосередньо були пов'язані з отриманням ним доходів на загальну суму 647371,97 грн. (166 888,29 (за 2016 р.) + 169 388,02 (за 2017 р.) + 311 095,66 (за 2018 р.)) так як суд встановив, що у позивача не вівся облік товарних запасів на кінець року (2016, 2017, 2018 років), так само в книзі обліку доходів та витрат відсутні дані щодо розміру витрат пов'язаних з отриманням доходу, при цьому перевіряючими враховані усі витрати, які понесені позивачем в перевіряємому періоді та підтверджені первинними документами наданими під час перевірки для вирахування заниженої суми доходу.
В результаті порушення п. 177.2 ст.177 ПКУ, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за період перевірки у сумі 429014 грн., а саме за 2017 рік у сумі 287729 грн., за 2018 рік у сумі 151285,30 грн.
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2017р. по 31.12.2018р., що підлягає сплаті до бюджету СГД фізичною особою ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за період перевірки в сумі 79022,52 грн.
Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно з урахуванням сплачених ним протягом року авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Разом з тим, як зазначено судом вище, позивач в порушення вимоги п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України не надав декларацію про майновий стан за 2017рік і за 2018 рік, тим самим занизив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у сумі 79022,57 грн., а саме за 2017 рік у сумі 51791,22 грн., за 2018 рік у сумі 27231,35 грн.
Крім того, в ході проведення перевірки правильності відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем встановлено порушення пп.г) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що у 4 кв.2017 року було укладено трудовий договір № 2-17 від 13.10.2017 року з ОСОБА_16 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 . При наданні звіту форми 1ДФ за 4 кв.2017 року і 1 кв.2018 року підприємцем зазначено недостовірні відомості - невірний рнокпп НОМЕР_12 , які призвели до зміни платника податку. Також в ході проведення перевірки встановлена виплата доходів підприємцю у вигляді орендної плати, але такі виплати ФОП ОСОБА_1 не відобразив у звіті форми 1-ДФ за ознакою доходу "157", що є порушенням п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.
Згідно ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.07% протягом 2015 року і 22,0% з 01.01.2016 року визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% з врахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується ЄСВ відповідачем встановлено порушення, а саме заниження ЄСВ на загальну суму 82530,43 грн. .
Відповідно до п.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами ДФС у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів ДФС, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
У відповідності з пп.2.1 п.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок"
Отже, виходячи з вищезазначеного, згідно акту перевірки ФОП-фізичній особі ОСОБА_1 відповідачем правомірно донараховано єдиний соціальний внесок за період перевірки у загальній сумі 82530,43 грн., а саме за 2017 рік у сумі 59076,38 грн. і за 2018 рік у сумі 23454 грн.
Крім того судом встановлено із врахуванням висновків акту перевірки, що за період з 01.07.2016 року по 01.07.2017 рік (останні 12 календарних місяців до переходу на загальну систему оподаткування ) ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 1151,9 тис. грн., та повинен був не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ подати до контролюючого органу заяву про обов'язкову реєстрацію особи як платника податку на додану вартість.
Пунктом 183.10 ст. 183 ПКУ визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
В порушення п. 181.1 ст.181, п. 183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не надав заяву про обов'язкову реєстрацію особи як платника податку на додану вартість та відповідно занизив податкове зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2017 року по 31.12.2018р.ік у загальній суми ПДВ 388550 грн.
Відтак, є обгрунтованими висновки відповідача, що за період з 01.07.2017 року по 31.12 2018 рік суб'єктом підприємницької діяльності за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету податок на додану вартість у сумі 388550 грн.
Відповідно до ст..202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом для платників податку на додану вартість є один календарний місяць, з врахуванням, якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Згідно п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В порушення вищевказаного, з урахуванням обов'язкової реєстрації платником податку з 01.07.2017 року, ФОП ОСОБА_1 не надав до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за 17 податкових періодів: за липень-серпень 2017 року до 20.09.2017 року; за вересень 2017 року до 20.10.2017 року, та за наступні податкові (звітні) періоди 2017- 2018 років відповідно.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
В періоді з 01.07.2017р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 здійснював оптову торгівлю автозапчастина та іграшками. Дохід від підприємницької діяльності підприємець отримував у готівковій і безготівковій формах.
У відповідності до п.201.10 ст.20І Податкового кодексу України: "При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку- продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних таабо розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені".
З урахуванням вищевикладеного платником податку на додану вартість порушено терміни реєстрації податкових накладних ( не зареєстровано ), що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями), на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, на загальну суму ПДВ 388550 грн.
В періоді з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року СГД ОСОБА_1 був платником військового збору відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України та відповідно з урахуванням порушень зазначеними вище позивачем було занижено військовий збір за 2017-2018 роки у загальній сумі 7185,21 грн.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 19.10.2016 рік отримував дохід як у готівковій формі з використання РРО так і у безготівковій формі.
Як відображено в акті перевірки, згідно даних ІС "Податковий блок" та ІС "Архів електронної звітності" обсяг розрахунків, здійснених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій становить за 2016 рік-9072,190 грн. без ПДВ.
Разом з тим, позивачем до перевірки не надано фіскальні чеки, Z-звіти, касові книги № 3000151086р./2 від 15.04.2016 року і № 3000151086р. від 28.07.2015 року.
Основним документом, що регулює питання ведення операцій з готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 637), згідно з яким відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладено на керівника підприємства. Дія положення поширюється і на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, в цьому випадку під терміном "каса" розуміється місце здійснення готівкових розрахунків, приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей та касових документів.
Відповідно до п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися в книзі оприбуткування готівки підприємцями - це проведення ними обліку готівки в Книзі обліку доходів і витрат.
В результаті вище викладеного, ФОП ОСОБА_1 , надавши до перевірки книгу обліку доходів і згідно даних АС "Податковий блок", встановлено не оприбуткування готівкових розрахунків у сумі 9072,19 грн. у 2016 році, чим порушено п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пункту 63.3 ст.63 (абз.4) Податкового кодексу України, в результаті чого повідомлено контролюючий орган про усі об'єкти оподаткування, як використовувалися у здійсненні підприємницької діяльності; пункту 16.1 ст.16, п.44.1 сг.44. п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями; пункт 294.1 ст.294 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не надання звітності, а саме податкової декларації платника єдиного податку за 1 кв 2016 року по строку до 09.05.2016 року; порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579; підпункту 2961.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України; пункт 292.1 статті 292, п.293.3 ст.293 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано єдиний податок, платнику єдиного податку ІІІ групи у загальній сумі 6554,47грн.; абзацу 2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок ІІ група; пункт 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України - встановлено заниження валового доходу, платника єдиного податку II групи, за 4 місяці 2017 року у сумі 99266 грн.; пп.49.18.2, пп.49.18.5, п.49.18 ст.49, п.177.5.2, п.177.5, ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого не надано декларації про майновий стан за 2 квартал 2017 року по строку до 09.08.2017 року, за 2017 рік, 2018 рік - річні по строку до 09.02.2018 року і до 09.02.2019 року відповідно; пункту 167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено заниження загального оподатковуваного чистого доходу за період перевірки у сумі 505328.55грн., а саме за 2017 рік у сумі 354043 грн., за 2018 рік у сумі 151285,30 грн., в результаті чого донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 79022,57 грн., а саме за 2017 рік у сумі 51791,22 грн., за 2018 рік у сумі 27231,35 грн.; підпункт г) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України; Розділ ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. та № 111/26556; підпункту 2.1 п.2 ст.6 , п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності у загальній сумі 82530,43 грн., а саме за 2017 рік у сумі 59076,38 грн., за 2018 рік у сумі 23454 грн.; пункту 181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній суми 388550 грн, а саме за липень-грудень 2017 року і за 2018 рік; пункт 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 17 податкових періодів; пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 388550 грн.; підпункту 1.2 п. 16-11, п.1,4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за період перевірки у загальній сумі 7185,21 грн. за 2017-2018 роки; пункту 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено не оприбуткування готівкових коштів у сумі 9072, 19 грн. є обґрунтованими та вмотивованими.
При цьому судом враховано, що позовна заява не містить доводів неправомірності позиції контролюючого органу із всіх вказаних питань та позивачем в обґрунтування доводів позовної заяви зазначено що донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та штрафних санкцій є неправомірним оскільки контролюючим органом не приймалося Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Фактично доводи позивача зводяться до того, що до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції без прийняття відповідачем відповідного рішення про скасування реєстрації позивача платником єдиного податку.
Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки з огляду на передбачений підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 ПК України такий принцип податкового законодавства України як невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, реєстрація позивача платником єдиного податку (формальна наявність у платника неанульованого свідоцтва платника єдиного податку) не є достатньою підставою для застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки податкове законодавство пов'язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації. Реєстрація платником податків за спрощеною системою оподаткування в порушення вимог закону не може ставити особу в більш вигідне становище в порівнянні з іншими платниками податків.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 року по справі №2040/6178/18.
Відтак, суд дійшов висновку щодо безпідставності знаходження позивача на спрощеній системі оподаткування з огляду на використовування праці найманих осіб яка, одночасно перевищила 10 осіб та переходу у зв'язку із цим на загальну систему оподаткування, що, в свою чергу, позбавляло позивача права на застосування спрощеної системи оподаткування. А відтак, обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій, з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником ПДВ, а також обов'язок з його сплати та подання звітності особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з часу переходу на загальну систему оподаткування.
Такого ж висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року по справі №120/1676/19-а.
Щодо доводів позивача, про те, що Акт перевірки не відображає фактичних обставин справи, не містить повного та всебічного аналізу матеріалів по справі, чітких посилань на документи, на підставі яких зроблені висновки, а також не містить чіткого обгрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства, суд вказує на те, що враховуючи наведені судом вище мотиви щодо обґрунтованості висновків акту перевірки та зясовані судом обставини справи - такі доводи позивача спростовані матеріалами справи та висновками суду наведеними в цьому рішенні.
Щодо доводів позивача що в Рішеннях № 6627/6/99-00-08-05-05 від 23.10.2019 року, № 7074/6/99-00-08-05-04 від 25.10.2019 року, № 7265/6/99-00-08-05-05 від 28.10.2019 року, №8329/6/99-00-08-06-01 від 05.11.2019 року про продовження строку розгляду скарг позивача відсутні докази того факту, що в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС Павлович Д. являється особою, уповноваженою на прийняття рішень за результатами розгляду скарг платників податків, суд вказує на те, що вказані Рішення не є предметом спору в цій справі. З наведених підстав суд критично оцінює і доводи позивача що Рішення № 8329/6/99-00-08-06-01 від 05.11.2019 року, № 11624/6/99-00-08-05-05 від 03.12.2019 року та № 11972/6/99-00-08-05-04 від 05.12.2019 року, якими скарги ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення залишено без розгляду, є безпідставними, необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим всі скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню повністю задоволеними.
Щодо посилання позивача на несвоєчасність відправлення ППР на адресу позивача, то Податковий кодекс України не пов'язує недійсність податкового повідомлення-рішення прийнятого у встановлені строки через затримку їх відправлення до платника податків.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, податкових повідомлень-рішень та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.