Справа № 420/8113/20
23 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проведення 24 лютого 2020 року уточнення розрахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну ї здоров'ю;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 , листом №4849-4671/Б-02/8-1500/20 від 12 червня 2020 року, в усуненні помилки допущеної при проведенні 24 лютого 2020 року перевірки нарахованої ОСОБА_1 , суми недоотриманої пенсії, за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 , недоплачені 85192,22 грн. недоотриманої пенсії, що нарахована за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 лютого 2017 року №99/Б-1 позивачу стало відомо, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509, йому проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату у розмірі 222870,20 грн. за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року. Однак, згідно відомості №1/15575 на виплату пенсій, соціальної допомоги за березень 2020 року від 19 березня 2020 року, позивачу виплачено лише 137677,98 грн.
З цього приводу позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив повідомити причини зменшення нарахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509 суми недоотриманої мною пенсії за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року, на що ГУ ПФУ, листом №3558-3363/6-02/8-1500/20 від 12 травня 2020 року повідомило, що «В результаті перевірки було з'ясовано, що початкова сума 222870,20 грн. нарахована без урахування виплачених сум (розміру щомісячної пенсійної виплати). У і зв'язку з чим, 24.02.2020 проведено уточнення суми перерахунку, яка склала 137677,98 грн.».
22 травня 2020 року, позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою в якій просив усунути помилку допущену при проведенні 24 лютого 2020 року і перевірки нарахованої мені суми недоотриманої, за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року, та виплатити мені недоплачені 85192,22 грн. недоотриманої пенсії, що нарахована за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509. Проте, ГУ ПФУ, листом №4849-4671/5-02/8-1500/20 від 12 червня 2020 року відмовило позивачу у задоволенні заяви з посиланням на те, що «У рішенні суду зазначено, що пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду; заподіяну здоров'ю, необхідно призначити : відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч, 1 ст. 28 Закону, починаючи з 24 лютого 2005 року, при . цьому не вказано, що необхідно перераховувати з подальшим підвищенням і прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим, в 2017 році проведено уточнення розрахунку пенсії по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону, починаючи з 24 лютого 2005 року, тобто, виходячи із прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність станом на 24.02.2005р. без подальшого його збільшення.»
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії як інваліду 2 групи постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до 1 ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних і пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які і втратили працездатність за період з 24.02.2005 по 22.07.2011 в сумі 222870,20 грн. Та зазначає, що оскільки у постанові суду було зазначено здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду і заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України " Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про 'загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24 лютого 2005 року та не вказано про необхідність перераховувати пенсію з подальшим підвищенням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 у 2017 та 2020 році було переглянуто нараховану суму боргу. В результаті перерахунку сума, нарахована на виконання постанови суду становила 137677,98 грн. та була виплачена -позивачу у березні 2020 року, у зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року в Адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської ошіасті здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України " Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 24 лютого 2005 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18/Б-2 від15.08.2016р. повідомлено позивача, що йому проведено з 22.01.2015р. перерахунок пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 по 22.07.2011р., доплата становить 222870грн.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07 лютого 2017 року №99/Б-1 ОСОБА_1 , на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509, проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату у розмірі 222870,20 грн. за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року.
В зазначеному листі вказано, що нарахована доплата в сумі 222870,20 грн., визначена правильно, тобто без виключення періоду з 24.02.2005 по 31.10.2005 та, квітня 2010року.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 було виплачено лише 137677,98 грн.
Таким чином, різниця між нарахованою сумою недоотриманої пенсії та виплаченою у березні 2020 року сумою склала 85192,22 грн.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив повідомити причини зменшення нарахованої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509 (далі - Постанова суду) суми недоотриманої мною пенсії за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року. На яку ГУ ПФУ, листом №3558-3363/6-02/8-1500/20 від 12 травня 2020 року повідомило, що в результаті перевірки було з'ясовано, що початкова сума 222870,20 грн. нарахована без урахування виплачених сум (розміру щомісячної пенсійної виплати). У зв'язку з чим, 24.02.2020 проведено уточнення суми перерахунку, яка склала 137677,98 грн.».
Проте, як встановлено судом з розпорядження №114907 від 09 липня 2015 року (з розрахунком пенсії) на виконання Постанови суду, вбачається, що, зокрема, станом на 01 січня 2006 року, розмір виплачуваної пенсії складав 776,87 грн., розмір недоотриманої в січні 2006 року пенсії склав 2475,63 грн., з яких - 2425,63 грн., - розмір недоотриманої в січні 2006 року , пенсії, 50 грн. - підвищення за кодом нарахування 709, а загальний розмір пенсії, яка підлягала виплаті в січні 2006 року - 3252,50 грн.
Розміри сум недоотриманої позивачем пенсії, щомісячно, в період з грудня 2005 року по 1 липень 2011 року, зазначений в розпорядженні № НОМЕР_1 від 09 липня 2015 року та доданому розрахунку пенсії співпадають з розмірами сум недоотриманої пенсії, які, помісячно, визначені у протоколі індивідуального перерахунку пенсії від 13 липня 2015 року №0/Р 114907. Крім того, протоколом індивідуального перерахунку пенсії від 13 липня 2015 року №0/Р 114907, підтверджено, що загальна сума недоотриманої мною пенсії за період з 2005 року по 2011 рік складає 222870,20 грн.
25.05.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою в якій просив усунути помилку допущену при проведенні 24 лютого 2020 року і перевірки нарахованої суми недоотриманої, за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року, та виплатити недоплачені 85192,22 грн. недоотриманої пенсії, що нарахована за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509.
ГУ ПФУ, листом №4849-4671/5-02/8-1500/20 від 12 червня 2020 року відмовило позивачу у задоволенні заяви з посиланням на те, що у рішенні суду зазначено, що пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду; заподіяну здоров'ю, необхідно призначити: відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч, 1 ст. 28 Закону, починаючи з 24 лютого 2005 року, при цьому не вказано, що необхідно перераховувати з подальшим підвищенням і прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим, в 2017 році проведено уточнення розрахунку пенсії по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону, починаючи з 24 лютого 2005 року, тобто, виходячи із прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність станом на 24.02.2005 без подальшого його збільшення.»
Вважаючи такі дії відповідача та відмову протиправними позивач звернувся до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: особам з інвалідністю ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом сім частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом чотири, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частина третя статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відтак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745, якою встановлено інші розміри основної державної та додаткової пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначена постанова набрала чинності 23 липня 2011 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту четвертого Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №2857-VI та постанови Кабінету Міністрів України № 745.
Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18/Б-2 від15.08.2016р. повідомлено позивача, що йому проведено з 22.01.2015р. перерахунок пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 по 22.07.2011р., доплата становить 222870грн.
Суд зазначає, що погашення заборгованості за рішеннями суду, які було ухвалено до 01 січня 2013 року здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.
Відповідно до пункту 20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, погашення заборгованості здійснюється Державним казначейством України в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень суду, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Виплата коштів здійснених на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 було виплачено лише 137677,98 грн..
Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12.10.2004.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у 2011 році.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17 (К/9901/1564/17).
Під час розгляду вказаної справи суд бере також до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21). Так, Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).
У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.
Стосовно суми заборгованості, розрахунок якої наведено позивачем у своєму позові, то суд зважає на те, що нарахування відповідних сум належить до компетенції відповідача-1, а тому наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий до уваги.
Ураховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не здійснено протиправних дій, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проведення 24 лютого 2020 року уточнення розрахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну ї здоров'ю; визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 , листом №4849-4671/Б-02/8-1500/20 від 12 червня 2020 року, в усуненні помилки допущеної при проведенні 24 лютого 2020 року перевірки нарахованої ОСОБА_1 , суми недоотриманої пенсії, за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 , недоплачені 85192,22 грн. недоотриманої пенсії, що нарахована за період з 24 лютого 2005 року по 22 липня 2011 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року по справі №2-а-31/10/1509 задоволенню не підлягають.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Єфіменко
.