23 жовтня 2020 р.Справа №160/13551/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ); відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
22 жовтня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ); відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати наказ ТВО командира військової частини НОМЕР_2 полковника Згуровця В. від 04.09.2020 року №117 «Про результати службового розслідування у військовій частині НОМЕР_2 » та наказ начальника військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-лейтенанта Криштуна І. від 21.09.2020 року « 13-ОД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/13551/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Одночасно до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу начальника військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-лейтенанта Криштуна І. від 21.09.2020року № 13-ОД про притягнення підполковника ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_3 ) - начальника відділення Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби через службову відповідальність».
Вказана заява мотивована тим, що після ознайомлення заявника з наказом №13-ОД від 21.09.2020 року особова справа ОСОБА_1 буде направлена зі Східного територіального управління ВСП через Головне управління ВСП до Генерального штабу Збройних Сил України з метою видання наказу про звільнення останнього з військової служби, тому, в подальшому, для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде звернутися до суду із іншим позовом про поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за вимушену незаконну відсутність на службі, що зможе ускладнити виконання судового рішення по справі.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на його підтвердження, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Частинами першою, третьою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанціях) № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Тому судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб, визначений заявником, суд фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтями 150-151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.
Посилання у заяві на те, що невжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача ще не свідчить про те, що відсутність заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав та інтересів позивача у визначеному законом порядку. Тим паче, чинне національне законодавство визначає такі способи захисту порушених трудових прав як поновлення працівника на роботі з дня незаконного звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Також суд вважає передчасними і такими, що об'єктивно не підтверджуються посилання позивача на очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Водночас доводи, наведені у позовній заяві, належить перевірити під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені заявником, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ); відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко