12 жовтня 2020 року Справа № 160/8374/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
21 липня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 18.03.2020 року за №UA110000/2020/000146/2 щодо коригування митної вартості товарів;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення за №UA110150/2020/00051.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним до митного оформлення було надано ЕМД №UА110150/2020/004345, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів) загальною вартістю - 230 830,52 гривень, за ціною договору.
Однак, 18.03.2020 року відповідач ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів за номером UA 10000/2020/000146/2, яким підвищив митну вартість товару, внаслідок чого збільшилась сума податків на 274 496,95 грн., яке було обґрунтовано тим, що декларантом не надано сертифікат походження товару, визначений у проформі-інвойс, термін поставки товару відрізняється від фактичної дати поставки. Крім того, митницею встановлено факт перевантаження товару, однак відповідних документів не надано.
Позивач стверджує, що рішення відповідача щодо визначення митної вартості суперечить вимогам закону, порушує права позивача та підлягає скасуванню, оскільки позивачем були надані усі документи передбачені ст. 53 МК України, для визначення митної вартості за ціною договору, оскільки, по - перше, сертифікат походження товару не був додатком до контракту а тому і не міг бути наданий відповідачу. По - друге, щодо терміну поставки позивач зазначив, що термін поставки не впливає на митну вартість товару, оскільки сума контракту не змінюється. По - третє, позивач зазначив, що він не є стороною договору страхування, оскільки обов'язок страхувати товар покладено на продавця.
Крім того, позивач наголосив, що зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не відповідає приписам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у ньому відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо.
Також позивач зазначив, що ним понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 23 липня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
13 серпня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Декларант позивача 17.03.2020 подав до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UА110150/2020/004345 для здійснення митного оформлення партії товару - арматура для трубопроводів в асортименті.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар" до митного контролю та оформлення 17.03.2020 №UA110150/2020/004345 заявлено партію товару, імпортовану за контрактом з виробником товару від 07.06.2016 №СН021/16 (гр.44 ЕМД) з компанією YUANDA VALVE GROUP CO.,LTD.
Відповідно до п.3.5-3.6 контракту від 07.06.2016 №СН021/16 продавець повинен надати покупцю обов'язковий пакет документів. Проте, сертифікат походження товару до митного оформлення декларантом не надано.
Декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс №01/2019 від 01.11.2019 року що містить посилання на контракт від 07.06.2016 №СН021/16, в якому зазначено умови оплати: 30 % передплата та залишок суми протягом 10 днів після відвантаження та отримання копії коносаменту. При цьому, термін доставки вказано: 40-45 днів за умови отримання передплати.
До митного оформлення надано банківський платіжний документ №б/н від 07.11.2019 року на суму 12449,78 дол. США. Призначення платежу вказано - передплата та містить посилання на договір від 07.06.2016 р. №СН021/16 та проформу-інвойс №01/2019 від 01.11.2019. Доставка оцінюваної партії товару здійснена за коносаментом №TSHX028296 від 31.12.2019.
При цьому, визначений термін доставки в проформі-інвойс №01/2019 від 01.11.2019 р. , відрізняється від фактичної доставки оцінюваної партії товару.
Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки CIF - Одеса, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном CIF, продавець поставляє товар на борт судна, зобов'язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю (110% вартості товару).
Декларантом надано страховий поліс №1405110022019001908 від 25.12.2019, який містить відомості щодо мінімального страхового покриття згідно терміну CIF (Інкотермс-2010), при цьому відомості про суму страхового внеску відсутні.
Доставка оцінюваної партії товару здійснена за коносаментом №TSHX028296 від 31.12.2019 в контейнері CMAU8217002.
За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.touch.track-trace.com, встановлено наявність перевантаження товарів, що переміщувались в контейнері №OOLU7811100 в проміжних портах: в Busan, Korea на судно СМА CGM Bougainville та в Malta на судно СМА CGM Fort Ste Marie.
Наявність перевантажень свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 355 МКУ до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару.
У графі „номер контракту” китайської митної декларації №041320190139506479, де згідно діючих правил по оформленню вантажних декларацій при імпорті і експорті товарів з КНР (маніфест/положення N52, 2008 рік) зазначається номер контракту імпорту-експорту товару, вказано реквізити за номером 01/2019, що не відповідає заявленому до митного оформлення номеру зовнішньоекономічного контракту (СН021/16).
У графі 44 ЕМД наявний документ інвойс, підтверджений Китайською ТПП, проте вказаний документ не містить відміток крім продавця YUANDA VALVE GROUP CO.,LTD.
18.03.2020 декларантом ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар" супровідним листом №56 від 18.03.2020 додатково надіслано: рахунок-інвойс №01/2019 від 13.12.2019 з перекладом; додаткову угоду №3 від 10.12.2019 до контракту.
Також декларантом ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар" надіслано лист №57 від 18.03.2020, яким повідомлено, що інші документи у ході митного оформлення товару у 10-денний термін надати неможливо.
18.03.2020 року декларантом надіслано додаткову угоду №3 від 10.12.2019 до контракту, якою викладено п.3.7 контракту у новій редакції та внесено зміни щодо обов'язкового пакету документів, серед яких сертифікат походження товару відсутній. Проте, надання вказаного документу продавцем передбачено п.3.5 контракту від 07.06.2016 №СН021/16.
Додаткову угоду №3 від 10.12.2019 було надіслано декларантом під час проведення процедури консультації, яка вже була у наявності під час подання ЕМД №UA110150/2020/004345 від 17.03.2020, проте декларантом відразу не надано, що викликає обґрунтовані сумніви у її достовірності.
Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №UА110150/2020/004345 від 17.03.2020, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ.
Митна вартість визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні:
Товар №1 скориговано до рівня митної вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису «Клапани запірні (поворотні) засувки чавунні батерфляй: Затвор мА є перекривальний (регулювальний) елементу формі диска з діаметром, що приблизно дорівнює внутрішньому діаметру трубопроводу. При перекритті потоку робочого середовища диск затвору повертається навколо осі: Засувка Батерфляй, чавунний диск», країни походження та відправлення, комерційних умов поставки - FOB, імпортованого за контрактом з виробником та випущеного у вільний обіг за ціною самостійно заявленою декларантом за резервним методом за ЕМД від 05.02.2020 №UA 100050/2020/214295 - 3,72 дол. США/кг.
Товар №2 скориговано до рівня митної вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису «Арматура для трубопроводів: Кульовий кран», країни походження та відправлення, у співставних обсягах ввезення, імпортованого за контрактом з виробником, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 13.03.2020 №UA500030/2020/203174 - 3,7100 дол. США/кг.
Товар №3 скориговано до рівня митної вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису «Арматура трубопроводна запірна: Клапан зворотній фланцевий з сіткою призначений для встановлення на технологічних трубопроводах, які транспортують технічну воду, для запобігання зворотного відтоку води. Матеріал корпусу-чавун», країни походження, комерційних умов поставки - FOB, у співставних обсягах ввезення, імпортованого за контрактом з виробником "YUANDA VALVE GROUP CO.,LTD", та випущеного у вільний обіг за ціною самостійно заявленою декларантом за резервним методом за ЕМД від 05.02.2020 №UA110140/2020/1107 - 3,7500 дол.США/кг.
Товар №4 скориговано до рівня митної вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису «Арматура для трубопроводів, призначена для перекриття та регулювання потоку робочого середовища: вентилі прохідні, з ливарного чавуну», країни походження та відправлення, комерційних умов поставки - FOB, імпортованого за контрактом з виробником, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 08.01.2020 №UA 100070/2020/410118 - 4,8249 дол.США/кг.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.03.2020 №UA110000/2020/000146/2.
Крім того, у відзиві відповідач підкреслив, що заявлені позивачем понесені витрати на правову допомогу адвоката є значно завищеними.
19 серпня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголосив, що декларантом до митного оформлення надано страховий поліс №1405110022019001908 від 25.12.2019, відповідно до якого вартість застрахованого товару разом із страховою винагородою (покриття 110%) складає 46 759,83 дол. США.
Декларантом заявлено комерційні умови поставки CIF Одеса. Згідно міжнародних правил перевезень Інкотермс, CIF - «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна. Згідно комерційного рахунку 01/2019 від 13.112.2019 року, вартість оцінюваної партії товарів-42508,94 дол. США.
Відповідно до частини першої пункту 8 частини другої статті 53 МКУ, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Згідно з міжнародними правилами перевезень ІНКОТЕРМС - CIF (Вартість, страхування і фрахт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару в порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця. Однак, за умовами терміна CIF, на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. На підтвердження факту страхування товару декларантом надано до митного оформлення договір страхування перевезення вантажів №1405110022019001908 від 25.12.2019 року, що не заперечується митним органом. Проте, відповідно до умов, закріплених в цьому Договорі (застрахована особа) YUANDA VALVE GROUP CO., LTD, уклала Договір із страховиком за винагороду (погоджену страхову премію), розмір якої визначається за домовленістю сторін.
Тобто, твердження митного органу у повідомленні, надісланому на адресу декларанта, про розмір страхового покриття у 110% не відповідає дійсності, та залишається поза увагою Декларанта, оскільки, по-перше, він не є стороною договору страхування перевезення вантажів, а по-друге, за умовами CIF обов'язок придбання морського страхування покладається на продавця, що був виконаний ним у повному обсязі.
Таким чином, правове значення при визначенні митної вартості товару має підтверджена наявність витрат на страхування та їх розмір у вигляді страхової винагороди, яка визначається сторонами - учасницями угоди за домовленістю.
Продавець оплатив послуги фрахту та страхування.
Згідно умов CIF, саме продавець оплачує вартість доставки, тому на заявлену ціну товару це не впливає.
Крім того, продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу. Відповідно до п.7, п.10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів. Митний орган при перевірці розрахунку митної вартості товару заявленого в ЕМД від 17.03.2020 року № UA110150/2020/004345 повинен врахувати умови поставки.
Твердження відповідача про те, що в страховому полісі відсутні відомості про суму страхового внеску, спростовуються тим, що зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.
Крім того, відомості, що містяться у страховому полісі, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність даних про вартість понесених витрат на страхування не є підставою для коригування митної вартості товару.
Також у відповіді на відзив представник позивача наголосив, що висновки відповідача про не включення транспортних витрат до митної вартості товару є безпідставними, тому що транспортні документи, по яких транспортні витрати були здійснені, вже включено до ціни товару, на підставі умов CIF саме продавець сплачує вартість доставки (навантаження, транспортування, перевантаження тощо), відповідно вказані документи у покупця відсутні.
Крім того, умовами укладеного між сторонами контракту № СН 021/16 від 07.06.2016 р. на покупця не покладено обов'язок сплати окремо будь-яких розвантажувальних чи перевантажувальних робіт.
Також представник позивача зазначив, що описка щодо номеру контракту не впливає на визначення митної вартості товару, тим паче, що було в рамках консультації надано вірний контракт №СН021/16 від 07.06.16. Отже, загальна сума контракту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної вартості контракту.
26 серпня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, зокрема, що твердження позивача стосовно того, що термін доставки товару не впливає на митну вартість є помилковим, оскільки відповідно до частини четвертої ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною десятою ст.58 МК України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Декларантом надано страховий поліс №1405110022019001908 від 25.12.2019, який містить відомості щодо мінімального страхового покриття згідно терміну CIF (Інкотермс-2010), при цьому відомості про суму страхового внеску відсутні.
Відповідно до відомостей експортної митної декларації №041320190139506479 від 27.12.2019, витрати на страхування склали 55 дол. США. Вищевказане унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
17.03.2020 року позивачем на підставі контракту № СН 021/16 від 07.06.2016 року, Специфікації №13 від 13.12.2019 року до митного оформлення було надано ЕМД №UА110150/2020/004345, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів) загальною вартістю - 230 830,52 гривень, керуючись ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ), - за ціною договору (контракту).
Разом із ЕМД у якості додатків були подані наступні документи:
контракт № СН 021/16 від 07.06.2016 року;
специфікацію № 13 від 13.12.2019 року;
пакувальний лист б/н від 13.12.2019 року;
рахунок - проформа (проформа інвойс) №01/2019 від 01.11.2019 року;
рахунок - фактура (комерційний інвойс) №01/2019 від 13.12.2019 року;
коносамент №Т8НХ028296 від 31.12.2019 року;
автотранспортна накладна №3366 від 14.03.2019 року;
декларація про походження товару №01/2019 від 13.12.2019 року;
банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 07.11.2019 року;
банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 17.11.2019 року;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.12.2019 року;
страховий поліс 1405110022019001908 від 25.12.2019 року;
інвойс від 10.01.2020 року;
сертифікат дилера від 07.06.2016 року;
технічні паспорта від 01.12.2019 року;
копія митної декларації країни відправлення № 041320190139506479 від 27.12.2019 року.
В межах проведених консультацій відповідач зобов'язав декларанта протягом десяти днів надати такі документи:
1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) копію митної декларації країни відправлення;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними митними організаціями, та/або інформація біржових митний організацій про вартість товару або сировини.
18 березня 2020 року позивач надав лист відповідачу, яким повідомив, що до ЕМД № UA110150/2020/004345 від 17.03.2020 року подано усі документи відповідно до п.2. ст. 53 МКУ, та відповідно з п. 6 ст. 53 Митного кодексу України, додатково ще раз надав:
контракт №СН021/16 від 07.06.16;
додаткову угоду №3 від 10.12.2019 року до Контракту №СН021/16 від 07.06.16 року;
комерційний інвойс №01/2019 від 13.12.19, затверджений сертифікатом Китайської ТПП з перекладом.
Однак, 18 березня 2020 року відповідач ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів за номером UA 10000/2020/000146/2, яким підвищив митну вартість товару, внаслідок чого збільшилась сума податків на 274 496,95 грн., що зазначено у графі 48 «Нарахування платежів» Декларації форми МД-2 від 18.03.2020 року.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що сертифікат походження товару до митного оформлення декларантом не надано. Декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс № 01/2019 від 01.11.2019, що містить посилання на контракт від 07.06.2016 № СН021/16, в якому зазначено умови оплати: 30% передплата та залишок суми протягом 10 днів після відвантаження та отримання копії коносаменту. При цьому, термін доставки вказано: 40-45 днів за умови здійснення передплати. До митного оформлення надано банківський платіжний документ №б/н від 07.11.2019 на суму 12449,78 дол. США, призначення платежу вказано - передплата та містить посилання на договір від 07.06.2016 року №СН021/16 та проформу-інвойс № 01/2019 від 01.11.2019. Доставка оцінюваної партії товару здійснена за коносаментом №TSNX028296 від 31.12.2019. При цьому визначений термін доставки в проформі-інвойс № 01/2019 від 01.11.2019 відрізняється від фактичної доставки оцінюваної партії товару.
Декларантом надано страховий поліс №1405110022019001908 від 25.12.2019, який містить відомості щодо мінімального страхового покриття згідно терміну CIF (Інкотермс- 2010), при цьому відомості про суму страхового внеску відсутні. В експортній митній декларації №041320190139506479 від 27.12.2019, витрати на страхування склали 55 дол. США. Вищевикладене унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості.
Доставка оцінюваної партії товару здійснена за коносаментом №TSNX028296 від 31.12.2019 в контейнері CMAU8217002. За результатами проведення митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на Інтернет - ресурсі за адресою www. touch, track-trace, com, встановлено наявність перевантаження товарів, що переміщувались в контейнері № OOLU7811100 в проміжних портах. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст.355 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовим митної вартості товару.
У графі «номер контракту» китайської митної декларації №041320190139506479 зазначається номер контракту імпорту-експорту товару, вказано реквізити за номером 01//2019, що не відповідає заявленому до митного оформлення номеру зовнішньоекономічного контракту (СН 021/16). В графі 44 ЕМД наявний документ інвойс, підтверджений китайською ТПП, проте вказаний документ не містить відміток крім продавця «YUANDA VALVE GROUP CO., LTD.
Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №UА 110150/2020/004345 від 17.03.2020 року, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, на думку митниці, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п.6 cт. 54, п.2 cт. 58 МК України. У зв'язку з цим митницею прийнято рішення про коригування митної вартості 18.03.2020 року за №UA110000/2020/000146/2.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року.
Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Cтатями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Що стосується твердження відповідача про ненадання позивачем сертифікату походження товару, суд має зазначити наступне.
Відповідно до Додаткової угоди №3 від 10.12.2019 року до Контракту №СН021/16 від 07.06.16 року сторони погодили змінити п.3.7 вказаного зовнішньоекономічного контракту та викласти його у новій редакції, а саме: продавець зобов'язаний надати покупцю із товаром наступні документи:
рахунок-фактура (інвойс) - 3 оригінали;
пакувальний лист - 3 оригінали;
коносамент - 3 оригінали;
копію експортної ГМД.
У вказаному переліку документів, які зобов'язаний надати продавець покупцю, відсутній сертифікат походження товару.
Відповідно до норм статті 53 Митного кодексу України, декларант повинен надати зовнішньоекономічний договір та додатки до нього у разі наявності.
Сертифікат походження товару не є додатком до контракту №СН021/16 від 07.06.16 року. У комерційному інвойсі №01/2019 від 13.12.2019 вказано країну походження товару - Китай.
Оскільки сертифікат походження товару не є додатком до контракту №СН021/16 від 07.06.2016 року, тому наявність сертифікату жодним чином не впливає на митну вартість товару та не може бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у позивача.
Як вже зазначалося, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс №01/2019 від 01.11.2019, що містить посилання на контракт від 07.06.2016 №СН021/16, в якому зазначено умови оплати: 30 % передплата та залишок суми протягом 10 днів після відвантаження та отримання копії коносаменту. При цьому, термін доставки вказано: 40-45 днів за умови отримання передплати. До митного оформлення надано банківський платіжний документ №б/н від 07.11.2019 на суму 12449,78 дол. США, призначення платежу вказано - передплата та містить посилання на договір від 07.06.2016 р. №СН021/16 та проформу-інвойс №01/2019 від 01.11.2019. Доставка оцінюваної партії товару здійснена за коносаментом №Т8НХ028296 від 31.12.2019. При цьому, визначений термін доставки в проформі-інвойс №01/2019 від 01.11.2019, відрізняється від фактичної доставка оцінюваної партії товару.
З цього приводу суд має зазначити, що відповідно до умов Специфікації № 13 від 13.12.2019 року до контракту №СН021/16 від 07.06.2016 року, сторонами узгоджені умови оплати товару:
30% передплата до початку виготовлення товару у відповідності з попереднім Інвойсом та 70 % після відвантаження товару та отримання копії коносаменту.
Оплата згідно платіжного доручення (свіфт) від 07.11.2019 року на суму 12449,78 доларів США (дата платежу 06.11.2019 року) - є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару відповідно до проформи-інвойс (попереднього інвойсу).
Оплата згідно платіжного доручення (свіфт) від 17.01.2020 року на суму 30059,16 доларів США (дата платежу 16.01.2020 року) - оплата вартості товару в розмірі 70% від загальної суми за партію товару відповідно до Комерційного Інвойсу №01/2019 від 13.12.2019 року.
Оскільки в банківських платіжних документах: свіфт від 07.11.2019 року міститься посилання на рахунок-проформу від 01.11.2019 року №01/2019 та контракт №СН021/16 від 07.06.2016 р., свіфт від 17.01.2020 року на комерційний інвойс від 13.12.2019 року №01/2019 та контракт №СН021/16 від 07.06.2016 р., то вказані посилання є цілком обґрунтованими, так як сторони погодили комерційний інвойс (основний інвойс) лише 13.12.2019 року, а отже комерційний інвойс від 13.12.2019 року і не міг бути вказаний у платіжному дорученні (свіфт) від 07.11.2019 року. Оплата згідно платіжного доручення (свіфт) від 07.11.2019 року - є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару.
Загальна сума платіжних доручень - свіфт від 07.11.2019 на суму 12 449,78 дол. США, свіфт від 17.01.2020 на суму 30 059,16 дол. США, заявлених до митного оформлення відповідає сумі комерційного інвойсу від 13.12.2019 року №01/2019 на суму 42 508,94 дол. США. (12 449,78 + 30 059,16 = 42 508,94).
Посилання відповідача на те, що визначений термін доставки в проформі-інвойс №01/2019 від 01.11.2019 відрізняється від фактичної доставки оцінюваної партії товару є необгрунтованим, оскільки усі умови оплати сторони зазначили у Специфікації №13 від 13.12.2019 року.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України", в редакції від 13 березня 2012 року № 2, зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Таким чином, загальна сума контакту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що у страховому полісі №1405110022019001908 від 25.12.2019 року відсутні відомості про суму страхового внеску, що унеможливлює перевірку числових значень складових митної вартості.
Суд не погоджується із даним висновком, оскільки декларантом до митного оформлення надано страховий поліс №1405110022019001908 від 25.12.2019, відповідно до якого вартість застрахованого товару разом із страховою винагородою (покриття 110%) складає 46 759,83 дол. США.
Декларантом заявлено комерційні умови поставки CIF Одеса. Згідно міжнародних правил перевезень Інкотермс, CIF - «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна. Згідно комерційного рахунку 01/2019 від 13.112.2019 року, вартість оцінюваної партії товарів складає 42508,94 дол. США.
Відповідно до п. 8 частини другої статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Згідно з міжнародними правилами перевезень ІНКОТЕРМС - CIF (Вартість, страхування і фрахт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару в порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця. Однак, за умовами терміна CIF, на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. На підтвердження факту страхування товару декларантом надано до митного оформлення договір страхування перевезення вантажів №1405110022019001908 від 25.12.2019 року, що не заперечується митним органом. Проте, відповідно до умов, закріплених в цьому договорі (застрахована особа) YUANDA VALVE GROUP CO., LTD, уклала договір із страховиком за винагороду (погоджену страхову премію), розмір якої визначається за домовленістю сторін.
Тобто, твердження відповідача про те, що розмір страхового покриття у 110% не відповідає дійсності, оскільки, по-перше, позивач не є стороною договору страхування перевезення вантажів, а по-друге, за умовами CIF обов'язок придбання морського страхування покладається на продавця, що був виконаний ним у повному обсязі.
Таким чином, правове значення при визначенні митної вартості товару має підтверджена наявність витрат на страхування та їх розмір у вигляді страхової винагороди, яка визначається сторонами - учасницями угоди за домовленістю.
Продавець оплатив послуги фрахту та страхування.
Згідно умов CIF, саме продавець оплачує вартість доставки, тому на заявлену ціну товару це не впливає.
Крім того, продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу. Відповідно до п. 7, п.10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Щодо твердження відповідача про те, що в страховому полісі відсутні відомості про суму страхового внеску, суд має зазначити, що зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.
Також суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України», в якій, зокрема, зазначено, що помилково відсутня інформація у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Більш того, в разі, якщо митний орган вважав, що виплати на страхування проводились, то обов'язок доказування понесення декларантом таких витрат покладається на контролюючий орган.
Таким чином, суд констатує, що відомості які містяться у страховому полісі, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність даних про вартість понесених витрат на страхування не є підставою для коригування митної вартості товару.
Крім вищевказаного підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів UA110000/2020/000146/2 було те, що за результати проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет ресурсі за адресою www.touch.track-trace.com встановлено наявність перевантаження товарів, що переміщувались в контейнері №OOLU7811100 в проміжних портах. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст.355 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовим митної вартості товару.
З цього приводу суд зазначає, що за умовами поставки CIF «ІНКОТЕРМС 2010» саме продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в порт призначення. На покупця не покладено обов'язок сплати окремо будь-яких розвантажувальних, перевантажувальних робіт.
Відповідно до п.4.2. контракту від 07.06.2016 №СН021/16 ціна товару, що постачається за дійсним контрактом, встановлюється в доларах США та включає вартість тари, пакування та маркування товару.
Транспортні документи, по яких транспортні витрати були здійснені, вже включено до ціни товару, на підставі умов CIF саме продавець сплачує вартість доставки (навантаження, транспортування, перевантаження тощо), відповідно вказані документи у покупця відсутні.
Отже, висновки відповідача про не включення транспортних витрат до митної вартості товару є безпідставними.
Щодо перевантаження товару з судна на судно, слід зазначити, що покупець сплатив за товар на умовах CIF та не сплачував окремо транспортні витрати, цей обов'язок покладено на продавця, тому зміна судна, на якому прийшов товар, ніяк не впливає на митну вартість товару.
Умовами укладеного між сторонами контракту № СН 021/16 від 07.06.2016 р. на покупця не покладено обов'язок сплати окремо будь-яких розвантажувальних чи перевантажувальних робіт, а отже висновки відповідача про заниження митної вартості товару шляхом не включення транспортних витрат до митної вартості товару є необгрунтованими.
Щодо доводів відповідача про невірне зазначення реквізитів контракту, суд має наголосити, що у графі «Номер Контракту» Китайської митної декларації №041320190139506479 вказано реквізити за номером 01/2019 замість вірного №СН021/16.
У графі 44 ЕМД наявний документ інвойс, підтверджений Китайською ТПП.
Однак, експортну митну декларацію заповнює YUANDA VALVE GROUP CO., LTD у Китайській народній республіці. Більш того, митна декларація країни відправлення не містить ніяких числових даних, що можуть вплинути на визначення митної вартості товару.
В рамках консультацій позивач надав повторно Контракт №СН021/16 від 07.06.2016 року та комерційний інвойс №01/2019 від 13.12.19, затверджений сертифікатом Китайської ТПП з перекладом.
Крім того, суд зазначає, що норми чинного законодавства України не передбачають форми заповнення митної декларації країни відправлення. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається заявником за наявності.
Вказана описка не впливає на визначення митної вартості товару, тим паче, що в рамках консультації надано вірний Контракт №СН021/16 від 07.06.16. Отже, загальна сума контракту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної вартості контракту.
Щодо твердження позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам наказу Міністерства фінансів України , суд має зазначити наступне.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія А. 303-А; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням наведеного вище, суд не надає оцінку та не аналізує процесуальні порушення в ході прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2020 року № UА110000/2020/000146/2.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає про наступне.
Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. позивачем до суду надано: копію договору про надання (правничої) допомоги від 01.03.2020 р., специфікацію, рахунок на оплату юридичних послуг.
Згідно специфікації роботу адвоката зі збирання доказів оцінено у 7 000 грн., роботи зі складання процесуальних документів у 10 000 грн.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката є значно завищеними та не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд приходить до висновку про часткову компенсацію позивачу судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000, 00 грн.
Також, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4204,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 18.03.2020 року за №UA110000/2020/000146/2 щодо коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення за №UA110150/2020/00051.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4204,00 грн.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник