16 жовтня 2020 року Справа № 160/10990/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації "Європейська суспільна ініціатива" до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 вересня 2020 року Громадська організація "Європейська суспільна ініціатива" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить:
Визнати протиправною бездіяльність розпорядника інформації - Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514), що полягає в ненаданні Громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» достовірної й точної публічної інформації на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» згідно запиту публічної інформації від 19.08.2020р. номер 1/ДОК-МТР/ДКР-ЗХА, а саме: скановану копію договору (та всіх наявних додатків до нього) між АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (Limak Insaat Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi), Дніпровською міською радою (або будь-якими структурними підрозділами ДМР) та британською архітектурною студією Zaha Hadid Аrhitecs (представниками студії Zaha Hadid Аrhitecs) стосовно проведення проєктування станцій метро (трьох) у Дніпрі.
Визнати недостовірною інформацію, яку було надано у листі Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 26.08.2020 р. номер 4/4-568 як відповідь на запит публічної інформації Громадської організації «Європейська суспільна ініціатива» від 19.08.2020 р. номер 1/ДОК-МТР/ДКР-ЗХА до Дніпровської міської ради.
Зобов'язати Дніпровську міську раду (49000, місто Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514), протягом п'яти днів з дня набрання рішенням суду чинності, повторно розглянути запит публічної інформації від 19.08.2020р. номер 1/ДОК-МТР/ДКР-ЗХА та надати Громадській організації «Європейська суспільна ініціатива» достовірну й точну публічну інформацію згідно запиту публічної інформації від 19.08.2020 р. номер 1/ДОК-МТР/ДКР-ЗХА, а саме: скановану копію договору (та всіх наявних додатків до нього) між АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (Limak Insaat Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi), Дніпровською міською радою (або будь-якими структурними підрозділами ДМР) та британською архітектурною студією Zaha Hadid Аrhitecs (представниками студії Zaha Hadid Аrhitecs) стосовно проведення проєктування станцій метро (трьох) у Дніпрі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19.08.2020 р. Громадська організація «Європейська суспільна ініціатива» звернулася до Дніпровської міської ради (далі - Відповідач) із запитом, в якому просила надати скановану копію договору (та всіх наявних додатків до нього) між AT "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ (LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI), Дніпровською міською радою (або будь-якими структурними підрозділами ДМР) та британською архітектурною студією Zaha Hadid Architects (представниками студії Zaha Hadid Architects) стосовно проведення проєктування станцій метро (трьох) у Дніпрі.
На запит позивач отримав відповідь у вигляді листа Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 26.08.2020 р. номер 4/4-568, в якому позивача повідомлено, що договір щодо проєктування станцій метро міською радою не укладався.
Позивач вважає, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність в наданні достовірної і точної запитуваної інформації, що суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 34 Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки позивач достеменно знає з офіційного сайту Дніпровської міської ради а також інтернет порталів, що запитуваний договір укладався.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи. Зазначену ухвалу відповідач отримав 23 вересня 2020 року разом з позовом та додатками, однак відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
19 серпня 2020 року Громадська організація «Європейська суспільна ініціатива» - позивач звернувся до Дніпровської міської ради із запитом, в якому просив надати скановану копію договору (та всіх наявних додатків до нього) між AT "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ (LIMAK INSAAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI), Дніпровською міською радою (або будь-якими структурними підрозділами ДМР) та британською архітектурною студією Zaha Hadid Architects (представниками студії Zaha Hadid Architects) стосовно проведення проєктування станцій метро (трьох) у Дніпрі.
На запит позивач отримав відповідь у вигляді листа Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 26.08.2020 р. номер 4/4-568 в якому позивача повідомлено, що договір щодо проєктування станцій метро міською радою не укладався.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 р. (далі Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону №2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації; суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI, від 13.01.2011р. (далі Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», яка була прийнята для забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації, надано відповідні роз'яснення.
Зокрема, в п. 1 Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до частини 5 ст. 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Частиною 7 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців організаційно-правова форма відповідача визначена як орган місцевого самоврядування (код КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
У пункті 6 вищевказаної Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що обмеження доступу до інформації (будь-якої) може бути правомірним тільки після застосування «трискладового тесту».
Пунктом 6.2 Постанови Пленуму ВАСУ визначено, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необгрунтованою.
Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з'ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
Визначення, чи відноситься інформація до інформації з обмеженим доступом обов'язково повинно враховувати: 1) чи не належить така інформація до винятків, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 6 Закону про доступ; 2) чи розпорядник інформації застосував «трискладовий тест» щодо такої інформації.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що до публічної інформації відноситься:
уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).
У п. 6.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що інформація вважається суспільно необхідною (такою що становить суспільний інтерес), якщо її поширення сприяє:
1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз'яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;
2) з'ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;
3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;
4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;
5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;
9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;
11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;
12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов'язків, дискримінації за будь-якою ознакою.
В пункті 5.1 вищезазначеної Постанови зазначено, що за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI, частина друга статті 20 Закону № 2657-ХІІ). Таким законом є Закон № 2939-VІ. Положенням статті 6 Закону № 2939-VІ, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).
Згідно п. 5.17 вищезазначеної Постанови вказано про те, що окремо суди повинні звертати увагу на перелік відомостей, що становлять службову інформацію (далі - Перелік), який затверджено практично всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування та до якого можуть бути включені відомості, що становлять службову інформацію, відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2939-VІ.
По-перше, Закон № 2939-VІ не вимагає обов'язкового складення та затвердження такого Переліку. По-друге, Перелік, у разі затвердження, повинен складатися з абстрактних категорій інформації, яка може бути віднесена до службової, безвідносно до конкретної інформації (конкретного документа). Тобто по суті йдеться про перелік категорій відомостей, які можуть бути віднесені до службової інформації. Перелік слугує для розпорядників та запитувачів тільки орієнтиром щодо інформації, доступ до якої може бути обмежено, у разі, якщо застосування «трискладового тесту» в кожному конкретному випадку надасть підстави для її обмеження.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Враховуючи зазначене, суд робить висновок про те, що для того, щоб відповідачу надати затребувану у нього інформацію, останній, насамперед, повинен володіти цією інформацією.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно частин 1 та 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналізуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України а також матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів факту укладення договору між АТ "ЛІМАК ІНШААТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" (Limak Insaat Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi), Дніпровською міською радою (або будь-якими структурними підрозділами ДМР) та британською архітектурною студією Zaha Hadid Аrhitecs (представниками студії Zaha Hadid Аrhitecs) стосовно проведення проєктування станцій метро (трьох) у Дніпрі, і відповідно, доказів того, що міська рада володіє інфрмацією, яку просив надати позивач у своєму запиті.
Суд не може покласти в основу свого рішення інформацію, яку розміщено на вебсайті Дніпровської міської ради та інших вебпорталах в мережі Інтернет щодо підписання сторонами вказаного договору, не маючи також інших належних доказів цього факту.
Про цьому суд також враховує, що на запит Громадської організації Дніпровська міська рада надала відповідь про те, що договір щодо проєктування станцій метро міською радою не укладався, тим самим повідомляючи позивача про відсутність у міської ради необхідної інформації.
Таким чином, враховуючи відсутність належних, достовірних та достатніх доказів того, що Дніпровська міська рада володіє інформацією, яку просив надати позивач у запиті на публічну інформацію, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник