П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2421/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФІ ТРАК” на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,
20 березня 2020 року ТОВ «ПРОФІ ТРАК» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача №190665 від 10.03.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ПРОФІ ТРАК» зазначало, що згідно товарно-транспортної накладної б/н від 23.01.2020, автомобільний перевізник ТОВ «ПРОФІ ТРАК» здійснював перевезення вантажу (пшениці) транспортним засобом марки VOLVO, модель FH 460, 2011 року випуску, з пункту навантаження смт. Доброслав, Одеської області до пункту розвантаження - Дочірнє підприємство «Контейнерний термінал Одеса». Відповідач не мав право здійснювати перевірку за результатами якої складено оскаржувану постанову, оскільки здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів проводять виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні перевезення. Зазначений в оскаржуваній постанові транспортний засіб був обладнаний тахографом та водій, який ним керував, мав на момент перевірки протокол на перевірку та адаптацію даного тахографа. Зазначена в акті відсутність документів (особиста картка до цифрового тахографа, індивідуальна контрольна книжка водія) не може вважатися порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, складений за результатами перевірки акт взагалі не містить інформації, чи обладнано транспортний засіб тахографом, що є важливим для визначення, які саме документи слід мати водію: особисту картку чи індивідуальну контрольну книжку.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Актом перевірки встановлено порушення, за яке передбачена відповідальність, яка встановлена абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажу ТЗ, який обладнаний тахографом без оформлення документів перелік яких визначено ст. 48 даного Закону, а саме роздруківки тахографа, особистої картки водія, передбаченої п. 3.3 МТЗУ №385 від 24.06.2020 або бланку підтвердження діяльності водія. Згідно п. 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (автомобіль позивача 7,78 тон без навантаження).
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій ТОВ «ПРОФІ ТРАК» зазначило, що під час рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачено «перелік необхідних оформлених документів для обладнання транспортного засобу цифровим тахографом» та не зазначено про необхідність наявності - «роздруківки тахографа». Також ст.48 Закону та п.3 наказу №385 від 24.06.2010, на які посилається позивач в акті перевірки, не передбачають необхідність наявності зазначених документів. Відповідачем за змістом акту перевірки та оскаржуваної постанови взагалі не зазначено конкретної норми закону, іншого нормативно-правового акту, порушення якого допущено водієм ТОВ «ПРОФІ ТРАК».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «ПРОФІ ТРАК» відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт, спростовуючи висновки суду першої інстанції, посилається на доводи, що зазначені в позовній заяві. Крім того, зазначає, що судом не вмотивовано правомірність застосування Положення №340, а також проігноровано доводи щодо відсутності зазначення відповідачем конкретної норми закону, іншого нормативно-правового акту, порушення якого допущено водієм ТОВ «ПРОФІ ТРАК».
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 23.01.2020 на підставі направлення на рейдову перевірку від 22.01.2020 №007009 (а.с. 139) працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме транспортного засобу марки VOLVO SCHMITZ, державний номер НОМЕР_1 , серія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , місце перевірки 21км + 800 м а/д М/14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, за результатами якої 23.01.2020 складено акт №205168 (а.с. 47).
Зазначеним актом встановлено порушення, а саме: на момент перевезення водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографа, індивідуальна контрольна книжка водія не оформлена.
Зазначено, що відповідальність за вказані порушення передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз. 3 ч. 1 надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме: роздруківки даних роботи тахографа, водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія, що передбачено п. 3.3. НМТЗУ (зв. увагу - наказ Міністерства транспорту та зв'язку України ) №385 від 24.06.2010 або бланку підтвердження діяльності водія.
Постановою управління Укртрансбезпеки в Одеській області №190665 від 10.03.2020 про застосування адміністративно господарського штрафу у зв'язку з допущеним порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ «ПРОФІ ТРАК» штраф у сумі 1700,00 грн (а.с.49).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить вичерпний перелік документів, які необхідні автомобільному перевізнику та водієві для здійснення внутрішніх перевезень вантажів та містить відсилочну норму на інші документи передбачені законодавством. Враховуючи Положення №340 вантажні автомобілі масою понад 3.5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій в свою чергу повинен мати: протокол на перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Судом допитано у якості свідка водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем під час проведення перевірки та пояснив суду, що на час перевірки у нього була відсутня як картка водія так і роздруківка даних роботи тахографа. Свідок зазначив, що картка водія ним була оформлена після проведеної перевірки. Також, свідок пояснив, що акт перевірки надавався йому на ознайомлення, однак він відмовився від ознайомлення та підпису. Зазначене свідчить про правомірні дії відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (Закон України № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону України №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частинами 14,17 статті 6 Закону України №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржувану постанову прийнято на підставі акту №205268, складеного в ході здійснення рейдової перевірки, що підтверджується відповідним направленням від 22.01.2020 №007009 (а.с. 139).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабміну України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Матеріали справи підтверджують, що наявний в матеріалах справи акт №205268 від 23.01.2020 відповідає формі згідно з додатком 3 Порядку № 1567.
Згідно з п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно із абз 3 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 33 Закону України №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Матеріали справи підтверджують, що зазначений в акті 205268 транспортний засіб VOLVO FN 460, державний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «ПРОФІ ТРАК» до 13.01.2025 на підставі договору оренди (а.с. 34).
Згідно товарно-транспортної накладної від 23.01.2020 ТОВ «ПРОФІ ТРАК» в якості автомобільного перевізника здійснювало перевезення вантажу (пшениці) з смт. Доброслав, Одеська область до м. Одеси, ДП «Контейнерний термінал Одеса».
Відповідно до положень ст. 48 Закону України №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Так, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону України №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Судова колегія звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України 09.07.1998 №12-рп/98 у справі №17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У мотивувальній частині цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (ст.ст. 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Зазначений правовий підхід спростовує доводи апелянта щодо відсутності у його діях порушень ст. 48 Закону України №2344-ІІІ, оскільки при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів він зобов'язаний мати документи, перелік яких не обмежений нормою даної статті.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340, оскільки визначене ним правове регулювання впливає на спірні правовідносини, що підтверджується наступним.
Відповідно до 1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до п. 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що маса автомобіля VOLVO FN 460, державний номер НОМЕР_1 , складає 7,78 тон (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), а отже він має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом (а.с. 112).
З урахуванням зазначеного виникають підстави щодо застосування Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010.
Судова колегія звертає увагу, що саме порушення п. 3.3 Інструкції №385 зазначено в акті №205268, що стало підставою прийняття оскаржуваної постанови.
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Автомобіль VOLVO FN 460, державний номер НОМЕР_1 , обладнаний цифровим тахографом, що підтверджується протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA219-005140 від 17.01.2020 (а.с. 51).
Пунктом 3.3 Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема:
у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, стало твердження про відсутність на час проведення перевірки особистої картки водія до цифрового тахографа, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.
Судова колегія враховує доводи апелянта, що водій автомобіля VOLVO FN 460, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, проте зазначене не спростовує відсутність інших, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 документів, зокрема, картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.
Апелянт вказує на те, що п. 3.3 Інструкції № 385 не передбачено документа під назвою особиста картка водія (зазначеного в акті №205268 від 23.01.2020), проте з урахуванням чіткого посилання на норму Інструкції № 385, а саме п. 3.3 безумовно розуміється, що відповідач мав на увазі документ - картку водія.
Апелянт також посилається на п.п.4 п.5 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», згідно якого наказано Державній службі України з безпеки на транспорті забезпечити здійснювати перевірки щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.
За таких умов ТОВ «ПРОФІ ТРАК» вважає, що відповідач не мав права здійснювати перевірку щодо оснащеності тахографом, оскільки перевезення вантажу здійснювалося в межах України.
Судова колегія вважає помилковими вищевказані доводи, оскільки направлення на рейдову перевірку №007009 від 22.01.2020 та акт №205268 від 23.01.2020 жодним чином не свідчать про те, що рейдова перевірка здійснювалася з ціллю перевірки автомобіля VOLVO FN 460, державний номер НОМЕР_1 , щодо оснащеності тахографом.
При цьому відповідач уповноважений під час здійснення рейдової перевірки перевіряти додержання водієм режиму праці та відпочинку, що відповідає положенням п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабміну України від 08.11.2006 № 1567 та п.п.1 п. 5 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів».
Судова колегія враховує, що судом першої інстанції допитано у якості свідка водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем під час проведення перевірки та пояснив суду, що на час перевірки у нього була відсутня як картка водія так і роздруківка даних роботи тахографа. Свідок зазначав, що картка водія ним оформлена після проведеної перевірки. Також, свідок пояснив, що акт перевірки надавався йому на ознайомлення, однак він відмовився від ознайомлення та підпису.
Факт проведеного допиту підтверджується протоколом судового засідання від 01.07.2020, відповідним аудіо записом, розпискою і присягою свідка (а.с. 171-175, на звороті).
Крім того, матеріалами справи та позивачем підтверджується факт отримання запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та присутність 10.03.2020 директора ТОВ «ПРОФІ ТРАК» при розгляді даної справи, що не позбавило позивача можливості своєчасно надати письмові пояснення щодо обставин виявленого правопорушення.
За таких умов судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що при складенні акту №205268 від 23.01.2020 водію ОСОБА_1 не надано можливості надати відповідні письмові пояснення.
Враховуючи вищевикладене дії управління Укртрансбезпеки в Одеській області щодо винесення оскаржуваної постанови відповідають вимогам чинного законодавства України та здійснені у порядку,спосіб та в межах наданих повноважень.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко