06 жовтня 2020 року м.Дніпросправа № 280/2921/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 280/2921/20 (суддя Прасов О.О., повний текст рішення складено 01.06.2020р.) за адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії викладене в листах відповідача від 23.02.2020;
- зобов'язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009р. на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду; позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог за період з 07.10.2009р. по 29.10.2019р. залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України (далі - КАС України).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 30.10.2019р. на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації.
В іншій частині позову відмовлено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце проживання (реєстрації) та вік). Документів, що підтверджують особу, яка звертається за поновленням пенсії не надано. При цьому вказує, що наданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, не є дійсним. Відтак підстави для призначення пенсії відсутні.
Позивачем надіслано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказує, що вважає доводи скарги безпідставними. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, колегія суддів зазначає, що не погодившись із ухвалою суду від 04 травня 2020 року представник позивача подав апеляційну скаргу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Меламеда Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі № 280/2921/20 скасовано, а справу № 280/2921/20 направлено для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 29 жовтня 2019 року.
З врахуванням ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто за період з 30.10.2019р.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що до 13.09.1999р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала призначену з 12.12.1996р. пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Призначення пенсії підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Управлінням праці і соцзабезпечення населення в м. Мелітополі Запорізької області (а.с.127-130).
Згідно копій аркушів трудової книжки позивача, її звільнено 03.05.1999 з Мелітопольського кожно-венерологічного диспансеру (а.с.131-139).
Позивач через уповноваженого представника 03.03.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.140-170).
23.03.2020 (за вих.№0800-0216-8/11366) ГУ ПФУ в Запорізькій області направлено відповідь на заяву про поновлення виплати пенсії, в якій зазначено: “… На даний час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває і пенсію не отримує. Починаючи з 01.01.2004 пенсійне забезпечення громадян України здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон-1058). З часу набрання чинності Закону-1058 (з 01.01.2004) ОСОБА_1 за призначенням (поновленням) пенсії в м.Мелітополі не зверталась. Інформація про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 (вид пенсії, строки її отримання, наявність відповідних документів (копій) про вік та стаж тощо) до вибуття на постійне місце проживання в Ізраїль, на даний час відсутня. За попередніми даними, архівна пенсійна справа знаходиться в міжрайонному відомчому архіві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в смт.Михайлівка Запорізької області. Запит (службову записку) щодо витребування архівної пенсійної справи ОСОБА_1 направлено до вищезазначеного архіву 20.03.2020 (орієнтовний час надходження відповіді (архівної справи) складає в межах календарного місяця). … Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (надано копію посвідчення особи ОСОБА_1 , виданого відділенням МВС в м.Холоні Ізраїль 10.10.1999). Згідно документів (інформації), гр. ОСОБА_1 у 1999 році виїхала на постійне проживання до Ізраїлю і на день подання заяви про поновлення виплати пенсії (12.01.2020) вона постійно проживає на території іншої держави (Ізраїль), тобто не виконуються умови, зокрема, статей 47, 51 Закону-1058, пунктів 1.7, 2.22, 2.23, 2.9 Порядку, а саме: не надано документи, які підтверджують особу, яка звертається за поновленням пенсі, її вік та місце проживання (реєстрації) в Україні. Таким чином, законних підстав для поновлення пенсії гр. ОСОБА_1 , на даний час, немає. У зв'язку з відсутністю Угоди між Урядами України та Ізраїлю щодо пенсійного забезпечення громадян, підстав для розгляду питання поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 за іншими нормативними (законодавчими) актами також немає. Враховуючи зазначене, питання (прийняття остаточного рішення) щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуте після отримання архівної пенсійної справи та надання до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) відповідної заяви про призначення (поновлення) виплати пенсії (Додаток №3 до Порядку) з усіма необхідними для цього документами, згідно вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.1, 2.8, 2.9 Порядку.…” (а.с.114-116).
Представник, діючи в інтересах позивача, не погодившись з відмовою органу Пенсійного фонду України у поновленні пенсії за віком, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не поновлюючи пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI).
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в пункті 3.3. цього рішення, оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону №1058-ІV. Із цього часу орган Пенсійного фонду мав відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Щодо порядку поновлення виплати такої пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
Водночас згідно з пунктом 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Крім того, згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Колегія суддів зазначає, що позивач через свого представника подала заяву про поновлення виплати пенсії за формою у відповідності з Додатком 2 до Порядку №22-1.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пенсіонер наділений правом вибору порядку звернення до органу, що призначає пенсію: або особисто, або через свого представника.
Посилання відповідача на пункт 2.9 Порядку №22-1 щодо обов'язку пенсіонера пред'являти паспорт при поданні заяви з поновлення пенсійних виплат є необгрунтованим, оскільки вказаний пункт регулює звернення особи за пенсією, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.
Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявності певних умов, передбачених чинним законодавстом на час її призначення. Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 наголосила на застосуванні правового висновку, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позову.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 280/2921/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак