Справа № 420/10190/20
21 жовтня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)», в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» в частині відмови у поновленні ОСОБА_1 в посаді начальника оперативного відділу державної установи «Одеська виправна колонія (№14)»;
зобов'язати державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» поновити ОСОБА_1 на посаді начальника оперативного відділу державної установи «Одеська виправна колонія (№14)»;
стягнути з державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.Ухвалою суду від 26.05.2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Від представника позивача, 16.10.2020 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що позивач отримавши рішення про поновлення в службі звернувся до відповідача з заявою про поновлення на посаді та в службі з урахуванням обох постанов, до звернення до установи та отримання відмови він не знав про те, що його право на поновлення в посаді буде порушено, оскільки він вважав, що відповідач добровільно виконає рішення обох судів та відновить його у тих правах, які він мав до його порушення. Зокрема, звернутись із позовними вимогами про поновлення в посаді начальника оперативного відділу Ніколін О.П. не міг, враховуючи що на той час він взагалі був звільнений з органів ДКВС і лише після поновлення судом у службі звернувся із вимогою до відповідача про поновлення на посаді, та намагався вирішити питання поновлення у посаді в досудовому порядку.
Також представник позивача, як і в адміністративному позові зазначає, що отримавши відмову у роз'ясненні рішення щодо поновлення у займаній посаді, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, отримавши ухвалу про залишення позовної заяви без руху із роз'ясненнями щодо строків звернення до суду, позивач подав заяву про повернення первісного позову. Звернувшись із позовом про скасування наказів та поновлення в посаді позивач дійшов висновку про неправильне формулювання позовних вимог, тому позов було повернено, і одразу ж було подано новий з правильним трактуванням позовних вимог. Позивач звернувся із позовом про поновлення на посаді однак скасувавши в судовому порядку наказ на стягнення у вигляді звільнення з посади мало б бути за замовчуванням поновленням на посаді, однак відповідач посилається на відсутність зазначення саме «поновити на посаді» у рішенні суду, про що позивач дізнався лише з листа-відмови від установи.
Враховуючи зазначене, на думку представника позивача, позивачем пропущено строки звернення до суду з поважних причин, з моменту отримання відмови у поновленні на посаді позивач звертався і до суду і до відповідача і до Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції, що свідчить про намір врегулювання спору в досудовому порядку, та слід врахувати що первісний позов подано в межах місячного терміну, а змінений позов невідкладно після його повернення та дає змогу дійти висновку про поважність пропущеного строку звернення.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду посилається на те, що підставою для звернення до суду за захистом порушених прав є саме відмова відповідача в поновленні ОСОБА_1 на відповідній посаді за результатом розгляду двох адміністративних справ. Також представник позивача наполягає на тому, що без вирішення адміністративної справи №420/6000/19 у позивача не було підстав для звернення до суду з адміністративним позовом про поновлення на посаді.
Проте, зазначеним обставинам, суд надав оцінку в ухвалі від 12.10.2020 року, в якій суддя дійшов висновку, що зазначені доводи представника позивача є необґрунтованими.
Так, в ухвалі суду від 12.10.2020 року суддя вказав, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. по справі № 420/5639/19, Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 12 вересня 2019 року № 817/АГ-19 «Про порушення службової дисципліни та покарання винних» щодо накладення на начальника оперативного відділу капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення з займаної посади», яке 29.01.2020 року набрало законної сили.
Також в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року зазначено, що в межах розгляду справи №420/6000/19, судом розглянуті позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення з іншої посаді та відповідно про поновлення на іншій посаді, ніж йдеться в наказі Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 12 вересня 2019 року № 817/АГ-19.
Отже, предмети розгляду зазначених адміністративних справ є різними, не похідними та не пов'язаними між собою, а тому посилання представника позивача на те, що позивач не звертався до відповідача з заявою про поновлення на посаді начальника оперативного відділу до вирішення справи №420/6000/19 є необґрунтованим та не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Суд звертає увагу, що існування строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).
Зі змісту п.52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Суд одноголосно постановив, що було порушення п.1 ст.6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п.53 рішення).
Крім того, ЄСПЛ зазначає, що право на оскарження не порушується, якщо позивач не цікавиться справою. Так, в рішенні «Каракуц проти України» Суд зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках передбачених частиною другою ст.123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що підстави, вказані позивачем у заяві не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.123, 160 169 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя /підпис/ П.П.Марин