Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/14118/19
Провадження №1-кп/523/673/20
22 жовтня 2020 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 - ОСОБА_3
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019160490002444 від 02.07.2019 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, українця за національністю, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого та має малолітню дитину - 2016 року народження, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
02 липня 2019 року, приблизно о 01:00 годині, підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи на автомобільній стоянці торгівельного центру «Сіті Центр», розташованого по вул.Давида Ойстраха 32 в м.Одесі, діючи умисно й з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу відкрив капот запаркованого на автостоянці автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_5 майно: автомобільний радіатор з металево-пластиковою конструкцією чорного кольору «Nissens Denmark» вартістю 1500 гривень, автомобільний генератор з металево-пластикової конструкції чорного та сірого кольору «BOSCH KC - 14V 45-90A» вартістю 1500 гривень, автомобільну праву фару «HELLA 14377400» та ліву автомобільну фару «HELLA 14377300» загальною вартістю 2000 гривень, заволодівши якими вказаний підсудний з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши таким чином зазначеному потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 5000 гривень.
Підсудний ОСОБА_4 , повністю визнавши свою провину по пред'явленому та викладеному в обвинувальному акті обвинуваченню, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
Втім, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
З огляду на ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, вияснивши правильність розуміння підсудним ОСОБА_4 та іншими учасниками судового розгляду змісту вказаних обставин, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції, визнавши за клопотанням прокурора недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а відтак дії зазначеного підсудного вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.185 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), що на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення каралося штрафом від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Законом України №2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», в редакції Законів №321-IX від 03.12.2019 року, №720-ІХ від 17.06.2020 року, санкція ч.1 ст.185 КК України зазнала змін та в діючій редакції (станом на час розгляду кримінального провадження в суді) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Отже, за час, який минув з дати скоєння інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення до моменту розгляду кримінального провадження в суді, законодавцем внесені зміни, якими визначена у законі кримінальна відповідальність за висунутим вказаній особі обвинуваченням частково пом'якшено (покарання у виді позбавлення волі замінено на обмеження волі) і частково посилено (збільшено розмір штрафу).
Відповідно до ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, але ж за ч.3 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним діяння та те, що в силу ч.2 ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, а також судом враховується висновки досудової доповіді уповноваженого органу пробації щодо можливості виправлення вказаного підсудного в умовах суспільства, стан здоров'я останнього та його особа - раніше не судимий та свою провину визнав, є самозайнятою особою - підприємцем у сфері пасажирських перевезень, забезпечений місцем реєстрації й проживання в м.Одесі, на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» не перебуває (за інформацією досудової доповіді), неодружений, але має малолітню дитину, сукупність чого обумовлює можливість його виправлення в умовах суспільства.
За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставини, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання зазначеного підсудного, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується суд, не встановлено.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про те, що виправлення підсудного ОСОБА_4 і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді штрафу у визначених санкцією ч.1 ст.185 КК України межах (в редакції Закону №1449-VІ від 04.06.2009 року), що за переконанням суду є необхідним і достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (в редакції Закону №1449-VІ від 04.06.2009 року), що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - автомобільний радіатор, автомобільний генератор, праву і ліву автомобільні фари, які в ході досудового розслідування передані під розписку потерпілому ОСОБА_5 , - вважати повернутими за належністю зазначеній особі.
Згідно зі ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України, контроль за виконанням засудженим ОСОБА_4 вироку, - покласти на Суворовський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , а також надати для відома іншим заінтересованим особам та направити для виконання до Суворовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1