Кримінальне судочинство : Справа № 1 - 19-2010
категорія - злочини в сфері охорони
державної таємниці, недоторканності
державних кордонів - 57
Любомльський районний суд Волинської області
15 квітня 2010 року. Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді: Пешкова М.І.
при секретарі Носку А.В.
з участю прокурора Крисюка В.С.,
перекладача ОСОБА_1
захисника-адвоката ОСОБА_2
підсудного ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Ізраїлю, єврея, уродженця села Чкалово Великоолександрівського району Херсонської області, із середньо-технічною освітою, одруженого, проживаючого АДРЕСА_1, не працюючого, в Україні тимчасово проживаючого: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, суд, -
ОСОБА_3, за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені із кримінальної справи в окреме провадження, сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод, при наступних нижчезазначених обставинах.
1 інстанція код суду 0310
Так, він, ОСОБА_3 у травні місяці 2009 року при зустрічі у місті Херсоні із особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, погодився на пропозицію останнього у незаконному переправленні із України до Німеччини нелегальних мігрантів.
З метою реалізації спільних злочинних намірів, 15 липня 2009 року ОСОБА_3 із міста Херсон приїхав до міста Києва, де його зустріла особа щодо якої матеріали виділені в окреме провадження і з останнім прибув до адреси АДРЕСА_3, де тимчасово перебували нелегальні мігранти громадяни Афганістану ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
У зазначений день у вказаному житлі в присутності ОСОБА_3, особа матеріали щодо якої виділені в окреме провадження передала громадянам Афганістану завідомо підроблені документи, зокрема: закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.09.2007 року на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, закордонний паспорт НОМЕР_2 від 20.11.2007 року на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, закордонний паспорт НОМЕР_3 від 22.08.2007 року на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, закордонний паспорт НОМЕР_4 від 17.08.2005 року на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, закордонний паспорт НОМЕР_5 від 22.04.2005 року на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, закордонний паспорт НОМЕР_6 від 08.11.2005 року на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, для подальшого їх використання нелегальними мігрантами при незаконному перетинанні державного кордону України.
При цьому, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3 проінструктувала щодо супроводу вказаної групи іноземців до Німеччини, покладенням на останнього обов'язків і відповідальності за незаконний перетин нелегальними мігрантами державного кордону.
Крім того, зазначена особа разом із ОСОБА_3 зобов'язала вивчити нелегальними мігрантами анкетні дані, що зазначені у наданих іноземцям закордонних паспортах.
У цей же день, близько 22 години, з метою доставки іноземних мігрантів до Київського залізничного вокзалу, ОСОБА_3 по міському телефону замовив на 16 липня 2009 року на 8-му годину два автомобілі «таксі», а у зазначений день та час шість громадян Афганістану у двох транспортних засобах було перевезено до залізничного вокзалу міста Києва та розміщено у відповідні купе вагону № 280 потягу № 29 сполученням «Київ-Берлін» згідно отриманих від особи щодо якої матеріали виділені в окреме провадження проїзних квитків, при цьому ОСОБА_3 особисто провіднику зазначеного вагону для контролю надалися вказані проїзні квитки, як на себе, так і нелегальних мігрантів.
В подальшому слідуючи до кордону у зазначеному потязі, ОСОБА_3 нелегальних мігрантів під час слідування забезпечував продуктами харчування, маючи умисел на безперешкодне перетинання державного кордону, ОСОБА_3 з метою обмеження контактів супроводжуваних ним мігрантів і не бути викритими, забрав у них мобільні засоби зв'язку і поклав у свою сумку, наказав нелегальним мігрантам ні з ким не спілкуватись, не виходити без потреби із своїх купе, повідомляти його про будь яку незначну подію, що виникне в ході слідування, а також при можливому спілкуванні з іншими особами говорити, що нелегальні мігранти є громадяни Естонії та являються його родичами і вони разом їдуть до Німеччини на гостину.
При цьому, ОСОБА_3 особисто повідомив провідника їх вагону, а в подальшому співробітника державної прикордонної служби України, що шість громадян Естонії, яких він супроводжує, являються його родичами і вони їдуть в гості до Німеччини.
Крім цього, в ході слідування зазначеного потягу до державного кордону, особа матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, із ОСОБА_3 по мобільному засобу зв'язку спілкувалася, вияснюючи, чи все в нормі і ніяких не виникло нестандартних ситуацій. Також при телефонній розмові особи матеріали щодо якої виділені в окреме провадження із одним із нелегальних мігрантів, а саме з ОСОБА_6, за вказівкою цієї особи нелегальні мігранти при безперешкодному перетині кордонів повинні були передати ОСОБА_3 10 000 доларів США за послугу незаконного їх переправлення до Європи.
16 липня 2009 року о 17 годині 20 хвилин при прибутті до державного кордону України в пункті пропуску «Ягодин-залізнична станція», під час проходження паспортного контролю та виявлення підробки вищезазначених закордонних паспортів, шість нелегальних мігранті громадян Афганістану та ОСОБА_3 було затримано співробітниками прикордонної служби України, а в подальшому порушено кримінальну справу.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і дав показання, що ніяких злочинних дій у незаконному переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон України, він не вчиняв, на прохання знайомого на ім'я «ОСОБА_10», дійсно 15.07.2009 року приїхав до міста Києва і 16.07.2009 року потягом «Київ-Берлін» в якості гіда та перекладача по проханню цього знайомого супроводжував шість громадян Естонії до Німеччини, з яких троє дорослих і троє дітей. Під час слідування у потязі провіднику, а також при митно-паспортному контролі на Ягодинській митниці співробітнику прикордонної служби говорив, що супроводжувані ним громадяни Естонії являються його родичами і їх він супроводжує до Німеччини до родини. Ніяких грошових винагород від супроводу цих громадян він не мав, а лише йому був придбаний проїзний квиток і він безкоштовно переїздив потягом із міста Києва до Берліна.
Незважаючи на невизнання винуватості у вчиненні злочину підсудним, винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю стверджена зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Показаннями свідка ОСОБА_6 оголошеними у судовому засіданні стверджено (а.с.3-9, 13-19, 20-23, т.2), що приблизно у травні 2009 року, він разом зі своїм братом ОСОБА_5 та його сім'єю: дружиною ОСОБА_7 і трьома дітьми, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 нелегально потрапили із Російської Федерації до міста Києва і більше місяця проживали у двохкімнатній квартині багатоповерхівки. За сприянням його співвітчизників, він познайомився з особою на ім'я «ОСОБА_10», який пообіцяв за грошову винагороду допомогти переправити його та брата із сім'єю до Німеччини. 15 липня 2009 року на квартиру, де він тимчасово проживав із іншими нелегальними мігрантами прийшов «ОСОБА_10», з яким також прийшов ОСОБА_3 та брат останнього і в присутності ОСОБА_3, «ОСОБА_10» йому передав паспорти громадян Естонії і отримав від нього кошти у сумі 2000 доларів США на придбання проїзних квитків на потяг до Німеччини. При цьому «ОСОБА_10» повідомив, що ОСОБА_3 буде супроводжувати їх до Німеччини, вирішувати всі питання, які можуть виникнути в ході слідування. У квартирі в присутності ОСОБА_3, «ОСОБА_10» його та іншим громадянам Афганістану наказував вивчити анкетні дані паспортів, які ним були передані, а саме говорити їх місце народження, назву столиці Естонії, що всі громадяни Афганістану приїхали із Ізраїлю. Також «ОСОБА_10» навчав ОСОБА_3, у випадку виникнення труднощів при перетині державного кордону, говорити, що він - ОСОБА_6 та інші громадяни Афганістану, є його родичами і вони разом їдуть у Німеччину до родини. 16 липня 2009 року у ранковий час, він разом із іншими афганцями, а також з ОСОБА_3 та братом останнього двома автомобілями «таксі» поїхали до залізничного вокзалу і зайняли місця в купе у одному із вагонів потягу сполученням «Київ -Берлін». В купе з ним до кордону слідував ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_9, в іншому окремому купе їхав його бра ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_7 та двома дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_8. В ході слідування, він розповідав ОСОБА_3 історію свого життя та сім'ї свого брата ОСОБА_5 у Афганістані, та те, як він і його співвітчизники нелегально потрапили в Україну. ОСОБА_3 спочатку слідування у потязі до кордону, наказав йому віддати його мобільний телефон, який після отримання, заховав до своєї дорожньої сумки. Також, ОСОБА_3 заборонив усім їм, нелегальним мігрантам спілкуватись із іншими пасажирами вагону, не виходити без потреби із купе, про будь-які непередбачувані ситуації відразу йому доповідати. В ході слідування у потязі, до ОСОБА_3 телефонував «ОСОБА_10» і вони між собою спілкувались. При одній із телефонних розмов, ОСОБА_3 передав йому - ОСОБА_6 мобільний телефон і спілкуючись із «ОСОБА_10», він отримав від останнього наказ, що при прибутті їх, нелегальних мігрантів до Німеччини, ОСОБА_3 слід передати 10 000 доларів США за надані послуги у переправленні за кордон. На державному кордону у пункті пропуску, його та інших афганців, а також ОСОБА_3 було затримано.
Оголошеними у судовому засіданні показаннями свідків громадян Афганістану ОСОБА_5 (а.с.29-35, 39-44, 45-48, т.2) та ОСОБА_7 (а.с. 52-57, 61-66, 67-70, т.2), які є аналогічними показам ОСОБА_6 і якими стверджено факт сприяння ОСОБА_3 у незаконному їх переправленні та їх дітей через державний кордон України, шляхом надання вказівок та порад і усуненні перешкод.
Оголошеними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11 (а.с.86-92 т. 2), якими стверджено, що 16.07.2009 року вона, як провідник вагону № 280 потягу № 29 сполученням «Київ - Берлін», виконувала свої обов'язки. У вказаний день до зазначеного вагону вказаного потягу підійшла група осіб у кількості восьми чоловік. Один з них, ОСОБА_3 передав їй, проїзні квитки на всю групу. ОСОБА_3 повідомив її, що супроводжує зазначених іноземців і самостійно розмістить їх у відповідних купе даного вагону. Після відправлення вказаного потягу вона почала збирати квитки у пасажирів даного вагону для перевірки, а коли підійшла до купе, у якому розміщувались зазначені вище іноземці, ОСОБА_3 пояснив їй, що дані пасажири не розуміють української мови, і щоб вона нічого їх не питала та всі питання вирішувала тільки через нього. ОСОБА_3 надав на контроль свій квиток та квитки на супроводжуваних ним осіб. Під час перевірки даних квитків вона запитала, яке громадянство у вказаних осіб, на що ОСОБА_3 відповів, що вони є громадянами Естонії, а він, ОСОБА_3, є їхнім родичем, що вони раніше проживали в Ізраїлі, а з 2000 року отримали громадянство Естонії, а зараз їдуть до Німеччини в гості. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що вказані особи арабського походження. Через певний проміжок часу на шляху слідування до українсько-польського кордону ОСОБА_3 ще раз підійшов до неї і нагадав, щоб всі питання, які стосуються супроводжуваної ним групи вона вирішувала тільки через нього. Крім того, ОСОБА_3, кілька разів замовляв для себе та членів своєї групи каву, чай, солодку воду печиво та інші продукти харчування, не дозволяв їй приносити зазначені вище напої та продукти у відповідні купе, а приходив і забирав їх сам особисто. У пункті пропуску «Ягодин-залізнична станція» ОСОБА_3 та групу, що з ним слідувала затримали співробітники прикордонної служби.
Показаннями співробітника прикордонної служби ОСОБА_12, який у судовому засіданні ствердив, що 16.07.2009 року з 08.00 до 20.00 виконував наказ по охороні державного кордону України в наряді «Перевірка документів» у пункті пропуску «Ягодин - залізнична станція». 16.07.2009 року о 17 годині 35 хв. при перевірці документів у пасажирів вагону № 280 потягу сполученням «Київ-Берлін» при пред'явленні йому пасажирами арабської зовнішності шести паспортів громадян Естонії, у нього виникла підозра в тому, що дані паспорти можуть бути не дійсними, про що у подальшому він доповів своєму керівництву. При цьому, коли він у вказаних пасажирів арабської зовнішності відбирав паспорти, до нього неодноразово підходив ОСОБА_3, якого він просив зайняти своє місце і не заважати, ОСОБА_3 говорив, що у супроводжуваної ним групи з документами все в порядку, що ці особи є його родичами і вони слідують у Німеччину до родини, просив як найскоріше провести паспортний контроль, оскільки з ними їдуть діти які втомились у дорозі. На його запитання до ОСОБА_3, як супроводжувана ним група потрапила до України, останній відповів, що громадяни Естонії в Україну потрапили літаком до міста Одеси. Перевіривши дати-штамп в'їзду в Україну у паспортах цих громадян, він переконався, що штамп не відповідає встановленому зразку. В подальшому, як ОСОБА_3, так і громадяни, що пред'явили до паспортного контролю паспорти громадян Естонії були затримані для проведення додаткової перевірки.
Крім того, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, стверджується іншими зібраними та дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
Протоколами пред'явлення для впізнання від 18 липня 2009 року, якими стверджено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 впізнали ОСОБА_3 як особу, що супроводжувала їх залізничним потягом з міста Києва до державного кордону України (а.с. 60-62, т.1).
Протоколом пред'явлення для впізнання від 2 вересня 2009 року з участю свідка ОСОБА_11, згідно якого остання впізнала ОСОБА_3, як особу, що супроводжувала групу нелегальних мігрантів залізничним транспортом з міста Києва до державного кордону України (а.с. 93-96, т.2).
Протоколами очних ставок проведених між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 із ОСОБА_3, де вони підтвердили свої показання щодо сприяння останнім у незаконному їх переправленні через державний кордон України (а.с. 24-28, 49-51, 71-73, т.2).
Заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 8.04.2010 року, у якій вони зазначають, що дані ними під час досудового слідства показання, вони давали без будь якого тиску і їх повністю підтримують.
Також, винуватість підсудного ОСОБА_3 стверджується наступними речовими доказами ( а.с.167, т.2): мобільним телефоном марки «Samsung - SGH - В320» ІМЕІ № НОМЕР_7, з сім-карткою № НОМЕР_8, № телефону НОМЕР_9, за допомогою якого ОСОБА_3 постійно підтримував зв'язок в процесі вчиненні злочину із особою щодо якої матеріали виділені з кримінальної справи в окреме провадження; записною книжкою ОСОБА_3, в якій містяться записи стосовно його злочинної діяльності; закордонним паспортом НОМЕР_1 від 19.09.2007 року, виданого на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; закордонним паспортом НОМЕР_2 від 20.11.2007 року, виданого на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; закордонним паспортом НОМЕР_3 від 22.08.2007 року, виданого на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; закордонним паспортом НОМЕР_4 від 17.08.2005 року, виданого на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_5, 22.12.1972 року народження, закордонним паспортом НОМЕР_5 від 22.04.2005 року, виданого на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6; закордонним паспортом НОМЕР_6 від 08.11.2005 року, виданого на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, використовуючи які вказані громадяни Афганістану, в супроводі ОСОБА_3, намагались незаконно перетнути українсько-польський кордон, вилучені згідно протоколів вилучення документів від 16.07.2009 року; паспортом громадянина України НОМЕР_11 для виїзду за кордон, виданим на ім'я ОСОБА_3, з відбитком дата-штампу ДПС України «В'їзд» п/п «Кучурган», який ОСОБА_3 пред'явив для паспортно-прикордонного контролю представникам ДПС України, під час здійснення супроводження групи нелегальних мігрантів до українсько-польського кордону 16.07.2009 року (а.с. 214, т.1); паспортом громадянина Ізраїлю № НОМЕР_10, виданим на ім'я ОСОБА_3, яким останній користувався в особистих потребах в процесі здійснення злочинної діяльності на території України (а.с. 215, т.1).
Винуватість підсудного ОСОБА_3 стверджується і письмовими доказами, зокрема: актами технічного дослідження документів від 16.07.2009 року (а.с. 12-17, т.1), якими стверджено, що закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.09.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; закордонний паспорт НОМЕР_2 від 20.11.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; закордонний паспорт НОМЕР_3 від 22.08.2007 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; закордонний паспорт НОМЕР_4 від 17.08.2005 року, виданпий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, закордонний паспорт НОМЕР_5 від 22.04.2005 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6; закордонний паспорт НОМЕР_6 від 08.11.2005 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, містять ознаки часткової підробки у вигляді заміни інформаційної сторінки.
Згідно висновку експерта № 359 від 26.08.2009 року (а.с. 147-153, т.2), закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.09.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; закордонний паспорт НОМЕР_2 від 20.11.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; закордонний паспорт НОМЕР_3 від 22.08.2007 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; закордонний паспорт НОМЕР_4 від 17.08.2005 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5; закордонний паспорт НОМЕР_5 від 22.04.2005 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6; закордонний паспорт НОМЕР_6 від 08.11.2005 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, за допомогою яких вказані громадяни Афганістану, у супроводі ОСОБА_3, намагались незаконно перетнути українсько-польський кордон, підроблені, оскільки у вказаних документах мала місце заміна аркушів сторінок № 3 та 4.
Повідомленням з НЦБ Інтерполу в Україні №4/19-6610 від 05.10.2009 року стверджено, що паспорти громадян Естонії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, що використовувались громадянами Афганістану для незаконного перетину державного кордону України за сприяння ОСОБА_3, були видані правоохоронними органами Республіки Естонія на прізвища інших осіб (а.с.176, т.2)
З повідомлень оператора мобільного зв'язку ТОВ «Мобільні телесистеми» вбачається, що телефонні з'єднання між абонентами мобільного номера № НОМЕР_9, яким користувався громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 та мобільних номерів № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, якими користувався громадянин України щодо якого матеріали виділені із кримінальної справи в креме провадження, відбувались в період підготовки та вчинення вказаного злочину (а.с. 44-74, т.3)
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 332 КК України.
Аналізуючи докази у справі суд бере до уваги показання самого підсудного, який не заперечує здійснення ним супроводу групи осіб до державного кордону, а також покази свідків, інші докази, що свідчить про наявність усіх ознак злочину, що в свою чергу з вищенаведеним і фактичними обставинами у будь-яких сумнівів у своїй достовірності не виникає.
Суд не приймає до уваги показання підсудного, що при перевірці ним у квартирі в місті Києві паспортів за якими громадяни Афганістану, як громадяни Естонії мали перетнули державний кордон у нього на той час не виникло ніякої підозри у підробці цих паспортів. Сам зовнішній вид арабського походження цих громадян, наказ цим громадянам особи щодо якої матеріали виділені із кримінальної справи в окреме провадження у присутності ОСОБА_3 вивчити анкетні дані паспортів, знати назву столиці Естонії, тощо, а в подальшому при слідуванні до кордону самим ОСОБА_3 давати накази мігрантам не виходити з купе, ні з ким не спілкуватися, також його інші дій вказують на те, що ОСОБА_3 достовірно знав, що супроводжувана ним група є громадяни Афганістану, що у свою чергу йому повідомляв один із мігрантів ОСОБА_6, який йому розповідав, як із своїми родичами потрапив до України. ОСОБА_3 достовірно знаючи, що мігранти потрапили до України шляхом пішого перетину кордону, співробітнику прикордонної служби повідомляв, що ці громадянина прибули в Україну через пункт пропуску «Одеса - аеропорт». Тому,за таких обставин, суд вважає, що показання підсудного є надуманими і не відповідають фактичним обставинам , а все зазначене свідчить у сприянні ОСОБА_3 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, а це порадами вказівками, усуненням перешкод, тощо.
Таким чином, зібрані у справі докази у їх сукупності дають підстави вважати доведеним те, що своїми умисними діями, які виразились в сприянні у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та усунення перешкод, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 332 КК України.
Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, особу підсудного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують його покарання, суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах закону, за яким він притягнутий до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі, так як підстав для призначення йому більш м'якого покарання ніж передбачено законом, за яким він притягнутий до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 69 КК України та для звільнення його від відбування покарання за даним вироком на підставі ст. 75 КК України немає. Також підсудному немає підстав застосовувати обов'язкове додаткове покарання, передбачене ч.2 ст. 332 КК України у виді конфіскації засобів вчинення злочину оскільки засобів вчинення злочину у справі немає.
Крім того, оскільки підсудний засуджується до позбавлення волі, йому слід змінити запобіжний захід із підписки про не виїзд на взяття під варту.
Також у справі визнано речовими доказами наступне. У відповідності до ст. 81 КПК України: мобільний телефон, записну книжка, які вилучені у підсудного і зберігаються в камері схову УСБУ у Волинській області, слід повернути власнику. Закордонні паспорти громадянина України та громадянина Ізраїлю, видані на ім'я підсудного, слід долучити до особової справи ОСОБА_3 Шість закордонних підроблених паспортів громадян Єстонії, які знаходяться при матеріалах справи, залишити при справі.
Судові витрати у справі в сумі 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) гривень 50 коп. за проведені експертизи, слід стягнути із засудженого ОСОБА_3 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 343, 155, КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, і за цим законом призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_3 змінити із підписки про не виїзд на взяття його під варту і взяти його під варту негайно в залі судового засідання, запобіжний захід - взяття під варту залишити йому до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 15 квітня 2010 року.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 час утримання його під вартою з 17 по 20 липня 2009 року
Речові докази по справі - мобільним телефоном марки «Samsung - SGH - В320» ІМЕІ № НОМЕР_7, з сім-карткою № НОМЕР_8, № телефону НОМЕР_9, записну книжку - повернути власнику ОСОБА_3.
Закордонний паспорт НОМЕР_1 від 19.09.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; закордонний паспорт НОМЕР_2 від 20.11.2007 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; закордонний паспорт НОМЕР_3 від 22.08.2007 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; закордонний паспорт НОМЕР_4 від 17.08.2005 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, закордонний паспорт НОМЕР_5 від 22.04.2005 року, виданий на ім'я громадянина Естонії ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6; закордонний паспорт НОМЕР_6 від 08.11.2005 року, виданий на ім'я громадянки Естонії ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, залишити при матеріалах справи.
Паспорт громадянина України НОМЕР_11, виданим на ім'я ОСОБА_3, паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_10, виданим на ім'я ОСОБА_3 передати до особової справи засудженого ОСОБА_3
Судові витрати у справі в сумі 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) гривень 50 коп. стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави.
На даний вирок може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же термін з часу вручення йому копії вироку до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.
Головуючий : суддя М.І. Пешков