ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 лютого 2010 року 16:21 № 2а-12803/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо - Технології»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
за участю представників сторін:
від позивача: Клюца С.О., представник
від відповідача: Бевза В.І, представник
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.02.2010р. проголошено ступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо- Технології» з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0000221750/3 від 12.08.2009р. та № 000362311/0 від 16.01.2009р.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному:
- фізичною особою -засновником підприємства (позивача) було правомірно укладено договір оренди приміщення від імені позивача до державної реєстрації підприємства, у зв'язку з чим позивач не був зобов'язаний утримувати податок з доходів фізичних осіб з суми орендних платежів
- вартість міжнародних телефонних переговорів, здійснених з телефонів співробітників позивача, не має обкладатися податком з доходів фізичних осіб, оскільки переговори не є майном чи грошима
- у позивача наявні всі необхідні документи для віднесення сум, сплачених контрагентам, до складу валових витрат, зокрема акти приймання -здачі виконаних робіт
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що :
- договір оренди укладено фізичною особою до моменту реєстрації позивача в якості юридичної особи, отже, даний договір не може бути укладений від імені юридичної особи, а тому, орендованим майном користувалася фізична особа
- позивачем не надано жодних доказів здійснення зовнішньоекономічної діяльності, отже, оплата міжнародних переговорів співробітників є наданням їм додаткових благ
- позивачем не було надано до перевірки актів приймання здачі виконаних робіт, і на момент перевірки вказані акти були відсутні, що підтверджується розпискою директора позивача у довідці про перевірку
Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
З 21.11.2008р. по 08.01.2009р. співробітниками Державної податкової інспекції у печерському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.01.2006 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.01.2006 року по 30.06.2008р, за результатами якої було складено акт №13/23-11/33998128 від 13.01.2009р. (далі -акт перевірки).
На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009р. №0000221750\3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 1630,50грн., (з них 543,50грн. основного платежу та 1087,00грн.штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009р. №000362311/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати 24288,00грн. податку на прибуток підприємств, з яких 18683,00грн.основного платежу та 5605,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами апеляційного оскарження зазначені податкові повідомлення -рішення залишені без змін, а скарги позивача -без задоволення.
Прийняття податкового повідомлення - рішення від 12.08.2009р. №0000221750\3 обумовлено наступними висновками акту перевірки.
Відповідачем встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з сум, перерахованих з розрахункового рахунку підприємства згідно договору суборенди від 17.01.06р. № 106 з СПД Цельєвим, оскільки договір оренди укладено з засновником Посредніковим С.Ю., а не з позивачем.
Також відповідачем встановлено, що позивачем не утриманий податок з доходів фізичних осіб з сум, сплачених підприємством з розрахункового рахунку по забезпеченню послуг міжнародного зв'язку зі службових телефонів працівників підприємства, оскільки, на думку позивача, податок слід було утримати в зв'язку з відсутністю відряджень за кордон, документації щодо зв'язку із зовнішньо економічною діяльністю, та того, що зазначені послуги віднесені за рахунок прибутку підприємства.
Зазначені виплати відповідачем кваліфіковано у якості додаткових благ, у розумінні підпункту 4.2.9. пункту 4.2 статті 4 Закону України ,, Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим сформульовано висновок про необхідність утримання з них сум податку.
З правомірністю зазначених висновків суд не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Позивачем до матеріалів справи надано договір №106 від 17.01.06р., який укладено Посредніковим Сергієм Юрійовичем як співзасновником позивача, відповідно до п.1.1 якого приміщення передано в оренду для розміщення виконавчо -розпорядчого органу позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології». Відповідно до наданих позивачем актів №№ОУ-106-3-6, ОУ-106-2-6, ОУ-106-1-6, на підставі яких здійснювалася оплата вартості оренди, послуги надавалися саме позивачу. Оплата вартості оренди також здійснювалася позивачем.
Згідно до частини першої статті 84 Господарського кодексу України, господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами.
Отже, вищезазначеною правовою нормою прямо визначена можливість укладення угод засновником товариства від імені товариства до моменту державної реєстрації, та можливість їх визнання такими, що укладені від імені товариства.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що укладення договору оренди було погоджено позивачем шляхом оплати та підписання вищезазначених актів.
Також, позивачем було надано угоди №1858995 та 1858993 про надання послуг стільникового зв'язку та платіжні доручення, за якими позивачем було сплачено вартість наданих послуг стільникового зв'язку, в тому числі вартість міжнародних переговорів.
За змістом зазначених договорів, послуги стільникового зв'язку мали надаватися саме позивачу. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, рахунків на оплату вартості послуг зв'язку, позивачем сплачувалася вартість послуг роумінгу - переадресація виклику до абонента та вартість вихідних міжнародних дзвінків.
Висновок відповідача про надання позивачем працівникам додаткового блага за рахунок оплати телефонних розмов працівників, які перебували за кордоном, мотивовано відсутністю зовнішньоекономічної діяльності у позивача.
Проте, суд вважає допустимими пояснення позивача, що телефонні переговори працівників позивача, навіть під час приватних поїздок за кордон, можуть бути пов'язаними з діяльністю позивача.
Частиною другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідно до вищенаведеної процесуальної норми, обставина надання фізичним особам додаткових благ як і шляхом оплати вартості оренди, так і вартості телефонних переговорів, має бути доведена відповідачем.
Відповідачем жодних доказів надання позивачем додаткових благ фізичним особам не зазначено, про можливе існування таких доказів суд не повідомлено, клопотань про їх витребовування не заявлено.
На підставі викладеного суд вважає, що відсутні законні підстави для збільшення оподатковуваного доходу працівників та засновника позивача на ці суми як на суми додаткового блага, оскільки використання працівниками послуг мобільного зв'язку у власних цілях та користування засновником приміщенням в судовому процесі не доведено.
У зв'язку з викладеним суд доходить висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування повідомлення-рішення від 12.08.2009р. №0000221750\3.
Прийняття податкового повідомлення - рішення від 16.01.2009р. №000362311/0 обумовлено наступними висновками акту перевірки: товариством неправильно відображено у складі валових витрат витрати по будівельно-монтажним роботам на суму 11 871,8 грн., наданих ВАТ «Київпідземшляхбуд-2», витрати по відповідальному збереженню будівельних матеріалів на суму 6 666,67 грн. наданих ЗАТ «АТД «Донателла», витрати по утепленню та оздобленню фасадів на суму 33833,67грн., наданих МПП «Полімерпокрівля», витрати по оренді автомобіля на суму 5 333,33 грн., наданих ЗАТ АТК «Подолія», які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
На спростування зазначених посилань акту перевірки позивачем надані акти приймання - здачі виконаних робіт, підписані позивачем та вищезазначеними підприємствами, відповідно до яких позивачем було прийнято роботи.
Позиція відповідача полягала у тому, що надані позивачем акти приймання -здачі виконаних робіт не існували під час проведення перевірки, і не були надані до проведення перевірки, у зв'язку з чим є правомірним висновок про допущення позивачем порушення норм підпункту 5.3.9 Закону України пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підтвердження викладеного, відповідачем було надано довідку про загальну інформацію щодо позивача, та результати його діяльності за період з 19.01.2006р. по 30.06.08р., у якій наявна розписка директора позивача в тому, що ним до перевірки надано всі наявні документи, інші документи відсутні.
Суд не приймає зазначену розписку в якості доказу відсутності на момент перевірки актів приймання -здачі виконаних робіт з нижчевикладених підстав.
Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Акт перевірки позивача та надані відповідачем документи не містять ні переліку відсутніх документів, ні пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема, актів приймання -здачі виконаних робіт.
Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, потягло за собою неможливість встановлення обставини наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки під час судового розгляду.
Відповідно до пояснень представника позивача, акти перевірки позивачем до перевірки надавалися, проте не були прийняті до уваги особами, що проводили перевірку.
Судом не приймаються посилання відповідача на покладення на позивача обов'язку доведення неправомірності нарахування, відповідно до норм підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на те, що частиною другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення правомірності прийнятих рішень покладено на відповідача.
Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, зокрема, не спростував обставину надання позивачем до перевірки актів приймання -здачі виконаних робіт.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо-Технології" задовольнити повністю.
2.Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000221750/3 від 12.08.09р. та №000362311/0 від 16.01.09р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.К. Каракашьян