м. Вінниця
22 жовтня 2020 р. Справа № 120/1836/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 22 квітня 2020 року на адресу Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.04.2020 року №Ю-11372-17 на суму 665828,91 грн., яка сформована на підставі рішення №0001251306 від 04.10.2019 року про застосування штрафних санкцій і вимоги №Ю-0001261306 від 04.10.2019 року про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою суду від 05.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 26.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
19.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Державна установа "Вінницька виправна колонія (№86)" виконує функцію податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору із заробітної плати засуджених осіб залучених до суспільно-корисної праці, а тому зобов'язана своєчасно та повністю обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
За даними інформаційної системи органів ДПС станом на 31.03.2020 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску позивача становила 665828,91 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.
Тому, з метою забезпечення виконання органами ДПС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-11372-17 від 13.04.2020 року на суму 665828,91 грн.
01.07.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки на даний час жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено механізму (порядку) укладання строкових трудових договорів із засудженими та нарахування і сплати єдиного соціального внеску органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби України.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 07.07.2020 року, розгляд справи відкладено на 27.07.2020 року.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 27.07.2020 року, розгляд справи відкладено на 18.08.2020 року.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 18.08.2020 року, відкладено розгляд справи на 03.09.2020 року.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 03.09.2020 року, відкладено розгляд справи на 01.10.2020 року.
01.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких вказує, що податок на доходи фізичних осіб є базою для нарахування єдиного внеску, а питання щодо правомірності донарахування податку на доходи фізичних осіб в даній справі не можуть бути розглянуті, оскільки не охоплюються предметом позову.
Ухвалою від 01.10.2020 року відкладено розгляд справи на 13.10.2020 року.
Ухвалою суду від 13.10.2020 року розгляд справи відкладено на 20.10.2020 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судове засідання також не прибув, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№32761).
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Документальною перевіркою Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" встановлено порушення:
- частин 8, 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (із змінами та доповненнями), а саме несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску на суми заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру та допомоги по тимчасової непрацездатності вільнонайманих працівників (код платежу 71010000) за період з 28.08.2018 року по 25.06.2019 року, та на суми грошового забезпечення військовослужбовців (код платежу 71020000) Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" за період з 21.01.2019 року по 24.01.2019 року, в результаті чого, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010р.(із змінами та доповненнями) нарахована пеня та застосовано штрафні санкції;
- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI у період з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року Державною установою "Вінницька виправна колонія (№86)" занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 592710,48 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.
22 квітня 2020 року на адресу Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.04.2020 року №Ю-11372-17 на суму 665828,91 грн., яка сформована на підставі рішення №0001251306 від 04.10.2019 року про застосування штрафних санкцій і вимоги №Ю-0001261306 від 04.10.2019 року про сплату боргу (недоїмки).
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.04.2020 року №Ю-11372-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) .
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно із абзацом другим пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Права та обов'язки платника єдиного внеску встановлено у статті 6 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту першого частини другої вказаної статті Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону, для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
У відповідності до частин 4, 5 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Частиною першою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Положеннями частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
При цьому, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 12 вказаної статті Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
В силу приписів статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі - КВК України) одним із основних прав засуджених є право на оплачувану працю.
Відповідно до статті 122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.
Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.
Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.
Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому не менш як п'ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2013 року за №387/22919, засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров'я, спеціальності.
За змістом пункту 5.1 розділу V вказаної Інструкції заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.
Судом встановлено що, Державна установа "Вінницька виправна колонія (№86)" залучала засуджених до праці у виробничих приміщеннях (майстернях колонії), приміщеннях господарського обслуговування на території установи, та на підприємствах контрагентах за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року.
Трудові відносини з засудженими велись на підставі укладених договорів цивільно-правового характеру, трудових договорів з наступним оформленням наказів про працевлаштування, наказів про залучення засуджених до праці, та відображенням засуджених у звіті ЄСВ проводились ДУ "Вінницька виправна колонія (№86)"у період з 01.01.2019 року по 30.07.2019 року.
У перевіряємому періоді ДУ "Вінницька виправна колонія (№86)" велись відомості нарахування заробітної плати з числа спецконтингенту за кожний місяць які містили:
- кількість відпрацьованих чол./днів;
- дані про нараховану заробітну плату робочих з числа засуджених;
- кінцеві дані по виплаті заробітної плати та утримань з неї.
Беручи до уваги викладене, а також, аналізуючи зазначені норми Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV та Закону № 2464-VІ, суд приходить до висновку, що позивач є платником єдиного внеску та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із сум заробітної плати, нарахованих засудженим.
В розумінні пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI та абзацу 3 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року N 469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно із частиною 3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 3 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У відповідності до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
За приписами абзацу 3 частини 11 вказаної статті Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Положеннями пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
У пункті 4 розділу VI Інструкції закріплено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату боргу (недоїмки).
При цьому, суд зазначає, що аналогічні правовідносини, що виникли у межах даної справи неоднарозово досліджувались Верховним Судом.
Зокрема, у постановах від 3 березня 2020 року у справі № 440/1512/19, від 17 березня 2020 року у справі № 809/710/17, від 3 квітня 2020 року у справі № 580/908/19, від 8 травня 2020 року у справі № 560/1391/19, від 18 червня 2020 року у справі 240/1700/19, від 14 серпня 2020 року у справі № 160/2602/19 Верховний Суд дійшов висновку, що засуджені особи є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а, відтак, є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми Єдиного внеску із заробітної плати таких осіб; при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб.
Виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено обов'язок забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні.
Особливість фінансування позивача, організації роботи, забезпечення штатними документами тощо жодним чином не скасовує обов'язок виправної колонії сплачувати податки та збори і подавати у повному обсязі звітність.
Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору. При цьому, неукладення виправною колонією відповідних трудових договорів із засудженими, а також посилання на неможливість відображення у податкових звітах та перерахування Єдиного внеску із заробітної плати засуджених у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують їх особу, не скасовує обов'язок виправної колонії сплачувати податки та збори, а також подавати звітність у встановленому законом порядку.
Суд акцентує увагу на тому, що Закон № 2464-VІ, виключно яким визначаються, зокрема, платники єдиного внеску та порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, не містить приписів, які б звільняли засуджених до позбавлення волі від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із доходу (заробітної плати), отриманих внаслідок залучення до праці в установах виконання покарань. Дохід засуджених, отриманий внаслідок виконання певних робіт в установах виконання покарань, відсутній у Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, ст. 8, 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Державна установа "Вінницька виправна колонія (№86)" (вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 08562594);
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 43142454).
Суддя Свентух Віталій Михайлович