ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
17 лютого 2010 року 14:37 № 2а-14648/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнє підприємство Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна ф
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва
про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень, вимоги
встановив:
У червні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 18.09.2007р. про часткову зміну предмета позову, було поставлено питання про визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва: щодо проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які спрямовані на стягнення з позивача пені, за порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р., визнання недійсним рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.08.2006 р. №0000812200/0, від09.10.2006р. №0000812200/1, від 21.12.2006 р. №0000812200/2, від 05.03.2007 р. №0000812200/3, від 31.10.2006р. №0001152200/0, від 20.12.2006 р. №0001152200/1, від 22.03.2007 р. №0001152200/2, визнання недійсною першої податкової вимоги ДПІ у Оболонському районі м. Києва №1/1532 від 27.04.2007 р.
Постановою Господарського суду м. Києва від 26.09.07 у справі №11/287-А позов Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.08 р. апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 26.09.07 р. - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2009 р. справа № 11/287-А (К-22230/08) за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»до Відкритого Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції, не було перевірено, чи виконано ДПА України постанову суду щодо надання висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р., що має суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки, якщо такий висновок позивачем отримано, то підстави для стягнення з позивача пені за порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р. були б відсутні. При чому, на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції пройшло понад один рік, з дня набрання законної сили рішення у справі №32/4-А/07.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.09 р. дана справа прийнята та призначена до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та надав заяву про часткову зміну позовних вимог. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.09.2007 року Державна податкова адміністрація України листом №1490/6/22-5016 ДСК надала позивачеві остаточний висновок щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р., а саме: на суму 1 721 025,68 дол. США -з 05.06.2006 до 06.06.2006; на суму 306 194,93 дол. США -з 14.07.2005 до 29.08.2006; на суму 229 470,09 дол. США -з 05.06.2006 до 30.08.2006 р. Отже, оскільки Державна податкова адміністрація України надала позивачеві остаточний висновок щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р., то підстави для стягнення з Позивача пені за порушення термінів розрахунків за вищезазначеним контрактом відсутні.
До того ж, представник позивача зазначає, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва не мала права здійснювати перевірку підприємства, оскільки п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.1997 р.№ 1247 установлено, що для забезпечення додержання режиму секретності перевірка фінансово-господарської діяльності компанії "Укрспецекспорт" та її дочірніх підприємств проводиться відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" безпосередньо Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів та Державною податковою адміністрацією. Оскільки, відповідач не є центральним органом виконавчої влади, позивач вважає, що при проведенні вказаних перевірок він діяв протиправно, порушивши норми згаданої вище постанови Кабінету Міністрів України, вийшовши за межі наявних у нього повноважень, та діючи не у спосіб, встановлений чинним законодавством. В зв'язку з чим, представник позивача просив позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач надав в судовому засіданні заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»порушено терміни розрахунків по експортній операції згідно контракту №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р., що призвело до порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в зв'язку з чим відповідно до ст.4 вищезазначеного Закону податковим органом правомірно нарахована пеня. Додатково, представник відповідача зазначив, у разі наявності у позивача індивідуальної ліцензії Національного банку України на продовження строків одержання валютної виручки у податкового органу були б відсутні підстави стверджувати про наявність у діях позивача правопорушення, передбаченого ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», однак на момент проведення перевірки у позивача була відсутня вищезазначена ліцензія.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 08.08.2006 відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000812200/0, яким за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та відповідно до ст.4 зазначеного Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 523 729,85 грн.
Вказане рішення відповідача було прийняте на підставі акта №650-22-2-05311609 від 01.08.2006 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»»з питань дотримання вимог валютного законодавства України по контракту №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р. з фірмою Industries Taxila (Пакістан)».
31.10.2006 відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000152200/0, яким за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та відповідно до ст.4 зазначеного Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 230 705,53 грн. Вказане рішення було прийняте на підставі акта №890-22-2-05311609 від 27.10.2006 «Про результати невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»»»з питань дотримання вимог валютного законодавства України по контракту №UKR/3/T-80UD/CP-1/FE/PROC від 05.06.2003 р. з фірмою Industries Taxila (Пакістан)».
Позивачем було оскаржено вищезазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у адміністративному порядку до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України. За результатами розгляду скарг оскаржувані рішення залишені без змін.
Статтею 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»в редакції чинній на момент перевірки виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У відповідності зі ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Отже, з аналізу вищезазначених норм права вбачається, що перевищення термінів розрахунків по експортній операції потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Як було встановлено судам, позивач мав отримати валютну виручку від нерезидента не пізніше 90 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі товару. Натомість така виручка була отримана позивачем значно пізніше, що є підставою для стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Суд звертає увагу на той факт, що позивач звернувся до Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України про надання висновку щодо обґрунтованості перевищення терміну проведення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом вже після проведення перевірки та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. Отже, враховуючи викладене вище, позивачем порушено вимоги ст.1 ЗУ «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Що стосується надання податкових роз'яснень органами державної податкової служби суд зазначає наступне. Наказом Державної податкової адміністрації України від 12 квітня 2003 року N 176, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 р. за N 326/7647 затверджено Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства (далі Порядок). Цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про систему оподаткування".
Відповідно до п. 1.2. Порядку роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень і податкових роз'яснень. Узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення - це оприлюднення офіційного розуміння податковими органами окремих положень законодавства у межах їх компетенції з питань оподаткування з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур. Узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення надаються, виходячи з положень підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), положень законодавчих та інших нормативно-правових актів, що роз'яснюються.
Отже, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що право надавити податкові роз'яснення в межах своє компетенції надано ОДПС Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Твердження позивача щодо існування двох листів ДПА України протилежного змісту не відповідає дійсності, оскільки Листом ДПА України від 25.09.2001 року № 12848/7/22-2317, на який посилається відповідач, надано роз'яснення положень чинного законодавства при вирішенні питань застосування до суб'єктів підприємництва відповідальності при виконанні ними договорів комісії. До того ж, в даному листі зазначено, що роз'яснення, на яке посилається позивач, а саме: лист ДПА України від 15.12.2000 р. №16711/7/22-2317 вважати таким, що втратило чинність.
Щодо правомірності проведення ДПІ у Оболонському районі м.Києва перевірки, суд зазначає наступне. Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державну податкову адміністрацію України віднесено до центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до абз.1, 2 пункту 1 ст.8 Закону Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Відповідно до п.4 ст. 10 вищезазначеного Закону державні податкові інспекції в районах здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначені норми права суд приходить до висновку що ДПІ у Оболонському районі м. Києва при проведенні перевірки позивача діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем виконано вимоги вищезазначеної статті та доведено факт відсутності заборгованості по простим податковим векселям, у зв'язку з їх погашенням.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -23.02.2010 р.