Справа №2-629/10
20 квітня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лівандовської-Кочури Т.В.
при секретарі Петрусю А.В.
з участю представника позивача Юдіна С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Луцьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк від імені Луцької філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу. Заяву мотивує тим, що 07 грудня 2007 року між установою банку та відповідачем ОСОБА_2 було укладено генеральну угоду за №13, відповідно до якої загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суми, еквівалентної 100000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. В межах даної угоди, 07.12.2007 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.24-13/07-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 20000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. 18.01.2008 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.32-13/08-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 60000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. 20.02.2008 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.44-13/08-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 20000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. 05.11.2008 року до даних договорів було укладено додаткові угоди в частині збільшення плати за користування кредитом в розмірі 18%. З метою забезпечення належного виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 між установою банку та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договори поруки: договір поруки №09.24-12/07-ДП2 від 07.12.2007 року до кредитного договору №09.24-13/07-СК, договір поруки №09.32-13/08-ДП2 від 18.01.2008 року до кредитного договору №09.32-13/08-СК від 18.01.2008 року, договір поруки №09.44-13/08-ДП2 від 20.02.2008 року до кредитного договору №09.44-13/08-СК від 20.02.2008 року. Також встановлено, що з метою забезпечення вимог позикодавця, між установою банку та позичальником було укладено три договори застави: договір застави №09.24-13/07-Д31 від 07.12.2007 року, договір застави №09.32-13/08-Д31 від 18.01.2008 року, договір застави №09.44-13/08-Д31 від 20.02.2008 року. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №09.24-13/07-СК від 07.12.2007 року в сумі 18442, 55 доларів США, за кредитним договором №09.32-13/08 СК від 18.01.2008 року в сумі 58654, 83 долари США, за кредитним договором №09.44-13/08-СК від 20.02.2008 року в сумі 20051, 02 доларів США, а разом 96402, 35 доларів США та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, додатково пояснив, що в результаті перемовин, що велися між установою банку та відповідачами не досягнуто згоди щодо погашення кредитної заборгованості, просив позов задовольнити та наполягав на проведенні розгляду справи за відсутності відповідачів.
Відповідачі в судове засідання по невідомим суду причинам не з'явилися. Заяв про відклад справи не подавали. Враховуючи те, що представник відповідача ОСОБА_2 був присутній на судових засіданнях по даній справі, йому було відомо про те, що в провадженні судді знаходиться дана справа. Неявка відповідачів та їх представників в судове засідання свідчить про явне затягування розгляду справи. А, тому, суд вважає можливим слухати справу у їх відсутності на підставі наявних по справі доказів.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 позов не визнавав, відносно його задоволення заперечував, проте, пояснив, що від заборгованості перед установою банку відповідачі не відмовляються, проте, не погоджуються з виконанням зобов'язань в доларах.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'зується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.2 ст.193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Ч.2 ст.524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Крім цього, відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.36 Закону України “Про національний банк України”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Погодження “Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 року, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Таким чином, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Тому, при укладені договорів в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідачі повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а, тому, мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між установою банку та відповідачем ОСОБА_2 було укладено генеральну угоду за №13, відповідно до якої загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суми, еквівалентної 100000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. (а.с.27-29).
В межах даної угоди, 07.12.2007 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.24-13/07-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 20000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. (а.с. 28-29).
18.01.2008 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.32-13/08-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 60000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. (а.с. 36-37).
20.02.2008 року між установою банку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №09.44-13/08-СК, відповідно до якого, позичальнику було надано кредит в сумі 20000 доларів США з терміном повернення 06.12.2012 року та сплатою 14% річних. (а.с. 44-45).
05.11.2008 року до даних договорів було укладено додаткові угоди в частині збільшення плати за користування кредитом в розмірі 18%. (а.с.33, 41, 49).
Відповідач порушив графік погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості перед установою банку, яка станом на 31 серпня 2009 року за кредитним договором №09.24-13/07-СК від 07.12.2007 року складає 18442, 5 доларів США, за кредитним договором за №09.32-13/08-СК від 18.01.2008 року 58654, 83 долари США, за кредитним договором №09.44-13/08-СК від 20.02.2008 року 20051, 02 долари США, згідно представленого розрахунку.(а.с.12-15).
Окрім того, між установою банку та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави №09.24-13/07-Д31 від 07.12.2007 року, договір застави №09.32-13/08-Д31 від 18.01.2008 року, договір застави №09.44-13/08-Д31 від 20.02.2008 року. (а.с.59-64).
В забезпечення зобов'язань за кредитними договорами між установою банку та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №09.24-12/07-ДП2 від 07.12.2007 року до кредитного договору №09.24-13/07-СК, договір поруки №09.32-13/08-ДП2 від 18.01.2008 року до кредитного договору №09.32-13/08-СК від 18.01.2008 року, договір поруки №09.44-13/08-ДП2 від 20.02.2008 року до кредитного договору №09.44-13/08-СК від 20.02.2008 року. (а.с.54, 56, 58).
Згідно з ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Також підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості у іноземній валюті (долар США) у відповідності до п.10 Положення про кредитування, затвердженого Постановою Правління НБУ №426від 28 вересня 1995 року, який передбачає можливість надання банками резидентами України кредитів у іноземній валюті. Окрім того, при повернення відповідачами заборгованості в національній валюті України і наступним придбанням банком іноземної валюти виникне курсова різниця, оскільки, курс долара США до гривні на дату ухвалення рішення буде відрізнятися від курсу на день виконання рішення суду, внаслідок чого, банк понесе додаткові витрати по сплаті збору до Пенсійного фонду України України, адже, відшкодування боржником таких витрат договором не передбачено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 554, 629, 1050-1054 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк від імені Луцької філії відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк 18442 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок два) долари США 55 центів за кредитним договором №09.24-13/07-СК від 07.12.2007 року, 58654 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) долари США 83 центи за кредитним договором №09.32-13/08-СК від 18.01.2008 року, 20051 (двадцять тисяч п'ятдесят один) долар США 02 центи за кредитним договором №09.44-13/08-СК від 20.02.1008 року, а всього 96402 (дев'яносто шість тисяч чотириста два) долари США 35 центів.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк від імені Луцької філії по 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. витрат по оплаті судового збору з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк від імені Луцької філії по 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя