07 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/83/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта", вул. Московська, 32/2, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз", вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль
про стягнення штрафу у розмірі 73 609,80 грн, пені в сумі 103 789,82 грн, штрафу у розмірі 51 526,86 грн.
за участі представників:
позивача - Шолок В.М.
відповідача - Кавійчак В.П.
Суть справи:
Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" про стягнення 10% штрафу від загальної суми договору у розмірі 73 609,80 грн, пені в розмірі 103 789,82 грн, 7% штрафу у розмірі 51 526,86 грн.
Провадження у даній справі судом було відкрито за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником , акціонерне товариство посилається на невиконання його контрагентом умов договору №23-02/72-18 від 09.11.2018 в частині своєчасної поставки товару належної якості, зважаючи на що Постачальнику нараховані штрафи та пеня, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх. №1494) від 26.02.2020. Стверджує, що ТОВ "ПГ "Полімергаз" вживало усіх можливих дій для негайного вирішення ситуації, що склалася, залучаючи відповідних спеціалістів для проведення необхідних досліджень товару, наданням згоди на заміну товару в найкоротші терміни. Проте АТ "Укртранснафта" зволікало із прийняттям відповідних рішень, що спричинило затягування поставки товару. Крім того, згідно висновку органу сертифікації "ЦентрСЕПРОтепломережа" поставлена партія товару повністю відповідала вимогами ДСТУ та жодним чином не порушувала вимоги позивача. Таким чином поставлений відповідачем товар повністю відповідав усім нормативним вимогам та не містив жодних недоліків, на яких акцентує увагу Покупець.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу, в порядку ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як слідує із матеріалів справи, 09 листопада 2018 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" (Постачальник) було укладено договір поставки №23-02/72-18 (далі-Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю у погоджені сторонами строки магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (код 44160000-9 за ДК 021:2015) (UA-2018-09-20-000709-b) (труби ПЕ 100), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
У розділі 2 цього правочину сторони погодили кількість, якість та гарантії товару. Так, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до угоди. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у Додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно Держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і має підтверджуватися сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару). У випадку виходу з ладу товару або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання товару. Демонтаж, транспортування, доставка та монтаж товару, пов'язаних з виникненням необхідності усунення дефектів або прихованих недоліків протягом гарантійного строку, здійснюється за рахунок Постачальника. Ремонт або заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним актом, складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін.
Згідно п. 3.2 цієї угоди, загальна сума договору становить 736 098 грн, у тому числі ПДВ 122 683 грн, та не може бути змінена, крім випадків, коли у структурі ціни товару має місце імпортна складова.
За умовами п.5.2 даного правочину, Постачальник починає відвантаження товару Покупцю у строки, передбачені Специфікацією на підставі отриманої від Покупця письмової заяви про готовність до виконання договору.
Приймання товару Покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі підписаної видаткової накладної. Датою поставки товару та моментом отримання його Покупцем від Постачальника вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару. У разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності, Покупець негайно, але не пізніше ніж у 3-денний термін повідомляє про це Постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару. У разі передачі Постачальником товару в асортименті, що не відповідає умовам цього договору, Покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо Постачальник передав Покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам цього договору, і частину товару з порушенням асортименту, Покупець має право на свій вибір, зокрема, вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено цим договором. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) Покупець має право на свій вибір, зокрема, вимагати заміни товару (п.п. 5.5., 5.6., 5.8., 5.15., 5.17 Договору).
Згідно із п.6.3 даного правочину у випадку поставки некомплектного товару або товару неналежної якості (товар, який має приховані недоліки), Постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови Покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації. При цьому Постачальник несе витрати з заміни та доставки товару самостійно та не звільняється від сплати штрафу на підставі п.6.2. цього договору.
Відповідно до п.10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 28.02.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного їх проведення. На його виконання, контрагентами було укладено Додаток №1 та Додаток №2, згідно яких поставлятися має труба 160х9,5 ПЕ 100 ВОДА SDR- 17 (1,0 МПа) - штанги ТПГ у кількості 2750 м.п., загальною вартістю 736 098 грн. Строки поставки: не пізніше 31.12.2018 включно.
Отримавши відповідну Заявку, відповідач листом №19/11-19-01 від 19.11.2018 повідомив свого контрагента про готовність до поставки товару, вказавши її орієнтовну дату: 26-30 листопада 2018 року. Фактично поставку було здійснено 28 листопада 2018 року, на підставі видаткової накладної №2211/03.
Однак, за твердженням АТ "Укртранснафта", 29.11.2018 при прийнятті матеріальних цінностей були виявлені відхилення від вимог щодо якості товару, а саме: товщина стінок труб знаходиться в межах від 9,5 до 14 мм, що не відповідає умовам Додатку №2 до Договору та фактичному результату, вказаному в паспорті якості №160-017 від 28.11.2018. По даному факту Покупцем 03.12.2018 було складено Акт виявлених недоліків товару, що надісланий Постачальнику супровідним листом №23-00/338/4598 від 03.12.2018.
04.12.2018 Постачальник звернувся із запитом до Органу сертифікації "ЦентрСЕПРОтепломережа" щодо надання роз'яснень про зазначені відхилення. У відповідь на звернення орган сертифікації зазначив, що труби зі завищеною товщиною стінки згідно з ДСТУ Б В.2.7-151:2008 "Труби поліетиленові для подачі холодної води. Технічні умови" можуть використовуватися для систем водопостачання.
Отримавши це роз'яснення, позивач направив відповідачу листа №04-12-18/01 від 04.12.2018, зазначивши, що товариство не заперечує та надає згоду на проведення незалежною організацією випробування фізико-механічних характеристик труби полімерної ПЕ 100 у кількості 2750 м., які були прийняті АТ "Укртранснафта" відповідно до товарно-транспортної накладної від 28.11.2018 №Р2211/03.
З метою відібрання зразків товару для подальшого направлення в незалежну лабораторію, ТОВ "ПГ "Терполімергаз" надіслало до акціонерного товариства свого представника (лист №11/12-18-01 від 11.12.2018).
18.12.2018 комісія у складі представників Постачальника та Покупця, склала Акт відбору трьох взірців труб, отриманих за умовами договору поставки №23-02/72-18 від 09.11.2018.
27.12.2018 лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покриттів трубопроводів ФМІ НАН України складено протокол випробувань продукції №88-43/П-301. Із викладених у ньому висновків слідує, що за показниками "відносне видовження при розриві", "границя текучості при розтягу", "термостабільність", "зміна довжини труб після прогрівання" труби поліетиленові 100х9,5 ПЕ100 ВОДА SDR- 17 (Акт відбору взірців труб від 18.12.2018) не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-151:2008.
Враховуючи вище зазначені висновки, АТ "Укртранснафта" звернулось листом №23-00/8 від 08.01.2019 до Постачальника, на підставі п.6.3 Договору, з проханням здійснити заміну товару на ідентичний належної якості в термін до 20 робочих днів з дати даного повідомлення, оскільки Покупець відмовляється від неякісного товару, поставленого 29.11.2018.
В свою чергу, ТОВ "Полімерна група "Терполімергаз" листом №10/01-19-01 від 10.01.2019 повідомило АТ "Укртранснафта", що ставить під сумнів протокол випробувань №88-43/П-301 від 27.12.2018 та вимагає повторної перевірки показників якості з попереднім погодженням сторонами у виборі незалежної лабораторії з шифром акредитації 2Н. Також зазначає, що Постачальник готовий направити представника для проведення часткової заміни труб поліетиленових 160х9,5 ПЕ100 SDR 17 партія 11 для подачі холодної води з відхиленнями по товщині стінки труби.
Крім цього, товариство звернулось до Національного агентства з акредитації України, вказавши, що в протоколі від 27.12.2018 зазначено показники, методи контролювання яких відсутні в сфері акредитації даного ООВ.
12.02.2019 листом №12-02-19/01 Постачальник повторно звернувся до Покупця з пропозицією проведення випробування фізико-механічних характеристик труби полімерної ПЕ100 незалежною та сертифікованою організацією, узгодженою між сторонами. Зазначає, що у разі відсутності відповіді на даний лист протягом 20-ти днів з моменту його отримання дана бездіяльність Покупця буде розцінюватись як мовчазна згода на заміну частини неякісного товару та сплату заборгованості за поставлений товар.
У відповідь на даний лист АТ "Укртранснафта" 27.02.2019 повідомило про повторне проведення випробування незалежною та сертифікованою організацією, яка має сертифікат IFIA або ISO 9001, інспекційна компанія і/або співробітники цієї інспекційної компанії повинні бути членами таких асоціацій як: ASTM, ASME, ITA (International Tube Association).
28.02.2019 Постачальник знову направив листа №28/2-19/01 Покупцю з пропозицією спільно вибрати ООВ, який має максимально наближений перелік вимог провести повторні випробування, з додатками копій атестатів та свідоцтв.
В подальшому, господарське товариство у листі №02/04-19-02 від 02.04.2019 просило Покупця надати інформацію щодо кількості труби, яка підлягає обміну. У відповідь АТ "Укртранснафта" повідомило, що для здійснення операцій з завантаження та вивезення поставленої труби необхідно надати дані про автомобіль, водія та уповноважених представників Постачальника не пізніше, ніж за 3 робочі дні до бажаної дати вивезення товару.
Планова дата здійснення вищевказаних операцій, визначена Постачальником на 22.04.2019 (лист №11/04-19-06 від 11.04.2019).
19.04.2019 ТОВ "ПГ "Терполімергаз" направила контрагенту лист №19/04-19-01 з проханням продовжити термін дії договору поставки на строк, необхідний для здійснення заміни поставленого товару.
Однак, як стверджує відповідач, позивач відмовився від подальшої пролонгації дії договору поставки.
Як наслідок, лише 22.05.2019 відбулась поставка товару відповідно до умов Договору, що підтверджується видатковою накладною №3101/06 від 22.05.2019 на суму 736 098 грн та актом приймання-передачі товару №1 від 22.05.2019.
Зазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи заперечень.
З огляду на вище наведене, позивач вважає, що внаслідок поставки неякісного товару Постачальником порушено п.5.8. Договору. Це дає підстави Покупцю вимагати сплати штрафних санкцій згідно п.п.6.1. та 6.2. Договору.
З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово надсилались відповідачу претензії №04-01/256 від 20.06.2019, №04-01/330 від 09.08.2019 з вимогою сплатити штрафні санкції.
У відповідь на претензії відповідач надіслав листи №03/07-19-01 від 03.07.2019 та №30/08-19/01 від 30.08.2019, у яких зазначає, що сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки кількість поставленого товару, що не відповідав вимогам позивача, становив лише 2,4% від усієї партії поставленого товару, а тому сума штрафних санкцій, що підлягає сплаті з боку ТОВ "ПГ "Терполімергаз", становить 1766,64 грн.
Оцінивши зібрані у справі докази, доводи, заперечення та пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 228 926,48 грн штрафу та пені.
У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору щодо своєчасної поставки товару належної якості.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3, 4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Отже, приписами чинного законодавства встановлений обов'язок відповідача, як постачальника, передати позивачу якісний товар, придатний для мети його використання.
При цьому, учасниками спору в укладеній між ними угоді був погоджений порядок дій у випадку поставки товару неналежної якості. На його виконання, поставлений згідно до видаткової накладної №2211/03 від 28.11.2018 товар позивачем визнаний неякісним, про що 03.12.2018 складено акт виявлених недоліків.
У п.6.3 Договору сторони погодили, що Постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 20 робочих днів з дати відмови Покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами строк, замінити товар на ідентичний належної якості та/або комплектації.
Як вбачається з листа №23-00/8 від 08.01.2019 АТ "Укртранснафта" звернулось до Постачальника, на підстав п.6.3 Договору, з проханням здійснити заміну товару на ідентичний належної якості в термін до 20 робочих днів з дати даного повідомлення, з огляду на те, що Покупець відмовляється від неякісного товару, поставленого 29.11.2018.
Тобто, відповідач мав замінити товар до 05.02.2019 включно, а не до 01.01.2019 як вказує позивач. Як наслідок, нарахування пені з 01 січня 2019 до 05 лютого 2019 в сумі 26499,53 грн не ґрунтується на умовах Договору та фактичних обставинах, а відтак у цій частині позовні вимоги є безпідставними.
В подальшому Постачальник, замінивши неякісний товар, повторно поставив його лише 22.05.2019, що підтверджується видатковою накладною №3101/06. Така заміна товару, в свою чергу, спростовує твердження відповідача, що первинно ним було поставлено товар належної якості.
Посилання Постачальника на те, що заміна ТМЦ проведена не через їхню неналежну якість, а у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання, жодним належним та допустимим доказом не підтверджується, а відтак оцінюється судом критично.
Більше того, у листі від 19.04.2019 №19/04-19-01 адресованому Покупцю сам відповідач вказує , що : "... беручи до уваги виявлені відхилення... , ТОВ "Полімерна група "Терполімергаз" ... взяло на себе зобов'язання щодо заміни поставленого Товару, на Товар відповідної якості та без жодних відхилень".
Не доведеним у встановленому процесуальним законодавством порядку є і посилання Постачальника на те, що лише частина поставлених ним матеріальних цінностей не відповідала встановленим вимогам.
Таким чином, у спірних правовідносинах заміна товару неналежної якості відбулася з простроченням, що тривало з 06.02.2019 по 21.05.2019.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).
Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару. Якщо поставлений товар не відповідає вимогам стандартів, технічних умов за якістю або у випадку поставки некомплектного товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 3.2. Договору.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно обраховано пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження, тобто подвійний розмір облікової ставки. Як наслідок, нарахування пені в сумі 1583,11 грн є безпідставним, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині також слід відмовити.
Таким чином, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та приписами цивільного законодавства є нарахування пені в сумі 75707, 18 грн та штрафів в розмірі 73 609,80 грн та 51 526,86 грн, відповідно.
Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/1490/19.
Під час вирішення питання про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій, судом, зокрема, враховано, що ТОВ "Полімерна Група "Терполімергаз" під час поставки товару намагалося діяти добросовісно, маючи на меті задоволити потреби позивача. Відповідач виконав умови договору з поставки товару у повному обсязі, хоча й з порушенням строків. У даному випадку з боку позивача відсутні будь-які збитки, що підтверджено у судовому засіданні його представником. До того ж виключно відповідач, як Постачальник, поніс всі витрати з заміни та доставки товару , що також визнається у судовому засіданні обома учасниками судового процесу. Окрім цього, оплата за поставлені матеріальні цінності була здійснена позивачем вже після проведеної заміни Товару. На цю обставину у судовому засіданні вказали обидві сторони, а відтак вона не потребує доказуванню.
Поряд із цим, із матеріалів справи слідує, що у спірних правовідносинах не лише Постачальник, а і його контрагент зволікав із вибором належного органу сертифікації для отримання висновку щодо якості поставленого товару. А отже, спір у даній справі виник внаслідок дій обох сторін за договором, а не лише відповідача. Водночас, поведінка останнього протягом всього часу прострочення свідчила про його намагання усунути допущені порушення.
Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що Покупець не поніс збитків внаслідок дій Постачальника суд констатує, що розмір штрафних нарахувань є надмірно великим порівняно із ступінню допущеного порушення та його наслідками. Відтак, суд вважає за можливе зменшити штрафи та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки, а саме: нарахований штраф, в розмірі десять відсотків від загальної суми Договору слід зменшити до 14 721,96 грн, суми пені підлягають зменшенню до 20 757,96 грн, а штраф в розмірі 7% - до 10 305,37 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Група "Терполімергаз" (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, ідент. код 37306731) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, ідент. код 31570412) - 14 721 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн 96 коп. - 10% штрафу від загальної суми договору, 20 757 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 96 коп. пені, 10 305 (десять тисяч триста п'ять) грн 37 коп. - 7% штрафу та 3 012 (три тисячі дванадцять) грн 66 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 21.10.2020
Суддя О.В. Руденко