02 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/321/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Сидорук А.М.
при секретарі судового засідання: Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства “Масарівські Липки”, 48260, Україна, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Копичинці, вул. І. Богуна, 45
до відповідача: Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів”, 48500, м. Чортків, Тернопільської області, вул. Білецька, 2-А
про стягнення 3 544 701,20 грн, із них 2 540 000,00 грн. боргу та 1 004 701,20 грн. штрафних санкцій
За участі представників:
Позивача: Корольова І.О.;
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Фермерське господарство “Масарівські Липки”, 48260, Тернопільська обл., Гусятинський район, м.Копичинці, вул.І.Богуна, 45 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів”, 48500, м. Чортків Тернопільської області, вул.Білецька, 2 про стягнення 3 544 701, 20 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/321/20 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 23 червня 2020 року.
23.06.2020 року на адресу суду від ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" надійшло клопотання № 391 від 22 червня 2020 року про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу на подання відзиву на позовну заяву.
Від Фермерського господарства "Масарівські липки" надійшло клопотання від 23.06.2020 року (вх.№ 3935 від 23.06.2020) про долучення до матеріалів справи Угоди на зберігання кукурудзи № 04/3-2018 від 01.10.2018 року.
04.08.2020 від Державного підприємства "Чортківського комбінату хлібопродуктів " надійшли наступні документи:
- заява № 466 від 29.07.2020р.(вх.№ 5092 від 04.08.2020) про залишення позовної заяви без руху;
- заява № 466/01 від 29.07.2020р.(х.№ 5094 від 04.08.2020) про зупинення провадження у справі;
- відзив на позовну заяву № 466/02 від 29.07.2020р. (вх.№ 5095 від 04.08.2020).
12.08.2020 року від Фермерського господарства "Масарівські липки" надійшло клопотання (вх.№ 5386 від 12.08.2020) та заперечення (вх.№ 5385 від 12.08.2020 року) проти заяви про зупинення провадження у справі.
26.08.2020 року на адресу суду від позивача по справі надійшла заява про долучення до матеріалів справи довіреності № 141 від 17.10.2018 року
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2020 року розгляд справи відкладено на 04 серпня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу № 921/321/20 до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави заявлених вимог позивач посилається на укладення між Фермерським господарством “Масарівські Липки” та Державним підприємством “Чортківський комбінат хлібопродуктів” договору від 07 жовтня 2018 року № К - 24 - 2018, згідно умов якого, Позивачем здійснено поставку Відповідачу товару на суму 10 896 000, 00 грн. (десять мільйонів вісімсот дев'яносто шість тисяч гривень 00 копійок).
Зобов'язання по договору Позивачем виконані вчасно у повному обсязі 17 жовтня 2018 року, згідно видаткової накладної № 700 від 17.10.2018 р. та товарно - транспортних накладних: з № 4 по №30 від 15 жовтня 2018 p.; з №31 по № 60 від 16 жовтня 2018 p.; з № 61 по № 88 від 17 жовтня 2018р.
Натомість, Відповідачем оплачено тільки частину товару у розмірі 8 356 000,00грн. (вісім мільйонів триста п'ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок).
Згідно п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється Покупцем впродовж десяти банківських днів після надання Постачальником документів, вказаних у п.2.6. Договору. Такі документи були надані постачальником відповідно до п.2.6. Договору при поставці товару 17.10.2018р. Таким чином оплата товару повинна була бути здійснена Покупцем до 31 жовтня 2018 року включно.
Однак, до 31 жовтня 2018 року Покупець оплатив тільки частину суми за поставлений товар у розмірі 7 316 000, 00 грн. (сім мільйонів триста шістнадцять тисяч гривень 00 копійок). 08 листопада 2018 року Покупець сплатив ще 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок). 16 січня 2020 року Покупцем оплачено 1 000 000, 00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок).
Враховуючи вищевикладене, сума простроченої заборгованості становила: з 01 листопада 2018 р. до 07 листопада 2018 р. включно - 3 580 000,00 грн (три мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).
- з 08 листопада 20Ї8 р. по 15 січня 2020 року включно - 3 540 000,00 грн. (три мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).
- з 16 січня 2020 р по теперішній час - 2 540 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).
11 лютого 2020 року Позивачем Відповідачу направлено лист - претензію за №36 від 10.02.2020 року з вимогою сплатити заборгованість. До претензії додано акт звірки взаєморозрахунків. Відповідачем Позивачу надіслано Відповідь на лист - претензію від 20 лютого 2020 року за № 111.
Даним листом Відповідач стверджує, що у зв'язку з інвентаризацією матеріальних цінностей по усіх дільницях підприємства було встановлено, що дана кількість кукурудзи на склад Відповідача не надходила, і знаходиться на зберіганні у Позивача на підставі договору № 04/3-2018 від 10 жовтня 2018 року.
З даним твердженням Відповідача не можемо погодитись. Про передачу товару на склад Відповідача свідчать видаткова накладна № 700 від 17 жовтня 2018 року та товарно - транспортні накладні: з № 4 по №30 від 15 жовтня 2018 p.; з №31 по № 60 від 16 жовтня 2018 p.; з № 61 по № 88 від 17 жовтня 2018 р.
Угода №04/3-2018 на зберігання від 10 жовтня 2018 року, на яку посилається у своїй Відповіді на претензію Відповідач, містить умову щодо доставки зернових культур за власний рахунок Відповідачем (п.3 Угоди), а також облік поставленої продукції на зберігання на підставі товарно-транспортних накладних або інших первинних бухгалтерських документів.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача щодо урегулювання даного спору в досудовому порядку та підписання акту звірки взаєморозрахунків, про що свідчать направлення на відрядження. Однак Відповідач відмовився від такого врегулювання. Таким чином Позивач для відновлення своїх прав на отримання прибутку, змушений був звернутися до суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується підписами та печатками сторін на складених без зауважень видаткових накладних, а також додатково і підписаними товарно-транспортними накладними, актом звірки розрахунків та складеними і поданими податковими накладними.
Відповідно до ч.5 ст.626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно товарно-транспортних накладних № 1 - 30 від 15 жовтня 2018 року, товарно-транспортних накладних № 31- 60 від 16 жовтня 2018 року, № 61 - 88 від 17 жовтня 2018 року здійснено поставку кукурудзи 3 класу.
Відповідно до п.3.1 Договору № К-24-2018 від 07.10.2018, оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 10-х банківських днів після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п.2.6. цього Договору. У разі ненадання цих документів, або неповного надання Покупець має право затримати оплату Товару.
Оплата за Товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника. Зобов'язання Постачальника по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, переказаних Покупцем в якості оплати на поточний рахунок Постачальника.(п.3.2. Договору).
Згідно зі ст.610 Цивільний кодекс України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 Цивільний кодекс України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільний кодекс України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 Цивільний кодекс України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар в сумі 2 540 000,00 грн.
Як визначено частиною першою статті 611 Цивільний кодекс України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1 3 ст.549 Цивільний кодекс України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктами 4.2. Договору № К-21-2018 від 07.10.2018, сторони встановили, що постачальник підтверджує, якщо він безпосередньо придбав Товар у сільськогосподарських підприємств - виробників та здійснює його першу поставку відповідно до змін у положенні п.15 Розділу ХХ Податкового кодексу України і зобов"язується надати покупцю копії документів, зазначених у п.2.6. Договору.
Якщо в подальшому виявиться, що така інформація не відповідає дійсності і внаслідок чого до Покупця буде застосовано санкції з боку державних органів (нарахування податкових зобов'язань, штрафів та т.п.). Постачальник зобов'язується відшкодувати Покупцю суми сплачених останнім податкових зобов'язань, штрафів та збитків.
Виходячи з того, що відповідач не повністю виконував обов'язок щодо сплати за поставлений йому товар (кукурудзу 3кл.) у визначені строки, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов'язання, нарахування позивачем пені за періоди існування прострочення є підставним.
Суд перевірив розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за періоди прострочення сплати, та прийшов до висновку про правильність їх нарахування позивачем, тому до стягнення підлягають пені в сумі 634 872,33 грн, сума інфляційних втрат в розмірі - 224 861,34 грн., 3% річних в сумі 144 969,86 грн.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як передбачено ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному розмірі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123 ч.1 п.2,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів”, 48500, м. Чортків, Тернопільської області, вул.. Білецька, 2-А, ідентифікаційний код 00956187 на користь Фермерського господарства “Масарівські Липки”, 48260, Україна, Тернопільська обл.., Гусятинський район, м. Копичинці, вул.. І. Богуна, 45; ідентифікаційний код 35218921 - 3 544 701, 20 грн., із них 2 540 000,00 грн заборгованості за поставлений товар; 1 004 701 грн 20 коп штрафних санкцій та 53 170 грн 52 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення підписано 22.10.2020.
Суддя А.М. Сидорук