ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
27 січня 2010 року 14:04 № 2а-4592/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Всеукраїнська громадська організація Товариство "Знання" України
до Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
про визнання протиправним та скасування рішення
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Печерського району м. Києва
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та нечинним рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна оформлене листом № 13270 від 30.03.2009р. про відмову в реєстрації за Всеукраїнською громадською організацією Товариство «Знання»України права власності на нерухоме майно вбудовано-прибудоване приміщення Готелю «Знання», загальною площею 1099,7 кв.м., що розташоване на перших трьох поверхах у житловому будинку по вул. Микільсько-Ботанічній, 31 у Голосіївському районі м. Києва та зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в) зареєструвати за Всеукраїнською громадською організацією Товариство «Знання»України (ідентифікаційний код 00016490) право власності на вищезазначене нерухоме майно.
Позовні вимоги зводяться до того, що Позивач є власником нерухомого майна - вбудовано-прибудованого приміщення готелю «Знання»площею 1099,70 кв.м., яке розташоване за адресою Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та належить йому на праві власності як особі, яка створила (побудувала) вказане майно за власні кошти, виступала замовником будівництва та ввела в експлуатацію.
Право власності підтверджується Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року, яка залишена в силі Постановою Верховного суду України від 09 грудня 2008 року у справі № 2-666/07-38/385.
На даний час, відповідач незаконно відмовляє в реєстрації права власності на підставі судового рішення про визнання за позивачем такого права, в зв'язку з чим представник ВГО Товариство «Знання»України просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву по даній справі, в яких зазначено, що за даними реєстраційних книг Бюро право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме на нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Києві по вул. Микільсько-Ботанічна,31 (літ.А), загальною площею 1099,70 кв.м., первинно було зареєстровано за ТОВ «Готельні інновації»на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.06р.
На підставі договору купівлі-продажу право власності перейшло до ТОВ «Заріччя-Буд».
На даний час право власності на вищезазначені не житлові приміщення зареєстровано за ТОВ «Юридичні радники»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кривенчуком С.В. 08.05.08р. за №2409.
Дані щодо визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним до Бюро не подані.
Постановою Верховного суду України суду від 09.12.2008р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. залишено в силі, якою визнано право власності за позивачем. Однак, ТОВ „Юридичні радники" стороною по даній справі не були, що порушую їхнє право на захист свого права власності.
Одночасно, представник відповідача зазначив, що в матеріалах Бюро наявна постанова ВДВС Голосіївського районного управління юстиції про накладення арешту на вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 1099,70 кв.м., що розташоване на перших трьох поверхах житлового будинку по вул. Микільсько-Ботанічна, 31 в м. Києві, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.06 р.
Відповідно до п.1 ст.23 ЗУ „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі ухвали суду про забезпечення позову та постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.
Відповідно до абзацу 5 п.1 ст.24 ЗУ „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав може бути відмовлено в разі, якщо заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна. В зв'язку з чим, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
На виконання судового рішення та вказаних норм законодавства, позивачем 18.02.2009 р. було подано до БТІ заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно з відповідними додатками, перелік яких визначений Законом.
18.03.2009р. позивач отримав листа від відповідача, про те, що для повного та всебічного розгляду питання про можливість проведення державної реєстрації позивач повинен подати відповідачу також технічний паспорт на нерухоме майно.
Позивач, як власник, замовив у відповідача виготовлення технічного паспорту з переконанням, що після цього вже отримає документ про реєстрацію права власності, оскільки факт проведення технічної інвентаризації майна та виготовлення на ім'я позивача технічного паспорту може свідчити про беззаперечний статус та сприйняття ї його як власника.
Однак, 30.03.2009р. Відповідач листом №13270 повідомив позивача про відмову у реєстрації за ним права власності з тих підстав, що право на нерухоме майно вже зареєстровано за іншою особою - ТОВ «Юридичні радники»на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2008р., а тому у позивача нібито немає законних підстав для проведення державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення зафіксовані і в статті 17 Хартії основних прав європейського союзу від 07.12.2000р., чинність якої поширюється на Україну.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, в тому числі право і обов'язок законного власника зареєструвати право власності на майно.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності Позивача є непорушним.
Статтею 346 ЦК України передбачений перелік підстав припинення права власності, однак жоден з перелічених пунктів не може бути застосований відносно позивача.
Судом встановлено, що позивачем право власності на майно нікому не передавалося, а тим більше після 31.05.2007р. (дати визнання за ним права власності судовим рішенням). Також, щодо позивача не приймалося ніяких судових рішень про припинення цього права у випадках передбачених законом, не існувало виконавчих проваджень, на майно не зверталося стягнень по зобов'язанням власника, щодо позивача відсутні інші підстави передбачені законом, які можуть свідчити про факт припинення його права власності.
Таким чином, дії відповідача по реєстрації права власності за будь-якими особами окрім як за позивачем є неправомірними, оскільки позивач - особа що побудувала майно та ввела в експлуатацію, була власником майна завжди, в тому числі і на зазначену дату договору купівлі-продажу від 08.05.2008 року, оскільки вже на момент укладення цього договору існувала Постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. якою право власності на майно визнано за Позивачем та встановлено, що ТОВ «Готельні Інновації», ТОВ «Заріччя-Буд»не набули права власності на майно.
Позивач є первинним та єдиним законним власником майна та у відповідності до законодавства України єдиною особою яка мала права реєструвати в БТІ право власності на майно, тому проведені дії по реєстрації права власності за будь-якими особами є незаконними, оскільки п. 3.3. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мін'юсту № 6/5 від 28.01.2003р. передбачає, що органи БТІ не мають права здійснювати та повинні відмовляти у реєстрації прав на нерухоме майно у випадку, якщо не було проведено первинної реєстрації прав власності на це майно. Таким чином, з огляду на відсутність первинної реєстрації такого права за Товариством «Знання»України всі подальші реєстрації є незаконними та підлягають скасуванню.
Суд звертає увагу відповідача та той факт, що рішення Шевченківського райсуду м. Києва від 06.06.2006р. як підстава належності майна ТОВ «Готельні Інновації»скасоване в апеляційному порядку як незаконне, договір купівлі-продажу між ТОВ «Готельні Інновації»та ТОВ «Заріччя-Буд»від 11.08.2006р. визнаний недійсним Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року, а договір від 08.05.2008р. на підставі якого право власності було зареєстроване за ТОВ «Юридичні радники»було укладено також вже після винесення Постанови від 31.05.2007року.
Тобто, реєстрацію права власності за іншими особами відповідачем було проведено всупереч п.2 ч. І ст. 24 Закону, яка визначає, що державна реєстрація права власності не проводиться у разі якщо із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта.
Суд погоджується з доводами позивача, що ніхто крім позивача не мав права звертатися до БТІ з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, бо ніхто крім Позивача не є власником майна, майно у позивача ніколи не вилучалося та його право є непорушним і триваючим в часі. Тобто, всі правочини укладені іншими особами щодо майна в період коли власником являвся позивач є юридично нікчемними та визнання їх недійсним судом не вимагається в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України.
У зв'язку з черговою незаконною відмовою відповідача, позивач дізнався про незаконний правочин відносно свого майна між особами, які ніколи не були власниками майна. В зв'язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Юридичні радники»та ТОВ «Заріччя-Буд»про визнання недійсним договору купівлі-продажу. В зв'язку з чим, 02.07.2009 року господарський суд Київської області та 03.10.2009 р. Київський міжобласний апеляційний господарський суд винесли рішення у справі № 5/055-09. В мотивувальній частині судових рішень зроблений висновок про те, що оспорюваний договір є нікчемним, що в силу вимог ч.3 ст.215 ЦК України свідчить, що він є недійсним, оскільки порушує публічний порядок, вчинений за відсутності у ТОВ «Заріччя-Буд»права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору та повноважень щодо розпорядження ним і спрямований на незаконне заволодіння майном позивача.
21.10.2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом про скасування реєстрації за ТОВ «Юридичні радники»та ТОВ «Заріччя-Буд»і за ТОВ «Готельні інновації», як таких, що проведені незаконно та з заявою про проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за позивачем. Однак в супереч ч.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»позивач відповіді не отримав.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що на даний час наявний арешт на майно, який було накладено ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно за позивачем.
Суд погоджується з доводами позивача, що така позиція відповідача незаконна, оскільки ст. 24 Закону передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, при цьому п. 5 ч.1 ст. 24 Закону передбачає, що у державній реєстрації права може бути відмовлено лише у разі, якщо заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна.
Тобто, положення ст. 24 Закону стосується державної реєстрації прав яка проводиться на підставі правочинів, однак Товариство «Знання»України звернулося з заявою про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі правовстановлюючого документу - постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. яка забезпечена судом наявним обмеженням, та не є правочином про відчуження нерухомого майна.
При цьому наявність арешту на майно накладеного за заявою Товариства як запобіжний засіб з метою недопущення виникнення обставин які могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а саме постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р., що передбачено ч. 3 ст. 151 ЦПК України, в інтересах Товариства, з метою виконання рішення суду про визнання права власності на майно за Товариством не перешкоджає проведенню державної реєстрації прав на нерухоме майно за Товариством, оскільки ухвала про накладення арешту винесена у тій же справі за наслідками розгляду якої 31.05.2007р. постановою Київського апеляційного господарського суду за Товариством «Знання» України було визнано право власності на нерухоме майно.
Отже, арешт на майно накладений ухвалою від 11 жовтня 2006р. діє до моменту виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2007р. про визнання права власності, яка може бути виконана лише шляхом проведення БТІ державної реєстрації прав на нерухоме майно за Товариством «Знання»України.
Частиною 3 ст. 24 Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Отже, за конкретних обставин справи, наявність арешту на майно накладеного в інтересах позивача як стягувала та зацікавленої особи не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за стягувачем (позивачам) на підставі рішення у справі, де такий арешт накладений з метою забезпечення позову стягувача - Товариства «Знання» України.
За таких обставин вбачаються систематичні незаконні дії Відповідача по відношенню до виконання покладених на нього обов'язків суб'єкта владних повноважень уповноваженого на виконання функцій держави, та зокрема порушення прав позивача щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за Позивачем як за єдиним законним власником майна, що неодноразово встановлено судами України.
З огляду на вищенаведене, відповідач перешкоджає позивачу здійснювати його право власності на власний розсуд, всупереч вимогам ст. 319 ЦК України безпідставно приймаючи рішення про відмову у реєстрації права власності на майно за Позивачем.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задоволити.
1. Визнати протиправним та нечинним рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна оформлене листом № 13270 від 30.03.2009р. про відмову в реєстрації за Всеукраїнською громадською організацією Товариство «Знання»України права власності на нерухоме майно - вбудовано-прибудоване приміщення Готелю «Знання», загальною площею 1099,7 кв.м., що розташоване на перших трьох поверхах у житловому будинку по вул. Микільсько-Ботанічній, 31 у Голосіївському районі м. Києва.
2. Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в) зареєструвати за Всеукраїнською громадською організацією Товариство «Знання»України (ідентифікаційний код 00016490) право власності на нерухоме майно вбудовано-прибудоване приміщення Готелю «Знання», загальною площею 1099,7 кв.м., що розташоване на перших трьох поверхах у житловому будинку по вул. Микільсько-Ботанічній, 31 у Голосіївському районі м. Києва на підставі правовстановлюючого документа Постанови київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. яка залишена в силі постановою Верховного суду України від 09.12.2008р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -01.02.2010 р.