ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26 січня 2010 року 14:43 № 2а-12857/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Контрольно-ревізійне управління в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Печерського району м. Києва
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправною відмову Контрольно-ревізійного управління в м. Києві в наданні копії документу, що запитувалась за адвокатськими запитами від 28.08.2009 та 17.09.2009 р. та зобов'язання відповідача надати копію скарги мешканців квартир АДРЕСА_1, що була предметом адвокатських запитів від 28.08.2009 та 17.09.2009 р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, відповідно до угоди від 13 липня 2009 року позивачем надається правова допомога ОСОБА_2 у вигляді захисту та представництва її інтересів при розгляді цивільних, кримінальних та адміністративних справ. Згідно з дорученням клієнта на даний час проводиться робота з підготовки позову про відшкодування моральної шкоди, нанесеної ОСОБА_2 неправомірними діями громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проживають в тому ж будинку по вул. Урицького в м. Києві.
Контрольно-ревізійним відділом Солом'янського району м. Києва з 24.09.2007 року по 24.10.2007 р. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ЖБК «Радуга»за період з 01.01.2005 р. по 01.09.2007 р. На момент проведення ревізії ОСОБА_2 виконувала обов'язки керуючої ЖБК «Радуга».
Підставою для проведення ревізії слугувала скарга мешканців будинку № 11 по вулиці Урицького в м. Києві, зокрема тих, які зазначені вище.
Для визначення підстав позову про відшкодування моральної шкоди, позивач звертався з адвокатськими запитами до контрольно-ревізійного відділу Солом'янського району м. Києва, в якому просив надати копію вищезазначеної скарги. Однак, листами Контрольно-ревізійного управління в м. Києві йому було відмовлено з підстав визначених ч.2 ст.9 закону України «Про інформацію»та п.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру».
На думку позивача дії КРУ м. Києва не відповідають чинному законодавству та порушують його професійні права як адвоката, в зв'язку з чим, просить задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, та зазначив, обґрунтовані письмові пояснення будуть надані під час судового розгляду. Однак, в наступне судове засідання представник відповідача не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заперечення на позовну заяву не надав.
За таких обставин, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про адвокатуру»при здійснені професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організація, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян -за їх згодою.
Указом Президента України від 30.09.1999 року № 1240/99 «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», а саме п.9 постановлено органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ і організацій постановлено сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані, як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, надавати безоплатно відповідні відомості та копії документів за запитами адвокатів та адвокатських об'єднань у справах, що перебувають у їх проваджені.
Як встановлено судом, позивач, в своїх адвокатських запитах робив посилання на вищезазначені нормативні акти, які встановлюють право адвоката запитувати та отримувати необхідні документи, в зв'язку з наданням правової допомоги.
В зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач безпідставно не надав копію скарги, яка зазначалась в запиті позивача, оскільки з моменту надходження будь-кого звернення до КРУ в м. Києві та реєстрації його за правилами діловодства таке звернення набуває статусу документа, який потребує своє опрацювання.
Оскільки, громадянин звернувся із заявою до державного органу та повідомив в ній певні факти чи свою позицію, презюмується, що він свідомо зробив їх публічними. В такому випадку, заява громадянина як документ підлягає наданню адресатом на адвокатський запит без додаткової згоди автора заяви.
При цьому диспозитивність рішення громадянина у вигляді його згоди чи незгоди надавати документи на запит адвоката стосується випадку прямого звернення адвоката до громадянина з відповідним запитом в розумінні статті 6 Закону України «Про адвокатуру»
Відповідно до роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18.04.2008 р. №V4/82 «Про правомірність ненадання інформації на адвокатські запити»Посилання окремих керівників установ і організацій на положення Закону України N 2657-XII від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію", як на підставу відмови у наданні відповідей на адвокатські запити, є необґрунтованим.
Преамбулою до Закону України "Про інформацію" визначено, що він закріплює виключно правові основи інформаційної діяльності, яка регулюється також іншими нормативними актами та міжнародними договорами.
Стаття 37 цього Закону містить вичерпний перелік документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами, а саме офіційні документи, які містять у собі інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею, конфіденційну інформацію, інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, суду, інформацію, що стосується особистого життя громадян, внутрівідомчої кореспонденції, інформації, яка не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими і нормативними актами, та інформація фінансових установ.
Згідно статті 30 Закону конфіденційною інформацією є відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні окремої фізичної або юридичної особи, поширення режиму конфіденційності на інформацію, якою володіє держава, органи влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, можливо виключно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Із змісту ст. 7 зазначеного Закону вбачається, що його дія не розповсюджується на спеціальних суб'єктів, таких як посадові особи органів прокуратури, дізнання, досудового слідства та суди, оскільки їхнє право на доступ до інформації, у тому числі і конфіденційної, врегульовано спеціальними законами.
Положення ст. 6 Закону України "Про адвокатуру", у тому числі, щодо права адвоката на отримання інформації, документів, необхідних останньому при здійсненні професійної діяльності, є спеціальними законодавчими нормами, які мають превалюючу силу над нормами загальної дії, зокрема Закону України "Про інформацію".
В силу ст. 10 Закону України "Про адвокатуру" професійні права, честь та гідність адвоката охороняються законом.
Порушення гарантованих законом професійних прав адвоката, у тому числі шляхом ненадання необхідної інформації, тягне за собою відповідальність посадових осіб аж до кримінальної.
. Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в наданні копії скарги, для виконання ним своїх обов'язків, закріплених в Законі України «Про адвокатуру»та інших нормативно правових актах.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, як суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Контрольно-ревізійного управління в м. Києві в наданні копії документу, що запитувалась за адвокатськими запитами від 28 серпня 2009 року та 17 вересня 2009 року.
Зобов'язати Контрольно-ревізійне управління в м. Києві надати ОСОБА_1 копію скарги мешканців квартир АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -29.01.2010р.