79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.10.2020 справа № 914/2100/20
За позовом: Фізичної особи -підприємця Деревацького Назара Яремовича, м.Львів
до відповідача: Фізичної особи -підприємця Бакай Андрія Григоровича, Львівська область, с. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 51 220,00 грн.
Суддя Мороз Н.В. При секретарі Банзулі М.С.
Представники:
Від позивача: Деревацький Н.Я., Олексин Т.Т.
Від відповідача: не з'явився
Хід розгляду спору:
Фізична особа -підприємець Деревацький Назар Яремович звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи -підприємця Бакая Андрія Григоровича про стягнення заборгованості у розмірі 51 220 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.09.2020.
В судове засідання 22.09.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив однак на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 27424/20 від 22.09.2020).Розгляд справи відкладено на 20.10.2020.
20.10.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задоволити.
Відповідач в судове засідання 20.10.2020 не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив явки представника в судові засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Деревацьким Н.Я. (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем Бакай А.Г. (відповідачем) було укладено договір оренди обладнання № 8563 (надалі договір). Договором було встановлено строк оренди - 60 днів ( з 16.04.2019 по 14.06.202019). Повернення орендованого майна мало здійснюватись за актом приймання-передачі згідно з договором.
Всупереч умовам договору, відповідач повернув майно 05.06.2020, що підтверджується актом приймання - передачі.
З 16.04.2019 по 04.06.2020 майно на суму 58 020 грн перебувало у строковому платному користуванні відповідача та підлягає оплаті згідно договору та положень чинного законодавства.
Таким чином, за період строкового оплатного користування майном згідно вищевказаного договору з 16.04.2019 по 04.06.2020 ( 416) днів сума орендної плати становить 62 400 грн, у розрахунку 150 грн за один календарний день оренди.
Всупереч умовам договору, відповідачем проведено лише часткове погашення по сплаті орендної плати згідно договору у розмірі 23 000 грн. Станом на день подання позовної заяви, заборгованість ФОП Бакая А.Г. на користь позивача по сплаті орендної плати за договором оренди обладнання № 8563 від 15.04.2019 становить 39 400 грн.
Також умовами договору передбачено сплату штрафу за протермінування по сплаті вартості орендних платежів понад один календарний місяць в повному розмірі, який за погодженням сторін становить 30% від неоплачуваної суми оренди.
Таким чином, загальна сума позовних вимог позивача до відповідача ФОП Бакай А.Г. становить 51 220 грн, з яких заборгованість по сплаті орендної плати становить 39 400 грн та штраф у розмірі 11 820 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.
15.04.2019 між Фізичною особою-підприємцем Деревацьким Назаром Яремовичем та Фізичною особою-підприємцем Бакай Андрієм Григоровичем було укладено договір оренди обладнання № 8563.
Пунктом 4.2. договору встановлено строк оренди - 60 днів ( з 16.04.2019 по 14.06.2019), але у будь якому випадку відлічується з моменту прийняття майна, що орендується , за актом приймання-передачі майна в оренду.
Орендна плата та порядок розрахунків визначено п.5.1. договору, зокрема визначено за період з 16.04.2019 по 14.06.2019 в сумі 9 000 грн ( 150 грн в день).
Згідно п. 8.1. відповідач зобов'язаний повернути орендоване згідно даного договору майно 14.06.2019 за актом приймання-передачі.
Факт передачі в оренду майна згідно договору, підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду - додаток№ 1 від 15.04.2019 до договору №8563 від 15.04.2019 .
В матеріалах справи наявна копія гарантійного листа, наданого відповідачем про те, що останній зобов'язується повернути елементи опалубки у справному стані та без видимих ознак забруднення в термін, зазначений в угоді. Оплату гарантує в термін зазначений в угоді.
Орендоване майно повернуто відповідачем 05.06.2020 року, про що свідчить акт приймання-передачі майна з оренди - додаток № 3 від 05.06.2020 до договору №8563 від 15.04.2019 .
Згідно п. 4.4. договору, за ініціативою орендаря строк оренди майна за даним договором може бути продовжено за умови письмового погодження з орендодавцем, про що орендар повинен у письмовій формі попередити останнього не пізніше ніж за одну добу до закінчення строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору. Якщо обумовлений в договорі строк оренди буде перевищений без письмового дозволу орендодавця, то буде вважатися, що строк оренди майна за даним договором продовжено орендарем в односторонньому порядку на невизначений строк до моменту фактичного повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (повернення майна з оренди) орендодавцю, за що орендареві нараховується відповідна орендна плата, визначена/розрахована відповідно до п.5.1. даного договору і орендар зобов'язаний сплатити суму орендної сплати на підставі встановленого орендодавцем рахунку. Сторони погоджуються, що достатнім і належним підтвердженням виставленого рахунку орендодавцем є його направлення орендареві рекомендованим, цінним листом з описом вкладення, при цьому ухилення орендаря від одержання на підприємстві зв'язку листа , що містив рахунок, вимогу про сплату заборгованості (відмова від його прийняття нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстави вважати рахунок не виставленим, а вимогу непред'явленою. Орендодавець має право в односторонньому порядку змінити вартість орендних платежів з письмовим попередженням про це орендаря.
Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 8563 оренди обладнання від 15.04.2019 та вимогу про повернення майна, що підтверджується копією службового чеку від 19.03.2020, однак відповідач жодних дій щодо повернення майна не вчинив і ніякої відповіді не надав.
Відповідачем проведено лише часткову оплату згідно даного договору, що підтверджується товарними чеками від 24.04.2019, 31.05.2019, 02.12.2019, 31.12.2019 року на загальну суму в розмірі 23 000 грн.
За період строкового оплатного користування майном згідно вищевказаного договору з 16.04.2019 по 04.06.2020 (416 днів) сума орендної плати становить 62 400 грн у розрахунку 150 грн за один календарний день оренди (п.4.4., 5.1 договору).
Умовами договору передбачено, що у випадку протермінування по сплаті вартості орендних платежів понад один календарний місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф в повному розмірі понад нараховану пеню, в розмірі, який за погодженням сторін даного договору становить 30% від неоплаченої суми оренди, що не звільняє орендаря від обов'язку виконання умов договору.
Таким чином, загальна суми боргу відповідача перед позивачем становить 51 220 грн, з яких: 39 400 заборгованість по сплаті орендної плати та 11 820 грн штрафу.
Оцінка суду.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди обладнання № 8563 від 15.04.2019, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
Термін дії договору встановлено: з 16.04.2019 до 14.06.2019 (розділ 4 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 6 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом розмір орендної плати за користування орендним майном встановлено сторонами в пункті 5.1 договору оренди.
Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень ст. 179 ГК України, ст. ст. 204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право фізичної особи-підприємця Деревацького Н.Я. як орендодавця отримати орендну плату та обов'язок фізичної особи-підприємця Бакай А.Г., як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протермінував повернення майна у встановлені договором строки та повернув його позивачу лише 05.06.2020.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача з орендної плати становить 39 400 грн за період з 16.04.2019 по 04.06.2020. Слід зазначити, що за вказаний період позивачем здійснювались часткові оплати, які позивачем зараховувалися у рахунок погашення заборгованості. Доказів зворотнього суду не надано.
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 9.2.2 договору передбачено, що у випадку протермінування по сплаті вартості орендних платежів понад один календарний місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф в повному розмірі понад нараховану пеню, в розмірі, який за погодженням сторін даного договору становить 30% від неоплаченої суми оренди, що не звільняє орендаря від обов'язку виконання умов договору.
На підставі наведеного, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 11 820 грн. згідно наданого розрахунку за вказані у ньому періоди.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8870,55 грн заборгованості за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бакая Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Деревацького Назара Яремовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 51 220 грн, в тому числі заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 39 400 грн та штраф у розмірі 11 820 грн та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Рішення складено 22.10.2020
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз