Справа № 2-а-135/2010р.
23 квітня 2010 року Ківерцівський районний суд Волинської області
В с к л а д і: головуючого судді - Пономарьової О.М.
при секретарі - Оніщук Н.Є.
з участю позивача - ОСОБА_1
розгянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.02.2010 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України у Волинській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2010 року.
Як доказ заявлених вимог вказує, що постановою про адміністративне правопорушення від 23.02.2010 року серії АС № 108095, винесеною інспектором Маневицького ВДАІ старшим лейтенантом міліції Матвійчуком В.А., його було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 121 та ч.1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень. Не погоджуючись з постановою та посилаючись на те, що правопорушення не вчиняв і постанова винесена з порушенням норм законодавства, просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав частково, давши пояснення за обставинами, викладеними в позові, просить суд скасувати постанову від 23.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Представник відповідача по справі в судове засідання не з'явився. Про день та час слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з постанови серії АС № 108095 від 23.02.2010 року позивача визнано винним в тому, що він 23 лютого 2010 року о 17 год. 59 хв. в с. Озеро, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 87 км/год, чим перевищив швидкість руху на 27 км/год та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом Радіс № 2074. За дане порушення ПДР було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1. 23 лютого 2010 року він близько 18 год рухався в с. Озеро зі швидкістю 60 км/год та був пристебнутий ременем безпеки. Приблизно за 200 м до дорожнього знаку «Кінець населеного пункту» його зупинив інспектор ДПС Матвійчук В.А. та повідомив, що він нібито перевищив швидкість та не був пристебнутий ременем безпеки. Автомобіль ДАІ був розташований таким чином, що з дороги його практично не було видно, що є порушенням Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС. Крім того доказів перевищення швидкості йому не було надано, про що він вказав в протоколі в графі «пояснення по суті порушення», заперечуючи вчинення порушення правил дорожнього руху. Копія протоколу йому не була вручена.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год .
Згідно п. 13.3.3 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року «дислокація патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості для всіх учасників дорожнього руху».
Відповідно до ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, однак, при винесенні даної постанови цього зроблено не було.
При винесенні постанови були порушені й інші права позивача по справі, передбачені ст. 268 КпАП України, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих законом прав ОСОБА_1 був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, нормі стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Інспектором ДАІ також порушено ч.3 ст. 22 Конституції України в частини допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки розгляду справи не було взагалі, не встановлювались обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що по адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обставини, що встановлені в судовому засіданні, не були спростовані відповідачем, оскільки суду не було надано жодних доказів в підтвердження обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що постанова від 23.02.2010 року серії АС № 108095 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КпАП України винесена інспектором ДПС Матвійчиком В.А. підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 70, 71, 159, 163, 167 КАС України, ст.ст. 251, 280, 283, 285 КпАП України, суд,
Позов задовольнити.
Постанову, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби Матвійчуком В.А., від 23 лютого 2010 року серії АС № 108095 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 та ч.1 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень на ОСОБА_1 - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Пономарьова