Ухвала від 21.10.2020 по справі 904/11028/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

м. Київ

21.10.2020Справа № 904/11028/15 (904/4200/20)

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

до 1. Вищої ради правосуддя в особі Управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності Вищої ради правосуддя (Прес-центру судової влади України)

2. Державної казначейської служби

про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Вищої ради правосуддя в особі Управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності Вищої ради правосуддя (Прес-центру судової влади України) (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби (далі - відповідач-2), в якому просило визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, інформацію, оприлюднену 24.04.2020 року о 17:34 год. на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет із заголовком: "Суддя повідомляє про тиск на суд засновників ТОВ "МІК", у діях яких Вищою радою правосуддя вже було встановлено ознаки втручання в діяльність судді"; зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області та відповідача-1 у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили спростувати вищенаведену недостовірну інформацію у зазначений позивачем спосіб; а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2020 року о 17:34 год. на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет із заголовком: "Суддя повідомляє про тиск на суд засновників ТОВ "МІК", у діях яких Вищою радою правосуддя вже було встановлено ознаки втручання в діяльність судді" оприлюднено недостовірну інформацію, що має характер фактичних тверджень, внаслідок чого порушено особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та завдано шкоди діловій репутації останнього.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року № 904/11028/15 (904/4200/20) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" направлено за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначений позов передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Суд встановив, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов висновку про залишення її без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

У поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" в якості одного з відповідачів визначило юридичну особу - Державну казначейську службу (код ЄДРПОУ 37567646).

Відповідно до пунктів 2, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Водночас зі змісту відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що повним найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 37567646, є Державна казначейська служба України.

Крім того, у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги до відповідача-2, а також правові підстави пред'явленого до відповідача-2 позову.

Наведені обставини свідчать про порушення позивачем вимог пунктів 2, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України та невірне зазначення ним у позовній заяві повного найменування відповідача-2, а також відсутність посилань на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до цієї особи, та правові підстави позову в цій частині.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" міститься вимога про зобов'язання, зокрема, господарського суду Дніпропетровської області у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили спростувати спірну інформацію у зазначений позивачем спосіб.

Відповідно до частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" було пред'явлено позовну вимогу до господарського суду Дніпропетровської області, суд дійшов висновку про те, що вказана особа входить до складу відповідачів за цим позовом.

У той же час в порушення вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було зазначено місцезнаходження вказаного відповідача, поштового індексу, ідентифікаційного коду цієї юридичної особи, відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Проте в порушення вищенаведених норм позивачем не було надано суду жодних доказів, які підтверджують відправлення на дійсну адресу місцезнаходження господарського суду Дніпропетровської області копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, у поданому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" всупереч пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України не зазначило фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги до господарського суду Дніпропетровської області, а також правових підстав пред'явленої до цієї юридичної особи вимоги.

Слід також зазначити наступне.

Частиною першою статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 2 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн., завдану неправомірними, на його думку, діями відповідача-1.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що судовий збір за пред'явлення вищенаведеної позовної вимоги не справляється.

Разом із тим, позивач також просив суд спростувати поширену відповідачем-1 недостовірну інформацію. Відтак, за пред'явлення цієї вимоги позивач повинен був сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Однак, позивачем до позовної заяви додано лише квитанцію № 50622243 від 28.07.2020, яка підтверджує лише часткову сплату позивачем належної до сплати суми судового збору в розмірі 100,00 грн.

Водночас Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" у позовній заяві заявлено клопотання про розстрочення решти належної до сплати суми судового збору (2 002,00 грн.) до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши зазначене клопотання, суд вирішив відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов, а саме приписами цієї статті визначено суб'єктів звернення щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

У господарському процесі зазначені положення статті можна застосувати лише до позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Оскільки позивач є юридичною особою, то у відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд не може розстрочити сплату судового збору.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі у справі № 906/437/16 від 03.07.2018.

Крім того, у клопотанні про розстрочення сплати судового збору позивач посилався на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" грошових коштів у зв'язку з відкриттям процедури банкрутства останнього, а також зазначав про надання відповідних доказів у призначеному судовому засіданні.

У той же час позивачем до цього клопотання не було надано жодних доказів його скрутного майнового стану, тоді як за приписами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору передує в часі відкриттю провадження у справі та призначення її до розгляду в судовому засіданні, а необхідною умовою для прийняття відповідної позовної заяви до розгляду є обґрунтованість та доведеність такого клопотання позивача належними і допустимими доказами.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2020 зазначену позовну заяву було залишено без руху, встановлено строк усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання письмової заяви із уточненням складу відповідачів за позовом;

- надання письмових пояснень із зазначенням місцезнаходження господарського суду Дніпропетровської області, поштового індексу, ідентифікаційного коду цієї юридичної особи, відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

- надання письмових пояснень із зазначенням фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги до господарського суду Дніпропетровської області, а також правових підстав пред'явленої до цієї юридичної особи вимоги;

- надання доказів, які підтверджують відправлення на дійсну адресу місцезнаходження господарського суду Дніпропетровської області копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення;

- подання до суду оригіналу платіжного документа про сплату судового збору в сумі 2 002,00 грн.

Копія означеної ухвали була направлена судом на юридичну адресу заявника, вказану як у позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Надеждівка, вулиця Шевченка, будинок 36.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0105474420295 копія ухвали господарського суду міста Києва від 14.09.2020 про залишення позовної заяви без руху була отримана заявником 02.10.2020 року.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За таких підстав, останнім днем строку для подання на адресу суду заяви про усунення недоліків позовної заяви є 12.10.2020 року.

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У відповідності до частин 6, 7 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

З огляду на те, що заявником не усунуто недоліків позовної заяви у визначений судом строк, суд, керуючись частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» позовної заяви з додатками.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» вважати неподаною та повернути заявникові.

2. Звернути увагу заявника, що згідно з положеннями частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя В.С. Ломака